Формування амортизаційної політики підприємства: теоретичні засади. Реферат

Роль і значення основних фондів та амортизаційної політики в ринкових умовах господарювання. Характеристика амортизації. Методи нарахування амортизаційних відрахувань

Роль і значення основних фондів та амортизаційної політики в ринкових умовах господарювання

У період переходу до ринкових відносин, в умовах конкурентної боротьби між товаровиробниками, підвищенню ефективності використання основних фондів слід приділити особливу увагу оскільки від раціонального використання основних фондів залежить ефективність діяльності підприємства.

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. [12]

Не належать до основних засобів:

предмети терміном служби меншим за один рік незалежно від їхньої вартості;
предмети вартістю до 1000 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. Гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;
спеціальні інструменти і спеціальні пристосування для підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виконання індивідуальних замовлень незалежно від їхньої вартості;
спеціальний одяг, спеціальне взуття а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;
формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості і терміну служби. [16. cт. 302.]

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

а) суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
б) реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
в) суми ввізного мита;
г) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
д) витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
є) витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
ж) інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних засобів, які перебувають в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних засобів на нові за рахунок нарахованої суми зносу основних засобів.

Необхідною умовою правильного використання та відтворення основних фондів є їх класифікація за такими ознаками:

1. Функціональне призначення:

1.1 Будинки (будинки виробничо-господарського, соціально-культурного призначення та зайняті органами управління).

1.2 Споруди (об'єкти, що виконують технічні функції, - дороги, мости тощо).

1.3 Передавальні пристрої (об'єкти трансформації, перетворення і передачі енергії та для переміщення речовин).

1. 4Машини та обладнання:

силові машини й обладнання (об'єкти, що виробляють теплову енергію та перетворюють різного роду енергію у механічну);
робочі машини й обладнання (об'єкти, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці);
вимірювальні прилади;
регулюючі прилади та пристрої;
лабораторне обладнання;
обчислювальна техніка;
медичне обладнання;
комп'ютерна техніка та її комплектуючі;
інші машини та обладнання (телефони, факси, копіювальна техніка тощо).

1.5 Транспортні засоби (всі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів).

1.6 Інструмент.

1.7 Виробничий інвентар і приладдя (предмети, які служать для полегшення виробничих операцій, - робочі столи, верстати тощо).

1.8 Господарський інвентар (предмети конторського та господарського облаштування).

1.9 Робоча і продуктивна худоба.

1.10 Бібліотечний фонд.

1.11 Інші основні фонди (багаторічні насадження, документація з типового проектування).

2. Формування бухгалтерської інформації про основні фонди підприємства:

Земельні ділянки.
Капітальні витрати на поліпшення земель.
Будинки, споруди та передавальні пристрої.
Машини та обладнання.
Транспортні засоби.
Інструменти, прилади та інвентар.
Робоча і продуктивна худоба.
Багаторічні насадження.
Інші основні засоби.

3. Роль у процесі господарської діяльності:

Активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі).
Пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва).

4. Сфера використання:

Виробничі (беруть участь у процесі виробництва і переносять свою вартість на вироблений продукт).
Невиробничі (використовуються у невиробничій сфері підприємства).

5. Форма власності:

Власні.
Орендовані.

6. Характер участі у процесі виробництва:

Діючі.
Ті, що перебувають у запасі чи на консервації.

7. Рівень технічної придатності:

Обладнання, яке можна використовувати у виробництві.
Обладнання, що потребує капітального ремонту.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

Основними факторами, які впливають на структуру основних засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по різному впливає на структуру основних засобів. Поліпшити структуру основних засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування; ефективнішого використання виробничих приміщень; установлення додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й мало ефективного устаткування.

Важливим фактором підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності, постійним джерелом фінансування їхнього розвитку є амортизаційні відрахування. Відповідно до чинних законодавчих актів підприємства формують свою амортизаційну політику, яка складається із сукупності способів управління порядком нарахування й використання амортизаційних відрахувань.

Ефективність амортизаційної політики залежить від того, настільки точно визначено терміни експлуатації активів, що вводяться в дію, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації.

