Цьогорічна вступна кампанія, попри те, що двері приймальних комісій не тріщали під натиском абітурієнтів, а міністр освіти не шкодував словесної риторики, запевняючи, що вона проходить планово й організовано, має свої особливості

• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Введите e-mail адрес:     

Вступительная кампания 2011: в ручном режиме (укр.)

До того ж її завершення ознаменувалося гучною подією — судовим позовом Києво-Могилянської академії до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту з приводу несправедливого розподілу місць державного замовлення. НаУКМА вважає, що теперішнє керівництво МОНМС розподіляє держзамовлення всупереч суспільним інтересам, украй суб’єктивно, непрозоро, не зважаючи на критерії якості освітніх послуг.

Офіційним підсумкам вступної кампанії суперечать висновки не підконтрольних міністру-«реформатору» громадських організацій, які спостерігали за її перебігом. Редакція DT.UA звернулася до них із проханням прокоментувати результати цих спостережень.

Павло ПОЛЯНСЬКИЙ, директор Центру освітнього моніторингу:

— Цьогорічна вступна кампанія, проведена за сценарієм 2010 р., була найскладнішою з усіх, проведених за багато попередніх років. Складність спричинена комплексом обставин, із яких, на мою думку, вирішальними виявилися три: по-перше, громіздкі й заплутані положення «Умов прийому до вищих навчальних закладів України у 2011 р.», по-друге, менша, ніж вузи спроможні «пропустити», кількість вступників (у цьому сенсі почасти відбувалося не традиційне змагання вступників за університети, а навпаки — конкуренція вишів за абітурієнтів), і по-третє, вступна кампанія нині проводилася в умовах, коли ні вступники, ні їхні батьки, ні багато ректорів не знали, які ж обсяги державного замовлення затвердило їм профільне міністерство.

В умовах прийому до вишів на 2011 р. було остаточно розмито роль зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) як єдиної для всіх процедури конкурсного відбору до університетів. Тепер ЗНО «під­пирали»: можливість подавати сертифікати з непрофільних предметів з балами, нижчими 124, сертифікати минулих (2008-го, 2009-го, 2010-го) років, середній бал шкільного атестата за 200-бальною шкалою, право вступу в обхід ЗНО тим, хто закінчив школу до його впровадження, вступникам на заочну форму навчання, преференції (до 20 балів) слухачам платних підготовчих курсів тощо.

Відтак, говорити про справді рівний доступ до вищої освіти не доводиться, оскільки серед рівних було багато «ще рівніших». Випадки затримання кількох причетних до вступу осіб за хабарництво свідчать про те, що нівелювання ролі ЗНО відродило ще не забуту практику купівлі студентських квитків, яка була просто неможливою, коли всі вступали виключно за сертифікатами ЗНО.

Багатолюдних черг до приймальних комісій не спостерігалося, бо не було кому їх створювати: демографічна ситуація призвела до стрімкого зменшення кількості вступників. «Електронний вступ», який активно експлуатувався міністерською командою як «новація», елементарно провалився. Чимало університетів до неї так і не долучилися. Технологічні проблеми, з якими зіштовхнулися чимало абітурієнтів, спробувавши подати документи в електронному вигляді, відсутність законодавчого врегулювання електронної форми документів, — через ці та інші недоліки лише близько десятої частини вступників ризикнули взяти участь у такому «експерименті». Провал такий оглушливий, що намагання переконати в його «успішності» виглядають украй блідо й непереконливо.

25 серпня керівництво профільного міністерства, підбиваючи риску під вступною кампанією, офіційно заявило про... стовідсоткове виконання державного замовлення. І це тоді, коли суспільство так і не дізналося, якими ж були показники держзамовлення тому чи іншому вищому навчальному закладу, хоч ця інформація мала бути оприлюднена ще до початку вступної кампанії. Другий рік поспіль цифри, раніше доступні на сайті Міносвіти, виявляються зведеними до рівня державної таємниці. Як наслідок — розмови про те, що остаточні показники обсягів держзамовлення нібито залежатимуть від лояльності ректорів та від суми відкотів.

