У рефераті визначено 3 основних елемента, що визначають прибуткову роботу банку. Такий підхід дозволяє аналізувати, контролювати й управляти їхнім станом і в кінцевому рахунку здійснювати найбільше ефективне керування банком із позицій доходності його діяльності
Визначення доходності власного капіталу західного банку здійснюється за формулою:
ROE = Net income: Equity,
де ROE (return on equity) - рентабельність капіталу; Net income - чистий прибуток; Equity - власний капітал банку (прості акції + нерозподілений прибуток).
Це загальна оцінка діяльності банку, що дозволяє порівняти ефективність функціонування різних банків (у тому числі приналежним різним країнам).
Використовуючи факторний аналіз, ROE можна уявити у вигляді рівняння з тим, щоб визначити чинники, що впливають на його рівень
ROE=ROA•Lf,
де ROA (return on assets) - чистий доход активів,
Lf (leverige factor) - фінансовий важіль, мультиплікатор капіталу (розраховується як відношення активів до капіталу банку).
Такіим чином формула для розрахунку ROE має такий вид:
ROE = ROA • Lf = (Чистий доход/ Активи) * (Активи / Капітал) = (Чистий доход / Капітал)
Більш докладний аналіз факторів, що роблять впливна рівень ROA, проведемо з використанням формули:
ROA = (Net income/ Total income) * (Total income/ Assets) = (Чистий прибуток/ Валовий прибуток) * (Валовий прибуток/ Активи)
Отже, ми визначили 3 основних елемента, що визначають прибуткову роботу банку. Такий підхід дозволяє аналізувати, контролювати й управляти їхнім станом і в кінцевому рахунку здійснювати найбільше ефективне керування банком із позицій доходності його діяльності. Цим же цілям слугує і відома формула Дюпона:
roe = (Net income/ Total income) * (Total income/ Assets) * (Assets/ Equity) = (NI/ TI) * (TI/А) * (А/ Equity)
Формула Дюпона – це єфективна моддель контроля і керування діяльністю комерційного банку.
Аналіз проводиться за визначений період (наприклад, за 5 років) із тим, щоб визначити динаміку зміни значень даних факторів. По відхиленнях приймаються міри, спрямовані на підвищення ефективності діяльності банку. Результати порівняння прибутковості банків на міжнародному рівні зазначені в таблиці 1.
Табл. 1. Порівняння доходності банків на міжнародному рівні 1996 г.
Країна | Фінансовий важіль | ROA,% | ROE,% |
Австрія | 21.51 | 0,31 | 6,67 |
Бельгія | 29.41 | 0,27 | 7,94 |
Канада | 17.70 | 0,77 | 13,63 |
Данія | 12.72 | -0,25 | -3,18 |
Фінляндія | 13.91 | (0,06) | (0,83) |
Франція | 39.06 | 0,26 | 10,16 |
Німеччина | 19.31 | 0,49 | 9,46 |
Греція | 26.53 | 0,57 | 15,12 |
Італія | 15.97 | 0,70 | 11,18 |
Японія | 34.13 | 0,18 | 6,14 |
Люксембург | 31.15 | 0,16 | 4,98 |
Нідерланди | 22.88 | 0,38 | 8,69 |
Норвегія | 28.41 | -1,04 | - 29,55 |
Португалія | 9.69 | 0,78 | 7,56 |
Іспанія | 10.0 | 1,22 | 12,20 |
Швеція | 60.24 | (0,16) | (9,64) |
Швейцарія | 15.77 | 0,40 | 6,31 |
Туреччина | 21.28 | 2,64 | 56,17 |
Великобританія | 21.41 | 0,34 | 7,28 |
США | 17.45 | 0,38 | 6,63 |
Отже, основною ціллю моделювання за допомогою формули Дюпона є аналіз найважливіших факторів, що визначають прибутковість роботи конкретного банки, і порівняння отриманих результатів із даними його конкурентів. Наприклад, для банків даної країни (або регіону) середні значення показника ROE мали такий вигляд: ROE = 15% • 10% • 30 = 45%.
Це значить, що в конкретного банку є необхідна база для порівняння. Скажемо, у банку A ROE = 10% • 10% • 20 = 20%. Отримані дані свідчать про те, що банк А не використовує всі можливості позикового капіталу (фінансовий важіль банку значно нижче середнього), що позначилося також на рівні дохідного маржу:
AROE == AROA • ALf.
У банківській справі особливе значення надаєтся аналізу впливу фінансового важеля, оскільки його значення в банківському секторі значно вище, чим, наприклад, у промисловості.
Скажемо, при однаковому рівні ROE у банку і промислового підприємства (15%) доходність на активи істотно різниться (припустимо, 0,6% у банку і 6% у підприємства), але в цьому випадку і фінансовий важіль банку, як відношення активів до власного капіталу, буде в 10 разів вище (25 у порівнянні з 2,5). Це пов'язано з тим, що загальний рівень ризику банка визначається насамперед операційним ризиком і фінансовими ризиками.
При цьому якщо операційному ризику щодо невисокий, те банк може проводити більш ризиковану політику, тобто виконувати операції з підвищеним рівнем фінансового ризику. Тому в банківській справі банкіри можуть дозволити собі високий рівень фінансового важеля. Таким чином, у банківському бізнесі надзвичайно важливо дотримувати рівноваги між операційним і фінансовим ризиками, що дозволить одержати оптимальний рівень загального ризику банку.
Дата публикации: 17.05.2011