Аналіз виховного аспекту уроку

Сучасний загальноосвітній навчальний заклад покликаний навчати та виховувати таку молодь, яка би була спроможна активно включитись у всі сфери суспільного життя країни, забезпечити прогрес її становлення та розвитку, оволодіти позитивним досвідом старших поколінь і збагачувати його власними надбаннями

Постановка та реалізація виховних цілей уроку повинні здійснюватися в єдності з освітніми цілями. Ця концепція простежується у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. Наприклад, відомий польський дидакт Ч. Купісевич запропонував блочну систему навчання, яка реалізується через змістові блоки виховних та освітніх цілей у вигляді взаємопов'язаного комплексу завдань.

Блочна система навчання й виховання Ч. Купісевича є позитивним прикладом інтеграції виховних та освітніх цілей і свідчить про єдність цих процесів, підтверджує реальність та об'єктивність виховавчого навчання.

Системний підхід, як методологічна основа організації виховання учнів на уроці, передбачає:

постановку виховних цілей і завдань на уроці;
виявлення та раціональну реалізацію виховного потенціалу навчального матеріалу;
визначення комплексу домінуючих компонентів виховної системи та зосередження переважної уваги на ньому у процесі навчання;
визначення та використання педагогічно доцільного комплексу принципів виховання, оптимальних шляхів їх реалізації;
вибір і використання ефективних методів впливу на особистість учня у процесі навчання;
забезпечення взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів виховного впливу на учнів;
раціональність управління виховним процесом на уроці;
оцінку ефективності виховання учнів на уроці, концепції змісту, форм і методів виховання учнів у процесі навчання.

До основних компонентів виховного аспекту уроку ми відносимо: національне, моральне, розумове, трудове, фізичне, естетичне, економічне, екологічне та валеологічне виховання.

Національне виховання учнів у процесі навчання

Українська національна ідея виховання молоді тріумфально проходить у всіх працях останнього десятиріччя - уроки незалежності та суверенітету України. На основі вивчення й аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури з питань національного виховання учнів школи, передового досвіду шкіл України В. Гнатюк у процесі дослідження проблеми управління системою національного виховання розробив теоретичну модель її змісту, виражену тріадою «громадянин - патріот - гуманіст». Автором розроблено характерні ознаки кожної складової:

громадянин (громадянська відповідальність, обов'язок, свідомість, єдність);
патріот (розуміння та сприйняття української ідеї, сприяння розбудові незалежної України, готовність до захисту своєї Батьківщини, пошана до історичної пам'яті українського народу);
гуманіст (доброта, толерантність, справедливість, взаємоповага, принциповість, непримиренне ставлення до фальші, цинізму, лицемірства).

Отже, національне виховання учнів на уроці засобами змісту навчального предмета та методами його викладання як один з основних компонентів виховного аспекту уроку може бути об'єктом переважного спостереження. Мета спостереження та аналізу - вивчення й оцінка стану національного виховання учнів на уроці та його результативності.

З метою підвищення ефективності спостереження та об'єктивності оцінки стану національного виховання учнів на уроці нами розроблена й апробована така система оцінних параметрів:

знання вчителями та учнями суті поняття «українська ідея», уміння її трансформувати в навчально-виховному процесі на уроці;
знання філософських основ українського національного виховання молоді й уміння їх визначати та реалізувати у процесі викладання навчального предмета;
уміння вчителів гармонійно поєднувати у процесі навчання освітні та виховні цілі уроку;
реалізація провідних принципів національного виховання учнів у процесі навчання - гуманізації, демократизації, народності;
виховання у процесі навчання на уроці громадянина, патріота, гуманіста на основі знань змісту їх характерних ознак.

Моральне виховання учнів у процесі навчання

Одним із важливих завдань, що стоять перед сучасними загальноосвітніми навчальними закладами, є моральне виховання, відродження духовності молодого покоління. Мораль - особлива форма громадянської свідомості, вид соціальних відносин, що виражаються в поняттях добра і зла, справедливості, честі, гідності та ін.