Наталія ЛИННИК, керівник проекту «Кампанія з громадського спостереження за об’єктивністю та неупередженістю процедур вступу до вищих навчальних закладів у 2011 році» Комітету виборців України (КВУ):

— Під час спостереження за вступною кампанією і в результаті надання первинних правових консультацій монітори КВУ виявили певні тенденції.

Перша — проблеми, пов’язані з коригуванням державного замовлення.

22 липня 2011 року Комітетом виборців України був надісланий запит до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту (МОНМС) про надання публічної інформації стосовно розподілу державного замовлення між ВНЗ та спеціальностями, за якими вони здійснюють підготовку. Цей запит був зроблений з метою захисту прав абітурієнтів на численні прохання вступників та їхніх батьків, що надходили впродовж усього періоду подачі документів на «гарячу лінію» КВУ, на сайт «Захисти своє право!», а також до громадських приймалень КВУ в областях. Абітурієнти скаржилися на те, що в певних вишах кількість місць за державним замовленням змінювалася за усними наказами ректорів у ручному режимі впродовж усього періоду прийому документів.

29 липня 2011 року факсом надійшла відповідь за підписом першого заступника міністра Є.Суліми. У ній міністерство вмотивувало свою відмову надати запитувану інформацію коригуванням державного замовлення станом на кінець липня, оскільки до МОНМС звернулося з питання внесення змін до державного замовлення 300 ВНЗ, а також можливістю переглянути держзамовлення на сайті системи «Конкурс» (vstup.info), сайтах ВНЗ та у згаданій спеціальній постанові Кабміну.

Іншим значним порушенням прав вступників був намір МОНМС оприлюднити остаточне держзамовлення по завершенні вступної кампанії. КВУ вважає, що це порушує права абітурієнтів, особливо незаможних: вступники мають бути проінформовані про розподіл держзамовлення значно раніше, ніж «завершення вступної кампанії».

Ситуація з непрозорістю, закритістю, незрозумілістю та непередбачуваністю розподілу державного замовлення серед ВНЗ є прямим порушенням прав як вишів, так і абітурієнтів. І якщо певні ВНЗ можуть узяти частковий карт-бланш через неформальні, непрозорі комунікації, трохи «підкоригувати» розподіл місць державного замовлення в ручному режимі під кінець періоду прийому документів, відсортувати «своїх» і надати їм можливість вступу за певні преференції, — то талановиті діти з малозахищених верств населення взагалі втрачають шанс отримати вищу освіту за обраним ними фахом через брак коштів на навчання за контрактом.

У декількох ВНЗ існувала висока ймовірність незарахування на державне місце абітурієнта з балами, навіть вищими за 800. Така ситуація склалася через бонусування МАНівців та олімпіадників. Наприклад: у Києво-Могилянській академії на правничий факультет передбачено 15 бюджетних місць, проте якщо врахувати, що 29 абітурієнтів мають право на позаконкурсний вступ, а 31 абітурієнт має понад 800 балів, то вступ «простих» абітурієнтів стає неможливим. У Волинському національному університеті ім. Лесі Українки на історичний факультет із 25 бюджетними місцями подано 639 заяв, тобто конкурс становив 26 заяв на одне місце. З іншого боку, багато спеціальностей досі не дочекалися абітурієнтів для повного набору за державним замовленням. Така ситуація викликана багатьма чинниками, проте найвагоміші з них — затримка із оприлюдненням цьогорічного держзамовлення.

Ще одна проблема вступної кампанії — система «Електронний вступ». Вона прогресивна за своєю метою, але потребує значного вдосконалення на нормативно-правовому рівні та на рівні практичного впровадження. Під час запуску системи в багатьох абітурієнтів виникли технічні проблеми, а кількість ВНЗ, до яких можна було подати документи з її допомогою, була неповною.

Як з’ясувалося, приймальні комісії деяких університетів теж виявилися не готовими до «Електронного вступу». Бували випадки, що заявки від абітурієнтів не підтверджували протягом десяти днів. Коли ж абітурієнт телефонував і запитував, у чому проблема, йому відповідали, що зареєструвати через «Електронний вступ» його просто не встигли. Проте повторне подання заявки не дало бажаного результату, а приймальна комісія порадила просто подати документи персонально. Тому доцільним було б розробити певний механізм притягнення до відповідальності членів приймальної комісії, які не виконують покладених на них обов’язків, пов’язаних із електронним вступом.