Важливим етапом амортизаційної політики стало схвалення Указом Президента України від 07.03. 2001 року №169/2001 Концепція амортизаційної політики. Метою даної концепції проголошено визначення напрямів та механізмів удосконалення амортизаційної політики як чинника активізації інвестиційної діяльності в державі. Згідно з Концепцією амортизаційна політика в Україні має бути спрямована на підвищення фінансової заінтересованості суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів.

Для цього, за переконанням авторів концепції, необхідна реалізація заходів за такими напрямами:

створення економічної та правової бази для запровадження раціональних рівнів споживання, відшкодування та оновлення основного капіталу;
обмеження державного регулювання у сфері амортизаційної політики та стимулювання інвестиційної ініціативи суб'єктів господарювання;
відмова від суцільного примусового нарахування амортизаційних відрахувань за єдиним методом та запровадження кількох методів нарахування амортизації, надання суб'єктам господарювання права вибору конкретного методу нарахування амортизаційних відрахувань, а також права самостійно встановлювати конкретні строки служби основного капіталу у визначених законом межах;
розмежування практики нарахування амортизаційних відрахувань відповідно до її економічної та податкової ролі;
стимулювання суб'єктів господарювання до застосування прискореної амортизації та її інвестиційного спрямування шляхом надання податкових знижок.

Для проведення заходів у таких напрямах у Концепції пропонується:

запропонувати нарахування амортизаційних відрахувань на всі основні фонди (крім землі);
закріпити за суб'єктами господарювання право на використання коштів власного амортизаційного фонду та заборонити будь-які централізовані вилучення з нього;
надавати податкові знижки тільки тим суб'єктам господарювання, які мають документальне підтвердження інвестиційного використання коштів амортизаційного фонду;
збільшити кількість методів нарахування амортизаційних відрахувань;
розробити класифікацію основного капіталу за групами відповідно до характеру й строків його використання та зносу;
запровадити для кожної групи основного капіталу економічно обґрунтовані індикативні норми для нарахування економічної амортизації та діапазони припустимих відхилень, у межах яких суб'єкти господарювання обирають конкретні норми економічної амортизації самостійно;
затвердити максимальні граничні рівні податкової амортизації, в межах яких її обсяг може перевищувати обсяг економічної амортизації.

Конкретна система амортизаційних списань відображає певні економічні закономірності і фактично є результатом балансування економічних інтересів держави і підприємства. Зауважимо, що в Україні існує низка особливостей обліку амортизації. Ці особливості зумовлені відмінностями податкового і бухгалтерського обліку.

Так, при податковому обліку:

амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення виробничих фондів, їхній капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення. Безкоштовно отримані фонди і невиробничі фонди не амортизуються;
нарахування амортизації відбувається щоквартально;
використовується єдиний для усіх груп метод нарахування амортизації з різними коефіцієнтами;
база для нарахування амортизації – балансова (залишкова) вартість груп основних фондів на початок (перше число) звітного кварталу;
амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
амортизація основних фондів 2-4 груп здійснюється до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Балансова вартість основних засобів 1 групи зменшується при виведенні об'єкта основних фондів з експлуатації будь якому разі.

Стосовно бухгалтерського обліку варто зауважити, що:

амортизуються будь які основні засоби, які перебувають на балансі підприємства, в тому числі виробничі, невиробничі, безкоштовно отримані;
нарахування амортизації проводиться щомісяця за кожним об'єктом окремо;
амортизується первинна вартість основних засобів з урахуванням поліпшень, які привели до зростання економічних вигід від використання об'єкта;
використовується вибірково будь-який із 6 методів нарахування амортизації.

Як бачимо, бухгалтерський облік амортизації основних засобів ліберальніший порівняно з податковим обліком. Це дає змогу удосконалювати амортизаційну політику підприємства.

Характеристика амортизації

Протягом тривалого функціонування в господарській діяльності суб'єктів господарювання основні фонди зазнають фізичного та економічного зносу, а також техніко-економічного старіння.

Фізичний знос основних фондів виникає внаслідок втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, що призводить до економічного спрацювання, тобто до поступового зменшення їхньої первісної реальної вартості, що зумовлене не тільки функціонуванням основних фондів, а й їхньою бездіяльністю. На темпи і розміри фізичного спрацювання засобів праці впливає сукупність чинників, які можна поділити на дві групи: дія навколишнього середовища та експлуатаційне навантаження.