Зміст морального виховання охоплює широку гаму відношень між людьми та людей до оточуючого світу, зокрема:

ставлення до ідеології політики нашої держави; розуміння історії та перспективи розвиту світової цивілізації; правильна оцінка внутрішніх подій на міжнародній арені; пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими; непримиренність до ворогів народу;
любов до Батьківщини, рідного краю, усіх народів, які її населяють; непримиренність до національної та расової ворожнечі; братерська солідарність із трудящими всіх країн світу, усіма народами;
ставлення до праці - сумлінна праця на благо людини, на благо суспільства; прагнення принести більше користі Батьківщині; боротьба з порушниками дисципліни;
ставлення до громадського надбання та матеріальних цінностей; турбота кожної людини про збереження та збільшення громадянського надбання; бережливе ставлення до природи;
ставлення людини до інших людей - колективізм і товариська взаємодопомога; гуманне ставлення та взаємна повага між людьми; взаємна повага в сім'ї, турбота про виховання дітей;
ставлення до себе; високе усвідомлення громадянського обов'язку, нетерпимість до порушень громадського порядку; чесність і правдивість, моральна чистота, простота та скромність у громадському й особистому житті; нетерпимість до несправедливості, дармоїдства, нечесності, кар'єризму, користолюбства.

Одним із важливих шляхів морального виховання учнів є моральна освіченість, яка виконує декілька виховних функцій:

дає широку уяву про моральні цінності людського життя та культури;
впливає на формування моральних уявлень, понять, поглядів, суджень, оцінок і на цій основі - на формування моральних переконань;
сприяє осмисленню особистого морального досвіду школяра;
коригує знання в галузі моралі, одержані з різних джерел;
сприяє моральному самовихованню особистості.

Крім цього, для ефективного здійснення морального виховання учнів необхідно:

створити умови для вибору того чи іншого способу дії дитини;
розуміти характер протиріч у розвитку моральних потреб школяра, сприяти їх найбільш ефективному розв'язку;
впливати на людей, які становлять середовище найближчого оточення дитини (батьків, товаришів, друзів).

Моральне виховання учнів у процесі навчання як один з основних компонентів виховного аспекту уроку може бути відносно самостійним об'єктом переважного спостереження й аналізу.

Мета спостереження та аналізу: ефективність змісту, форм, методів і результатів морального виховання учнів на уроці.

Система оцінних параметрів стану морального виховання учнів у процесі викладання навчального предмета така:

знання сутності моралі як філософської та соціальної категорії, форм громадянської свідомості, видів соціальних відношень;
знання мети та завдань морального виховання учнівської молоді в сучасних умовах державотворення незалежної України, переходу на нові економічні форми господарювання;
виявлення та реалізація потенційних можливостей навчального матеріалу щодо формування моральних рис особистості, моральних переконань, моральних навичок поведінки;
реалізація у процесі морального виховання учнів на уроці принципів зв'язку з життям, цілеспрямованості, трудової та соціальної значущості навчально-пізнавальної діяльності учнів, виховання особистості в колективі і через колектив;
урахування у процесі морального виховання учнів на уроці їх вікових та індивідуальних особливостей, рівня вихованості;
формування свідомої дисципліни та соціальної активності учнів як складової моральної вихованості.

Розумове виховання учнів у процесі навчання

Розумове виховання - один з основних компонентів виховного аспекту уроку. Навчання - це та сфера діяльності учнів, у якій найбільш повною мірою здійснюється розумовий розвиток дитини.

Мета розумового виховання - розвиток творчих здібностей учнів і формування світогляду. Основні завдання розумового виховання:

розвиток мислення, уміння пояснювати сутність явищ і використовувати їх у практичній діяльності;
забезпечення гармонійної єдності розвитку мислення, почуттів, волі та діяльності;
розвиток і формування дослідницьких умінь (спостереження, аналіз, синтез, узагальнення, проектування, прогнозування, моделювання тощо);
розвиток допитливості, жадоби до знань;
формування в учнів уміння активно сприймати світ, керуватись у практичній діяльності власними переконаннями.