Ігор ЛІКАРЧУК, професор, директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти:

— Вступна кампанія-2011 повністю дезавуювала конституційний принцип рівного доступу до вищої освіти. Завдяки псевдореформам, започаткованим у 2010 році, нинішнього року українські абітурієнти, як ніколи раніше, були поставлені абсолютно в нерівні умови.

По-перше, відбулося протиставлення тих, хто складав зовнішнє оцінювання, і тих, хто його не складав. Між іншим, останніх виявилося майже 32 відсотки — кожен третій абітурієнт. Таким чином, одні пройшли досить складну й відповідальну процеду­ру зовнішнього тестування, а інші — відбулися легким переляком, складаючи вступні іспити.

Друге протиставлення стосувалося тих, хто мав можливість (фінансову, територіальну, комунікаційну) навчатися на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах і отримати за це додаткових 20 бонусних балів, і тих, хто зазначених вище можливостей не мав. Між іншим, такі можливості, особливо фінансові, могла продемонструвати не кожна українська родина, бо в багатьох університетах плата за «навчання» на підготовчих курсах, відверто кажучи, зашкалювала.

Третє протиставлення відбулося між випускниками загальноосвітніх шкіл, які зуміли отримати золоті чи срібні медалі, і тими, хто таких блискучих металевих кружалець ухопити не зміг. Для перших цей факт мав особливе значення, адже, незважаючи на рівень знань медаліста, наявність медалі також дала можливість отримати певні пільги під час вступу. Тож, мабуть, недарма кількість медалістів у 2011 році, порівняно з 2009 р., збільшилася майже на 3% в цілому по державі, а, зокрема, у Чернівецькій області такий приріст становив 8,2%, у Тернопільській — 4,3%, а в м. Севастополі медаль отримав кожен дев’ятий випускник.

Ще одна особливість цьогорічної вступної кампанії — її організатори продемонстрували, що вони можуть безкарно ігнорували вимоги президента України, який у своєму Посланні до Верховної Ради України (березень 2011 року) зажадав «визначити результати стандартизованого тестування єдиним критерієм прийому на навчання у ВНЗ». Натомість вступна кампанія стала своєрідним «вінегретом», у якому були змішані абсолютно несумісні компоненти: результати тестування і вступних іспитів; безграмотно обрахований «середній бал атестата» і результати творчих випробувань; пільги для соціально вразливих категорій людей і бонусні бали для тих, хто «навчався» на підготовчих курсах; «електронний вступ» та особливі умови для переможців олімпіад, Малої академії наук і багато іншого. Наслідки споживання такого, з дозволу сказати, освітнього продукту наше суспільство відчуватиме ще довго.

Ольга АЙВАЗОВСЬКА, голова правління громадянської мережі «Опора»:

— Будь-яку вступну кампанію варто оцінювати через призму дотримання конституційного права кожного громадянина на рівний доступ до освіти. У 2008 та 2009 роках цей стандарт було забезпечено завдяки застосуванню єдиної системи оцінювання знань абітурієнтів — ЗНО (тестування). Втім, умови прийому до вищих навчальних закладів, які регламентують процедуру вступу, зазнали змін з приходом нового міністра освіти. Так, навесні 2010 року було запроваджено інші методи оцінювання для виняткових груп абітурієнтів. Тож випускники шкіл до 2007 року змогли складати не загальнообов’язкове тестування, а іспити, якщо прагнули вступити на заочну форму навчання, а з 2011-го — і на стаціонар.

Хоча профільне міністерство заявляє про невелику кількість тих, хто складав іспит, цифри потенційної чисельності такої аудиторії вражаючі. Так, випускників шкіл 2011 року всього лише 196 тисяч, а учасників вступної кампанії — 290. Звісно, частина їх закінчила загальноосвітні навчальні заклади між 2008 та 2010 роком, але це не заперечує того факту, що цьогоріч через іспит пройшли десятки тисяч абітурієнтів. Повідомлення у ЗМІ про затримання працівників закладів освіти у зв’язку зі спробою отримати хабар «за допомогу при вступі» наводить на думку про повернення хабарництва через систему іспитів.