Під впливом чинників навколишнього середовища значна частина основних засобів піддається корозії, втрачає свій первісний стан, а інколи зазнає повного руйнування і назавжди виходить з ладу. Вплив експлуатаційного навантаження може проявлятися у двох формах: екстенсивній та інтенсивній. В залежності від співвідношення цих форм визначають швидкість і розміри фізичного спрацювання основних засобів. Внаслідок фізичного спрацювання основних фондів погіршуються їхні техніко-економічні та соціальні характеристики – знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо.

Розрізняють фізичне часткове та фізичне повне спрацювання основних фондів. Часткове спрацювання можна усунути. Це означає, що споживні вартості основних фондів відновлюються за рахунок ремонту. Повного спрацювання не можна усунути, воно зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та заміни їх новими. Між окремими видами спрацювання і старіння основних засобів праці та формами їхнього відтворення існує певний зв'язок (рис. 1.).

Рис. 1. Види фізичного спрацювання і техніко-економічного старіння основних засобів та форми їхнього усунення.

Процес відтворення основних засобів має низку характерних ознак, зокрема:

основні засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;
у процесі відтворення основних засобів одночасно відбувається рух їхньої споживчої вартості;
за допомогою амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних засобів на готову продукцію;
основні засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу.

Техніко-економічне старіння основних фондів – це процес їхнього знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення наявних та створення нових засобів виробництва, запровадження нової прогресивної технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва. [17. ст. 123.]

Техніко-економічне старіння властиве найбільш активній частині основних засобів, зокрема знаряддям праці, обчислювальній техніці, транспортним засобам та ін. Наявність на підприємстві значної кількості знецінених в результаті дії технічного прогресу засобів праці завдає їм відчутних економічних збитків.

Техніко-економічне старіння буває двох видів: першого і другого виду. Перший проявляється у втраті частини вартості засобів праці без відповідного фізичного спрацювання, а завдяки здешевленню їх виготовлення у нових умовах, тобто з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу. Таким чином, при техніко-економічному старінні першого виду споживча вартість основних засобів не змінюється, а змінюється лише їх вартість за рахунок здешевлення.

Другий вид характеризується скороченням тривалості їх дії, обумовленої не зниженням їх продуктивності, а тим, що подальша експлуатація старих засобів праці в поєднанні з новими призводить до збільшення витрат виробництва.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування.

Амортизація – це процес поступового перенесення вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування. Об'єктом амортизації є вартість основних фондів (крім землі).

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включаються до собівартості продукції, реалізуються під час продажу товарів, а потім накопичується у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Основні фонди – це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, в міру свого спрацювання.

Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних сумарних обсягів амортизації згідно з Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" основні фонди підприємства за функціональним призначенням поділяють на такі групи:

Перша група - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини.
Друга група – автомобільний транспорт, вузли та запчастини до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти.
ІІІ. Третя група – будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп.
Четверта група – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ним засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів. [11. ст. 95.]

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

Б (а) = Б (а-1) + П (а-1) - В (а-1) - А (а-1), де:

Б (а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б (а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П (а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В (а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А (а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України.

Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = [I (а-1) - 10]:100, де

І (а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Амортизація нараховується за всіма об'єктами, що перебувають в експлуатації станом на перше число даного місяця. За об'єктами основних фондів, що введені або вибули з експлуатації в середині даного місяця, нарахування амортизації починається або припиняється з першого числа наступного місяця. Наприклад, якщо об'єкт основних фондів введений в експлуатацію (або вибув) 20 січня поточного року, то нарахування амортизації починається або припиняється з 1 лютого поточного року.

Суми амортизаційних відрахувань за податковим методом визначається за квартал за затвердженими в законодавчому порядку нормами амортизації. Так, згідно з чинним податковим законодавством, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок розрахункового кварталу в таких розмірах:

Група 1 – 2%
Група 2 – 10%
Група 3 – 6%
Група 4 – 15%

У 2004 році підприємства застосовують норму амортизації залежно від часу здійснення витрат на придбання основних фондів. (таблиця 1.)

Таблиця 1. Норми амортизації в 2004 році.