Розумове виховання спрямоване, як говорилося раніше, на розвиток розумових здібностей учнів, зокрема таких рис особистості:

спостережливості (за словами К. Ушинського, «уміння бачити розумними очима нашими предмет у центрі всіх відношень);
допитливості, збільшення місткості розуму, забезпечення системності знань;
дисциплінованості, гнучкості та самостійності розуму;
набуття знань і вмінь ними користуватись у практичній діяльності;
способів запам'ятовування (цілеспрямоване, довільне).

Отже, розумове виховання учнів як компонент виховного аспекту уроку може бути відносно самостійним об'єктом переважного спостереження й аналізу.

Мета спостереження й аналізу: ефективність розумового виховання учнів у процесі навчання.

До системи оцінних параметрів розумового виховання учнів ми відносимо:

знання вчителем сутності, мети, завдань і принципів розумового виховання учнів;
виявлення та реалізація потенційних можливостей змісту навчального матеріалу для розумового виховання учнів (розвитку мислення, уяви та інших психічних процесів);
зміст і методи формування в учнів поглядів, переконань, ідеалу на базі набутих на уроці знань з основ наук;
забезпечення на уроці дидактичних і виховних умов переведення знань учнів у погляди, переконання, ідеали;
залучення талановитих та обдарованих учнів до поглибленого вивчення окремих предметів, курсів, спецкурсів, факультативів, предметних гуртків;
сформованість «інтелектуального фону» класу, де культивуються знання й самостійна творчо-пошукова, навчально-пізнавальна діяльність учнів;
інтеграція змісту окремих навчальних предметів як важливий фактор формування в учнів матеріалістичного світогляду.

Трудове виховання та професійна орієнтація учнів у процесі навчання

У формуванні особистості учня трудове виховання посідає важливе місце. Воно забезпечує підготовку молодого покоління до активної участі у сфері виробництва матеріальних і духовних благ суспільства; формує свідомість, спрямовану на визнання високої соціальної значущості плідної праці людини.

Мета й завдання трудового виховання учнів:

формування в учнів органічної потреби у праці як джерела існування;
забезпечення позитивного впливу праці на інтелектуальний і фізичний розвиток дитини внаслідок їх інтеграції;
формування в учнів трудових умінь і навичок в організації як навчально-пізнавальної діяльності, так і продуктивної фізичної праці;
виховання культури праці, сумлінного ставлення до матеріальних і духовних цінностей.

У процесі вивчення основ наук першочергове завдання вчителя полягає в тому, щоб раціонально використовувати виховний потенціал кожного навчального предмета, зокрема таких, як економічна географія, уроки праці, історії, математики, біології. На уроках літератури вчитель може розкривати суспільну роль трудової діяльності людини (на прикладі героя твору), такі її якості, як ставлення до природи й надбань суспільства, гордість за свою вітчизну та співвітчизників.

Трудове виховання учнів у процесі навчання як один із основних компонентів виховного аспекту уроку може бути відносно самостійним об'єктом переважного спостереження й аналізу.

Мета спостереження й аналізу: зміст, форми та методи трудового виховання учнів на уроці та його ефективність.

