Педагоги провели экспертную дискуссию по подготовке учителей
19 декабря 2024 года по инициативе Учебно-научного института «Академия учительства» Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина в помещении Украинского кризисного медиа-центра состоялась важная экспертная дискуссия, посвященная обновлению образовательных программ подготовки учителей в контексте реформы «Нова українська школа» и вызовов войны.
Мероприятие стало платформой для конструктивного диалога между экспертами, представителями государственных органов и украинских университетов, направленного на усовершенствование педагогического образования и повышение его эффективности.
Подія розпочалась зі вступного слова ректорки Каразінського університету Тетяни Кагановської, яка зауважила: «Ми в Каразінському університеті розуміємо, що питання підготовки майбутнього вчителя – зараз питання номер один на порядку денному в нашій країні».
Пані Тетяна описала взаємозв’язок між важливістю ролі педагога та перегляду системи педагогічної освіти: «На вчителя буде покладено підготовку, виховання дітей, майбутнього нашої країни. Саме тут (в педагогічній освіті) необхідний перегляд методик та новий підхід для підготовки вчителів Нової української школи».
«Учитель – це не тільки людина, яка надає знання. Це і психолог, це людина, яка надає відповіді на всі питання, які зараз турбують дітей та батьків. Це той провідник, який стоїть між суспільством і людиною!»
«Особливо важлива підготовка новітніх педагогів, які будуть працювати на деокупованих територіях, на територіях, які дуже довгий час знаходились під тиском та інформаційним впливом ворога».
Ігор Балуба, керівник експертної групи з питань фахової передвищої освіти Директорату фахової передвищої, вищої освіти МОН України у своєму вступному слові зазначив: «Учитель, який має прийти до сучасної дитини, має бути сучасним».
Крім того, пан Ігор підкреслив необхідність змін у педагогічній освіті: «Ми маємо переглянути методику підготовки вчителя та методику роботи в школі. У зв’язку з розвитком національної системи кваліфікації, зі становленням і розвитком професійних стандартів ми маємо переглянути, як траєкторії та альтернативні шляхи формальної освіти можуть бути використані для того, щоб готувати педагогічних працівників до роботи».
Обговорення проблем
Під час обговорення основну увагу приділили структурі та наповненню освітніх програм, особливостям акредитації програм за спеціальністю «Середня освіта», успішним міжнародним практикам підготовки вчителів, а також викликам, з якими стикається українська освіта в умовах війни.
Серед найпоширеніших проблем, що виявляються під час акредитації освітніх програм, відзначено, зокрема, необґрунтоване співвідношення фахової та педагогічної складових освітніх програм, присвоєння закладами вищої освіти випускникам педагогічної кваліфікації за відсутності належної процедури атестації, а також невідповідність тем магістерських кваліфікаційних робіт предметній галузі «Освітні науки».
Лілія Гриневич, проректорка Каразінського університету, розпочала свою доповідь з проблеми співвідношення психолого-педагогічної та фахової складових в освітніх програмах спеціальності «Середня освіта»: «У кожному університеті, як у класичному, так і в педагогічному, мінімальний та максимальний обсяг педагогічної складової освітніх програм дуже різні. Вони можуть відрізнятись надзвичайно сильно, як у тривалості практики, так і в обсягах вибіркового та обов'язкового компонентів Ці коливання можуть бути разом по психолого-педагогічної складовій, без практики, від 10% до 42% на різних програмах однієї спеціальності «Середня освіта».
Пані Лілія підкреслила необхідність створення певної моделі співвідношення педагогічної та фахової підготовки: «У нас є проблема у цих розбіжностях і відсутності певного мінімуму, певної рамки для програм середньої освіти, що готують педагогів».
«Так само ці флуктуації пов'язані з базовою підготовкою. Тому що може бути так, що більшу половину освітньої програми разом з практикою становить психолого-педагогічна підготовка. Тоді можна ставити питання, а чи є достатньою базова предметна підготовка на такій програмі? Це абсолютно важливо для підготовки вчителів-предметників, зокрема в контексті впровадження старшої профільної 12-ти річної школи з поглибленим вивченням предметів», – зазначила Гриневич.
Врахувавши представлений міжнародний досвід, Лілія Михайлівна запропонувала до обговорення можливу модель співвідношення психолого-педагогічної складової до загального обсягу освітньої програми: «Якщо дискутувати про якийсь мінімум, який би ми мали на «Середній освіті» на бакалаврських програмах, то орієнтовно, модель, яку можна пропонувати – це 20% психолого-педагогічна складова та 10% педагогічна практика (від загального обсягу освітньої програми)».
Лілія Гриневич підкреслила критичність проблеми відсутності затверджених рамок для педагогічних спеціальностей: «Чому так важливо все-таки затвердити стандарт вищої освіти для спеціальності «Середня освіта»? Щоб ми мали гарантію, що ми тут готуємо добре підготовлених педагогів. Також недавні зміни в Законі України «Про вищу освіту» кажуть, що в освітній програмі ми повинні визначити процедуру присвоєння випускникам професійної кваліфікації – це ще один виклик, на який має дати відповідь стандарт».
Лілія Михайлівна зауважила про необхідність відображати відповіді на сучасні виклики війни в змісті освітніх програм підготовки вчителів.