Придбані до 01.01. 04р.		Придбані після 01.01. 04 р.
Група основних фондів	Норма,%	Група основних фондів	Нові об'єкти	Ті, що були в експлуатації
Група основних фондів	Норма,%	Група основних фондів	Норма,%
1	1,25	1	2	1,25
2	6,25	2	10	6,25
3	3,75	3	6	3,75
4	15	4	15	15

Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

придбання і відгодівлю продуктивної худоби;
вирощування багаторічних плодоносних насаджень;
вирощування багаторічних плодоносних насаджень;
придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;
утримання основних фондів, що знаходяться на консервації;
створення та/або придбання аудіовізуальних творів.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Методи нарахування амортизаційних відрахувань.

Відповідно до П (С) БО-№7 амортизацію основних засобів нараховують, застосовуючи такі методи:

Прямолінійний. Для застосування цього необхідно знати первісну вартість даного об'єкта основних фондів, а також строк його служби і ймовірну ліквідаційну вартість (вартість його реалізації після закінчення строку служби). За ним річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів. Його зручно використовувати для нарахування амортизації на такі об'єкти, як нерухомість.

Недоліком цього методу вважають саме рівномірність зносу. Справа в тому, що багато активів, наприклад такі, як вантажні автомобілі, втрачають велику частину своєї вартості вже в перші роки експлуатації.

Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та річної норми амортизації. Річна норма амортизації у відсотках обчислюється як різниця між одиницею та результатом добування кореня n-го степеня з частки від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість, де n- кількість років корисного використання об'єкта;

Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

Кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму показників кількості років його корисного використання (1+2+3+... +n).

Виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), що його підприємство очікує виробити з використанням об'єкта основних засобів. Доцільно застосовувати у разі, коли обсяги виконаних робіт можуть бути визначені достатньо точно.

У практичній діяльності підприємства особливе місце в процесах відтворення основних засобів належать методам прискореної амортизації. Методи прискореної амортизації основних засобів сприяють прискоренню процесу їхнього оновлення. Якщо порівняти з прямолінійним методом, вони передбачають більші розміри амортизації в перші роки експлуатації основних засобів, ніж в останні, з постійним зменшенням амортизаційних відрахувань протягом строку корисного використання.

Список використаної літератури

Азаренкова Г. М., Журавель Т. М., Михайленко Р. М. Фінанси підприємств: Навч. Посіб. Для самост. Вивчення дисципліни. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2006. – 287с.
Борщ Н. Амортизація: податковий і бухгалтерський облік. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: Фактор, 2002. – 152с.
Гриньова В. М., Колода В. О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2004. – 424с.
Економіка підприємства: Підручник За заг. ред. С. Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528с.
Економічний аналіз: Навч. посібник/ за ред. М. Г. Чумаченка. – вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2003. – 556с.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05. 1997 року № 283/97 – ВР із змінами і доповненнями, вт. ч. Внесеними Законом України від 24.12. 2002 року № 349 – ІV.
Кузьмін О. Є., Князь С. В., Тувакова Н. В. Амортизаційна політика підприємств//Фінанси України. – 2002. - №12. – с. 20-24.
Онисько С. М., Марич П. М. Фінанси підприємств. Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Львів:"Магнолія Плюс". – 2004. – 367 с.
Орлов О. О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. – К.: Скарби, 2002. – 336с.
Орлов П., Орлов С. Державна амортизаційна політика та її відбиття в стандартах бухгалтерського обліку. //Економіка України. – 2001. - №3. – ст. 30-34.
Петрович Й. М., Кіт А. Ф., Кулішов В. В. та ін., Економіка підприємства: Підручник-За загальною редакцією Й. М. Петровича. – Львів: "Магнолія плюс", - 2004. – 680 с.
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92.
Стадницький Ю., Саган Т. Амортизаційна політика вУкраїні: історія розвитку, існуючий стан та шляхи удосконалення// Економіст. – 2002. - №12. - ст. 34-38.
Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. Посіб. - К.: Знання. – 2004. – 654с.
Тарасенко Н. В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Львів: ЛБІНБУ, 2000. – 485с.
Фінанси підприємств: Підручник А. М. Поддєрогін. 5-те вид., перероб. та допов. – К. КНЕУ, 2004. – 546с.
Шваб Л. І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 2-е вид. – К.: Каравела, 2005. – 508 с.

Дата публикации: 31.03.2011