Система оцінних параметрів стану трудового виховання учнів на уроці:

відповідність поставлених цілей і завдань трудового виховання учнів у процесі навчання загальнодержавній концепції неперервного виховання;
виявлення та реалізація змісту навчального матеріалу, який максимально сприятиме трудовому вихованню учнів;
раціональний вибір і реалізація комплексу педагогічно доцільних принципів трудового виховання учнів на уроці, визначення принципу-домінанти з урахуванням змісту навчального матеріалу, специфіки предмета, стану вихованості учнів, їх вікових та індивідуальних особливостей;
цільова установка учнів на трудову діяльність, зокрема на її основний вид - навчальну діяльність;
розкриття соціальної значущості продуктивної праці;
раціональне співвідношення трудового виховання з іншими виховними та освітніми цілями й завданнями уроку;
формування позитивного ставлення учнів до будь-яких видів праці (побутова, навчальна, громадсько-корисна продуктивна), поваги до людей праці;
формування психологічної та практичної готовності учнів до трудової діяльності;
вироблення в учнів трудових навичок і вмінь;
виховання бережливого ставлення до народного добра, рідної природи, шкільного майна, підручників, продуктів харчування, одягу;
виявлення в учнів професійного спрямування, розвиток здібностей у даній галузі, творчої самостійності;
забезпечення навчально-матеріальної бази для трудового навчання й виховання відповідно до сучасних вимог науково-технічного прогресу.

Естетичне виховання учнів у процесі навчання

У більш широкому плані сутність естетичного виховання полягає у формуванні в учнів здібностей повноцінного сприйняття та правильного розуміння прекрасного в мистецтві та житті, засвоєнні естетичних понять, виробленні смаків та ідеалів, у розвитку творчих задатків і талантів у галузі мистецтва.

Зміст естетичного виховання учнів на уроці та шляхи його реалізації полягають у:

вивченні програмних навчальних предметів (літератури, музики та співу, образотворчого мистецтва), залученні учнів до різних видів мистецтва в якості його творців;
впливі естетичного виховання на розвиток особистості учня (формуванні естетичних потреб у галузі мистецтва, прагненні до опанування художніх цінностей суспільства);
розвитку в учнів у процесі естетичного виховання художнього сприйняття, уміння бачити прекрасне не тільки в літературі, образотворчому мистецтві, у музиці, а й у природі та житті;
формуванні в учнів високих художніх смаків, пов'язаних зі сприйняттям і переживанням прекрасного; навчанні учнів умінню відчувати красу та гармонію мистецького твору, виявляти естетичну вимогливість до культури поведінки оточуючих і власної;
залученні учнів до художньої творчості, розвитку їх здібностей і таланту до музики, літератури, образотворчого мистецтва;
спрямуванні естетичного виховання на розкриття ідейної сторони мистецтва, формуванні в них ідейної переконаності та моралі.

Розглядаючи естетичне виховання учнів у процесі навчання, як його органічну складову і в той же час як відносно самостійну, його можна вважати об'єктом переважного спостереження й аналізу.

Мета спостереження аналізу: зміст, форми, методи та засоби естетичного виховання учнів на уроці, його ефективність.

Система оцінних параметрів стану естетичного виховання учнів на уроці така:

розкриття краси та благородства людських взаємовідносин (доброта, чуйність, увага, турбота, запобігливість), основою яких є справедливість;
формування культури естетичного сприйняття на основі людських емоцій, тобто здатності відчувати серцем внутрішній світ іншої людини;
розкриття краси природи, оточуючого світу; формування творчої взаємодії з природою, бережливого ставлення до природних багатств країни;
розкриття краси продуктивної праці, її результатів, моральної насолоди й задоволення від виконаного громадянського обов'язку;
розвиток художніх смаків учнів, формування вмінь насолоджуватися шедеврами мистецтва, набуття художньої освіти;
розкриття краси мови, емоційних відтінків слова як засобу спілкування людей;
прищеплення любові до книги, поезії як форми вираження духовного багатства, формування потреб у читанні;
сприяння пізнанню краси любові як найбільш чистого й потаємного людського почуття;
використання музики як засобу естетичного виховання учнів, що формує найтонші почуття сприймання та переживань;
формування творчої наснаги, в якій людина знаходить велике щастя;
душевне, емоційне викладання навчального предмета з метою максимального впливу на емоційну сферу учнів.