Розповідаючи про 12 професійних компетеностей учителя, представлених у професійному стандарті «Вчитель закладу загальної середньої освіти», прийнятому 29 серпня 2024 року, Лілія Гриневич підкреслила: «Коли ми аналізуємо освітні програми, то ми бачимо, що є компетентності, які дуже недооцінені у змісті навчальних дисциплін. А вони насправді становлять відповідь на впровадження реформи НУШ і на виклики війни».
Пані Лілія висловила занепокоєння щодо наявної сьогодні можливості доступу до педагогічної професії без психолого-педагогічного навчання, проходження педагогічної практики, інтернатури та складання кваліфікаційного іспиту.
«Провідні освітні системи світу, що на перших позиціях у міжнародному порівняльному дослідженні PISA, вирішують це шляхом коротких річних програм. Де ці люди отримують 3 місяці теоретичної підготовки, а потім заходять в школу – це фактично дуальні програми. Таким чином ми можемо готувати їх, і водночас супроводжувати весь процес їхнього першого року роботи».
Особливості акредитації програм
Пані Олена Єременко, заступниця голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, у своїй доповіді розповіла про процес акредитації освітніх програм на спеціальності «Середня освіта».
Пані Олена пояснила причину низької якості освітніх програм: «Проблема починається з великих чисел. Тому що спеціальність 014 Середня освіта має найбільшу кількість освітніх програм. Станом на сьогодні, з-понад 10 тисяч освітніх програм, що внесені в інформаційно-комунікаційну систему Національного агентства і які пройшли повну або часткову процедуру акредитації, 706 програм – за спеціальністю «Середня освіта». І при цьому лише одна програма має зразкову акредитацію».
Пані Олена наголосила на необхідності адекватної внутрішньої системи якості в закладах освіти як чиннику впливу на формування збалансованих освітніх програм: «Найголовніша проблема, яка є причиною виникнення всіх інших проблем, які зустрічаються у формування освітніх програм та привертають до себе увагу в процесі оцінювання якості освітньої програми – те що, в закладах досить часто внутрішня система якості якщо і існує, то вона недостатньо впливає на формування спеціальності».
Олена Єременко, відповідаючи на питання про можливість отримання професійної кваліфікації вчителя на непедагогічних спеціальностях, зауважила: «Є поодинокі випадки хороших практик, коли заклад вищої освіти дає можливість блоком вибіркових дисциплін присвоїти таку кваліфікацію. Цей блок має бути достатньо глибокий та продуманий, для того щоб мати право дати таку кваліфікацію. Але це радше виняток, аніж правило».
Міжнародний досвід
Тетяна Головатенко та Григорій Рій, заступники директора Академії вчительства Каразінського університету, представили міжнародний досвід підготовки педагогів.
Було розглянуто досвід таких країн: Південної Кореї, Ізраїлю, Польщі та Великобританії. Всі досліджені країни мали декілька шляхів входу до професії: традиційно через бакалаврські програми та альтернативні шляхи через програми післядипломної освіти, паралельні основному навчанню програми для здобуття професійної кваліфікації вчителя, дуальні програми навчання чи короткострокові програми підготовки.
Особливу увагу спікери приділили зв'язку «університет-школа», їх співпраці в організації практики для студентів-майбутніх педагогів та подальшому менторству нових учителів.
Інші проблеми
Галина Киричук, ректорка Житомирського державного університету імені Івана Франка, наголосила на неможливості заповнення вакансій вчителя на ринку праці: «Катастрофічна проблема нехватки вчителів природничо-математичного напрямку відчувається вже сьогодні».
Пані Галина зауважила про необхідність існування кваліфікаційного центру на базі університету, щоб присвоювати мікрокваліфікації вчителям у межах суміжних предметів.
Наталя Фалько, ректорка Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького, під час дискусії ще раз підкреслила проблему відсутності стандарту вищої освіти зі спеціальності «Середня освіта»: «Одним із зовнішніх викликів підготовки вчителів є нормативно-правове регулювання. На сьогоднішній день відсутність освітнього стандарту не дає можливості уніфікувати на державному рівні вимоги щодо підготовки вчителів. Професійний стандарт нам дозволяє це робити, однак є виклики і проблеми, які пов’язані безпосередньо із присвоєнням професійної кваліфікації».
Крім того, пані Наталя підтвердила необхідність набуття майбутніми вчителями компетентностей для здійснення якісного освітнього процесу, зокрема після деокупації, та для зменшення освітніх розривів: «Наші вчителі повинні володіти компетентностями, які дозволять їм безпосередньо, працюючи з дітьми, якомога щвидшими кроками долати ці втрати і розриви».
Учасники круглого столу наголосили на необхідності доопрацювати Закони України «Про освіту» та «Про вищу освіту» щодо процедури присвоєння професійних кваліфікацій, прийняти стандарти вищої освіти зі спеціальності «Середня освіта» і врегулювати ними питання співвідношення психолого-педагогічного та фахового компонентів в освітніх програмах.
Крім того, спікери наголосили на необхідності навчати майбутніх учителів роботи з діагностикою та подоланням навчальних втрат, застосовувати травмо-інформований підхід, активно впроваджувати інклюзію, впроваджувати заходи зі зменшення негативного впливу наслідків війни на учасників освітнього процесу.
Академія вчительства Каразінського університету висловлює подяку всім учасникам, експертам і партнерам за конструктивний діалог, цінні ідеї та спільну роботу задля розвитку якісної педагогічної освіти в Україні.
Запис трансляції заходу доступний за посиланням.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 27.12.2024