Частина навчальних закладів, щоб виконати державне замовлення та набрати достатню кількість контрактників, була змушена вдатися до засобів недобросовісної конкуренції. Серед найцікавіших методів «неспортивної боротьби» за абітурієнта можна назвати — оприлюднення у списках рекомендованих до зарахування прізвища всіх без винятку потенційних контрактників, навіть якщо ліцензійний обсяг на окремі спеціальності був у рази меншим за кількість поданих заяв (Рівненський державний гуманітарний університет); спробу зарахувати на бюджет абітурієнтів одразу після «другої хвилі» оприлюднення списків рекомендованих, щоб у разі рішення вступника забрати оригінали документів і йти до іншого ВНЗ під час «третьої хвилі» молодим людям довелося пройти тривалу процедуру відрахування (Сумський національний аграрний університет); оприлюднення у списках рекомендованих до зарахування більшої кількості осіб як «резерву», щоб отримати додаткові місця державного замовлення, зважаючи на конкурсну ситуацію (КПІ). Втім, останній метод використовували лише престижні ВНЗ, котрі не мали серйозних проблем із заявами абітурієнтів.

Інші інциденти стосувалися безпідставного нарахування додаткових балів особам, які не мали на це жодного права. Втім, якщо на етапі прийому документів такі неточності виправдовувалися людським фактором чи «технічними» помилками, то під час оприлюднення списків рекомендованих до зарахування їх можна розцінювати як зловживання.

Не можна також залишити поза увагою непоодинокі факти нарахування 20 додаткових балів за участь у платних підготовчих курсах абітурієнтам, котрі планували навчатися на природничих, інженерно-технічних, фізичних, математичних спеціальностях. З одного боку, умови прийому передбачали преференції для тих, хто мав кошти й можливість відвідувати 150-годинні ліцензійні курси, — але й вимагали нарахування до 20 балів за результатами підсумкової атестації. Коли ж «Опора» перевірила ряд ВНЗ, то виявила, що в більшості випадків усім абітурієнтам було додано саме 20 балів. Усі, хто заплатив за підготовку, отримали відмінно. Такі дії можна розцінювати як приховану корупцію.

«Опора» виявила випадки, коли ВНЗ через нетипову конкурсну ситуацію були змушені скасовувати набір на окремі спеціальності, які не користувалися попитом серед абітурієнтів, уже після оприлюднення списків рекомендованих до зарахування. На жаль, вступники довідувалися про такі зміни вже тоді, коли приносили оригінали документів. Такі випадки були зафіксовані, наприклад, у Тернопільському національному педагогічному університеті та Славутицькій філії Національного технічного університету «КПІ».

Інна СОВСУН, керівник проекту «Правова підтримка забезпечення рівного доступу осіб до якісної вищої освіти в Україні», голова громадської організації «Центр дослідження суспільства»:

— Серйозні недоліки і провали вступної кампанії-2011 пов’язані насамперед із активно розрекламованою системою «Елек­тронний вступ». Перші кілька тижнів ця абсолютно не випробувана і не підготовлена система працювала технічно погано, у ній було важко зареєструватися.

Ми надсилали запити до Міністерства освіти із запитаннями: яка компанія є оператором системи «Електронний вступ»? Чи проводився тендер, у результаті якого було обрано саме цю компанію? Яка вартість розробки і функціонування системи? З яких коштів вона оплачується? Як гарантується захист персональних даних абітурієнтів?

Перший запит надіслали до Міносвіти наприкінці червня. Не отримавши на нього відповіді, 4 липня рекомендованим листом надіслали другий. Відповідь, яку ми отримали на нього аж 8 серпня, дуже цікава.

Міністерство відповіло, що, згідно з постановою Кабінету міністрів від 13 липня 2011 року №752, відповідальність за «Електронний вступ» несе державне підприємство «Інфоресурс». Але суть у тому, що цю постанову було прийнято фактично через два тижні після початку прийому документів і запровадження системи «Електронний вступ». А хто відповідав за неї до 13 липня? Хто її розробляв, хто підписував договори з університетами? Хто ніс відповідальність за десятки тисяч заяв (зі слів міністра), котрі абітурієнти довірили системі? З отриманої відповіді МОНМС очевидно, що ніхто ніякої відповідальності не ніс.

