Банкрутство та фінансова криза на підприємстві. Реферат

Фінансова криза на підприємстві: причини та наслідки виникнення. Підстави для порушення та порядок провадження справи про банкрутство

Фінансова криза на підприємстві: причини та наслідки виникнення

Банкрутство підприємств — це наслідок глибокої фінансової кризи. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини.

На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи.

Ідентифікація даних ознак уможливлює правильне визначення діагнозу фінансової не спроможності підприємства та підбір найефективніших санаційних заходів. Для цього передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання.

Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

• спад кон'юнктури в економіці в цілому;
• зменшення купівельної спроможності населення;
• значний рівень інфляції;
• нестабільність господарського та податкового законодавства;
• нестабільність фінансового та валютного ринків;
• посилення конкуренції в галузі;
• криза окремої галузі;
• сезонні коливання;
• посилення монополізму на ринку;
• дискримінація підприємства органами влади та управління;
• політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств—постачальників сировини (споживачів продукції");
• конфлікти між засновниками (власниками).

Можна навести досить багато ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації їх можна об'єднати в такі блоки:

• Низька якість менеджменту.
• Вади в організаційній структурі.
• Низький рівень кваліфікації персоналу.
• Недоліки у виробничій сфері.
• Прорахунки в галузі постачання.
• Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції.
• Прорахунки в інвестиційній політиці.
• Брак інновацій та раціоналізаторства.
• Дефіцити фінансування.
• Цілковитий брак контролінгу або незадовільна робота його служб.

Типовими наслідками впливу названих причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:

• утрата клієнтів та покупців готової продукції;
• зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;
• неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;
• зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці;
• збільшення неліквідних оборотних засобів та наявність надмірних запасів;
• виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та зростання плинності кадрів;
• підвищення тиску на ціни;
• суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

Виділяють такі види криз:

• стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів успіху);
• криза прибутковості (перманентні збитки "з'їдають" власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);
• криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).

Підстави для порушення та порядок провадження справи про банкрутство

Порядок провадження справи про банкрутство:

1) подання заяви про порушення справи про банкрутство (кредитори, в т. ч. органи ДПА, боржник, об’єднана заява кредиторів).

Справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника складають не менше 300 мін. з/п, і якщо вони не були задоволені боржником протягом 3 міс. після встановленого строку.

Боржник у раз неплатоспроможності та за наявності майна достатнього для погашення судових витрат може звернутися про порушення справи про банкрутство у таких випадках:

• якщо задоволення вимог 1 або кількох кредиторів призведе до неможливого виконання грошових зобов’язань перед ін. кредиторами;
• якщо при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства боржник не в змозі задовольнити грошові вимоги кредитора;
• за наявності концепції санації та необхідності часу для її реалізації.

2) ухвала про порушення у справі про банкрутство (через 5 днів після заяви). Ухвалою призначається розпорядник майна, дата проведення, мораторій на задоволення вимог кредиторів;

3) підготовче засідання господарського суду (не пізніше 30 днів після заяви).

На цьому засіданні проводиться оцінка відзиву боржника, призначення проведення експертизи фінансового стану боржника, з'ясування ознак неплатоспроможності, зобов'язання заявника подати до офіційного друкарських органів оголошення про порушення справи про банкрутство, призначення дати складання розпорядником майна реєстру вимог кредитора, дати попереднього засідання суду, дати складання перших загальних зборів кредиторів, дати засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи його банкрутство.

4) попереднє засідання суду (не пізніше 3 міс. після підготовчого засідання): розгляд реєстру вимог кредиторів, які включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів та затвердження реєстру, призначення дати проведення зборів кредиторів;

5) проведення зборів кредиторів та призначення комітету кредиторів, звернення до господарського суду з клопотанням про:

• відкриття процедури санації боржника;
• укладення мирової угоди;
• визнання боржника банкрутом;
• відкриття ліквідаційної процедури.

Дата публикации: 18.04.2011