https://ru.osvita.ua/vnz/reports/accountant/16827/

Російська Федерація: податкова система. Реферат

У рефераті розглянуто податкову систему Російської Федерації. Зокрема, подано відомості про адміністрування податків та федеральні податки

Інтерес до Російської Федерації (Росії, РФ) викликаний не лише її офіційним членством у клубі потужних держав – Великій вісімці (Great 8, G8), не тільки спільною історичною долею українського і російського народів упродовж декількох віків. Не менше значення має схожість і зв’язаність народногосподарських комплексів наших двох країн, а також унікальний природно-ресурсний потенціал Росії.

Поступаючись іншим країнам G8 у фінансово-економічних показниках та рівнем технологічного розвитку, Росія перевершує їх вартістю сировинно-ресурсного компонента національного багатства: США – в 2 рази, Німеччину – в 5–6 разів, Японію – в 18–20 разів. Тим самим Росія залишається великою і потенційно багатою державою.

Структура податкових надходжень у консолідований бюджет Росії (2,6 трильйони руб. або близько 90 млрд. у доларовому еквіваленті) в 2003 р. склалася в таких пропорціях: податок на додану вартість – 23,2%, податок на прибуток – 19,7%, податок на доходи фізичних осіб – 17%, платежі за користування природними ресурсами – 14,9%, акцизи – 13%, інші доходи – 12,2%.

Адміністрування податків

Податкова служба Російської Федерації (Росії, РФ) була створена в 1991 р. Структурно вона складається з 82 податкових управлінь по суб’єктах Російської Федерації та 1600 інспекцій. На утримання податкової служби витрачається 18 млрд. рублів (близько 500 млн. у доларовому еквіваленті). В 1992 р. у складі податкової служби було сформоване Управління податкових розслідувань, призначене для боротьби з податковими злочинами. В 1993 р. дане управління виділили в окрему правоохоронну структуру – Федеральну податкову поліцію.

По суті Управління, а потім поліція, конкурували в здійсненні контрольної роботи з власне податковою службою. Про характер взаємин між двома податковими відомствами можна сказати так: хто швидше добіжить до платника податків. Ситуація усугублялася тим, що кожне з цих відомств мало спеціальні фонди, куди за результатами перевірок відраховували певні суми від додатково зібраних податків. Зрозуміло, – відомчий інтерес полягав у максимізації фондів.

Історія з російською податковою поліцією повчальна в тому сенсі, що дає уявлення про шкоду від дублювання функціональних повноважень різними державними установами. Не дивно, що в податкової поліції в 1999 р. відібрали контрольно-перевірочну функцію, а в 2003 р. її ліквідували зовсім. З 2004 р. функції колишньої податкової поліції виконують працівники оперативно-розшукових бюро Головного управління по боротьбі з податковими злочинами Федеральної служби по економічних і податкових злочинах у складі Міністерства внутрішніх справ РФ.

Податкові органи Росії знаходилися в системі Міністерства податків і зборів (МПЗ), а на початку 2004 р. у ході адміністративної реформи ввійшли в склад Міністерства фінансів РФ під назвою Федеральної податкової служби. Головне завдання податкового відомства – контроль за додержанням законодавства, правильністю обчислення податків, повнотою та своєчасністю перерахування у відповідні бюджети державних податків та інших платежів, встановлених законодавством РФ та суб’єктів федерації в межах їх компетенції.

Податкові органи мають монопольне право на реєстрування юридичних осіб. Крім того, податкове відомство наділене правами:

Податкові інспекції несуть відповідальність за повноту і своєчасний облік платників податків, а також за проведення документальних перевірок правильності визначення податкових зобов’язань, своєчасності та повноти сплати податків до бюджету. Перевірки проводяться не менше одного разу в роки. Скарги на рішення податкових органів можуть бути подані до вищестоящих органів і суду, що не призупиняє дію рішення податкової служби.

Федеральні податки

Податок на додану вартість. Податок на додану вартість (ПДВ) запроваджений у Росії в 1992 р. У визначенні доданої вартості за російським законодавством немає нічого незвичного: додана вартість створюється на всіх стадіях виробництва та обігу; визначається як різниця між вартістю реалізованих товарів, робіт та послуг і вартістю матеріальних затрат, віднесених на витрати виробництва і обігу.

До об’єктів податку на додану вартість відносяться наступні операції:

Законодавством РФ встановлено перелік оборотів, які не оподатковуються податком на додану вартість, а також перелік продукції (товарів, робіт, послуг) звільнених від оподаткування ПДВ. Пільги поширюється на:

Крім того, від сплати ПДВ при ввезені на територію РФ звільнені внески в статутні фонди підприємств із іноземними інвестиціями на протязі року з моменту реєстрації; технологічне обладнання, запасні частини, матеріали для забезпечення випуску з медичних імунобіологічних препаратів для діагностики, профілактики та лікування інфекційних захворювань та епідемій; товари і технологічне обладнання, що направляються як безкоштовна технічна допомога іноземними державами у відповідності з міжнародними угодами; книги і періодичні видання, навчальні посібники для освітніх закладів.

При ввезені товарів на територію РФ податок на додану вартість розраховується виходячи з митної вартості товарів, митних зборів, а також для підакцизних товарів – сум акцизних зборів.

Оподатковуваний оборот – будь-які грошові кошти, якщо їх одержання пов’язане з розрахунками по оплаті товарів (робіт, послуг). При цьому виручка від реалізації визначається або по мірі оплати, або при відвантаженні товарів і пред’явленні покупцю (замовнику) розрахункових документів.

ПДВ справляється за такими ставками:

Підприємства, котрі випускають і реалізують товари, оподатковувані різними ставками, ведуть окремий бухгалтерський облік.

Повністю повертаються із державного бюджету суми ПДВ, оплачені платниками податку постачальником та підрядником за матеріальні цінності, а також послуги виробничого характеру, які використовуються при виробництві наступних товарів (робіт, послуг):

Платники ПДВ:

У ході податкової реформи протягом 2004–2005 рр. намічено знизити ставку податку на додану вартість із 18 до 16–15%.

Література

  1. Александров И. М. Налоговые системы России и зарубежных стран. – М.: Бератор-Пресс, 2002. – С. 175–179.
  2. Налоги и налогообложение / Под ред. И. Г. Русаковой, В. А. Кашина. – М.: ЮНИТИ, 2000. – С. 347–392.
  3. Налоги и налогообложение / Под ред. М. В. Романовского, О. В. Врублевской. – СПб.: Питер, 2001. – С. 452–456.
  4. Тютюрюков Н. Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США. – М.: Дашков и Ко, 2002. – С. 92–104.


Дата публикации: 07.03.2011