На запитання про фінансування МОНМС відмовилося відповідати, прикриваючись тим, що «така інформація належить до інформації господарської діяльності госпрозрахункового підприємства і не є публічною інформацією». Але, згідно зі ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати, зокрема, «інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо)». Також стаття 6 цього закону чітко визначає, що «не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами».

Для того, щоб зареєструватися на «Електронному вступі», абітурієнтові потрібно було зареєструватися на сайті osvita.com — єдиному освітньому інформаційному вікні України. Після цього сайт передавав персональні дані абітурієнта до Єдиної державної електронної бази освіти (ЄДЕБО).

До речі, громадськість зацікавилася сайтом osvita.com ще в лютому 2011 року. Тоді університети примушували підписувати договори зі згаданим порталом для того, щоб вони могли розмістити на ньому інформацію про себе. Вартість такої послуги становила 7,5 тис. грн. на квартал. Помножте цю суму на кількість університетів і зрозумієте, що йдеться про великі кошти. Журналісти «Свідомо» розкопали, що і сайт, і компанія — його оператор є приватними й належать синові одного з чиновників Міністерства освіти. Таким чином, власник приватного сайта забезпечував подання електронних заяв, перевірку персональних даних вступника в ЄДЕБО і, відповідно, мав доступ до ЄДЕБО, зокрема до персональних даних вступників. Для чого це зроблено? То окреме питання. Тут ми маємо справу із дуже серйозними порушеннями, допущеними чиновниками найвищого рівня. Цікаво, що про цей сайт чиновники МОН у своїй відповіді жодним чином не згадують і вдають, що його не існує: «Ніякі дані (тим більше персональні дані) до Єдиної бази не заносяться». Тим часом, згідно з п.4.3 наказу МОНМС №291 від 28.03.2011 р., вищі навчальні заклади зобов’язані забезпечити внесення даних, що містяться в заявах, поданих особисто вступником у паперовій формі, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти з допомогою визначеного міністерством інтерфейсу, якщо вступник не подавав заяву про вступ до вищого навчального закладу в електронному вигляді. Міністерство повідомляє, що вступник подає свої дані одразу до ЄДЕБО, що суперечить очевидній практиці.

До речі, тиждень тому я надіслала черговий запит до МОНМС. У ньому, окрім згаданих вище запитань, ми просимо міністерство надати інформацію про використання персональних даних абітурієнтів: «Як випливає з вашої відповіді, при електронному вступі використовувалися персональні дані, які містяться в базі Українського центру оцінювання якості освіти. Ці дані було отримано центром для проведення зовнішнього незалежного оцінювання. Їх використання для електронного вступу означає зміну мети використання таких даних. Згідно зі статтею 6 Закону України „Про захист персональних даних“, у разі зміни визначеної мети обробки персональних даних суб’єктом персональних даних має бути надана згода на обробку його даних відповідно до зміненої мети. Прошу повідомити, яким чином ДП «Інфоресурс» отримало згоду на обробку персональних даних відповідно до нової мети... Як випливає з вашої відповіді, при електронному вступі використовувалися персональні дані, які містяться в Єдиній базі документів про освіту. Ці дані були отримані від осіб для видачі таких документів. Прошу повідомити, яким чином особи дали згоду на обробку персональних даних з метою вступу до вищих навчальних закладів».

Проте слід зауважити, що сама ідея запровадження електронного вступу цікава. Є чиновники середнього рівня, які справді хотіли зробити нормальну електронну систему із залученням до неї університетів. Інша річ, що керівництво міністерства (маю на увазі міністра освіти і його заступника Євгена Суліму, які безпосередньо займалися зазначеним питанням) робили це, на моє переконання, з метою проведення певних махінацій (і відповідь міністерства підтверджує це). В освіті є дуже багато серйозних і застарілих проблем, що відкладаються в довгу шухляду, бо на їх вирішення бракує грошей. А система «Електронний вступ», у якій не було такої аж нагальної потреби, реалізували майже блискавично, що, знову-таки, наштовхує на висновок про наявність певного інтересу.

Автор: Оксана Онищенко

Освіта.ua
06.09.2011