Фізичне виховання учнів у процесі навчання

Складовою змісту фізичного виховання є формування в учнів санітарно-гігієнічних навичок організації праці та розумного відпочинку, правильного чергування розумових занять із фізичними вправами та різноманітною фізичною діяльністю. Зміст фізичного виховання учнів передбачає обов'язковий розвиток у них рухових умінь і навичок, фізичних здібностей до окремих видів фізкультури та спорту.

Фізичне виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів як складова виховного аспекту уроку може бути відносно самостійним об'єктом переважного спостереження й аналізу.

Мета відвідування та спостереження: ефективність змісту, форм, методів, засобів фізичного виховання учнів у навчальному процесі.

Система оцінних параметрів стану фізичного виховання учнів на уроці:

формування в учнів цільової установки на фізичне вдосконалення та зміцнення здоров'я;
забезпечення оптимального навчального навантаження учнів протягом уроку з урахуванням динаміки їхньої працездатності, вікових та індивідуальних особливостей;
зміна видів навчально-пізнавальної діяльності учнів, короткочасні відпочинки (фізкультхвилинка, музпауза та ін.);
вироблення правильної статичної та динамічної постави учнів на уроці;
диференціація та індивідуалізація навчання учнів на уроці з урахуванням стану їх здоров'я, темпу й ритму праці, рівня інтелектуального та фізичного розвитку;
забезпечення відповідних санітарно-гігієнічних умов праці на уроці;
санітарно-гігієнічне виховання учнів на уроці засобами змісту навчальних предметів;
культивування краси здорового людського організму, тіла, способу життя як основи фізичного здоров'я;
роз'яснювальна робота про заходи попередження та профілактики боротьби із хворобами ХХ століття - СНІД і наркоманією.

Економічне виховання учнів у процесі навчання

В умовах державотворення незалежної України, переходу на ринковий шлях розвитку економіки особливої ваги набувають зміст і засоби економічної освіти та виховання молоді. В організації роботи зі здійснення економічної освіти та виховання учнів важливу роль відіграє рівень економічної компетентності керівників і вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.

Мета формування економічної свідомості - перетворення суспільно-громадських інтересів і потреб в особистісно значущі мотиви діяльності та поведінки кожної людини.

Мета спостереження й аналізу - ефективність економічного виховання учнів у процесі навчання.

На допомогу керівникам загальноосвітніх навчальних закладів пропонується система оцінних параметрів стану економічного виховання учнів у процесі навчання:

знання вчителями основних економічних понять, категорій, законів і закономірностей;
володіння методами економічного виховання учнів у процесі навчання;
розкриття засобом змісту навчального предмета особливостей ринкової економіки на сучасному етапі державотворення України;
зміст і методи виховання в учнів економічного мислення, інтересу до економічних знань;
здійснення економічного виховання в інтеграції з трудовим, моральним і фізичним вихованням;
забезпечення засвоєння учнями таких економічних і трудових категорій, як «розподіл і кооперація праці», «планування», «нормування праці», «облік», «контроль», «матеріальне й моральне стимулювання», «тендер» та ін.;
виховання бережливого ставлення до матеріальних і духовних цінностей, вироблених людством; до шкільного майна, одягу, підручників та інших приладів навчання;
виховання учнів у дусі раціонального використання людських ресурсів (фізичних, духовних та емоційних сил);
навчання учнів у дусі економії часу, правильного його розподілу на навчальні заняття, позакласну діяльність за інтересами, спорт і дозвілля.

Екологічне виховання учнів у процесі навчання

Мета екологічної освіти та виховання - формування екологічної культури особистості як форми регуляції взаємодії людини з природою. При цьому основними її складовими є:

усебічні глибокі знання учнів про навколишнє середовище;
наявність в учнів світоглядних цінностей орієнтації по відношенню до природи;
екологічний силь мислення й відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я;
набуття умінь і досвіду вирішення екологічних проблем місцевого та локального рівнів;
безпосередня участь учнів у природоохоронній діяльності;
сформованість передбачення можливих негативних наслідків природоперетворюючої діяльності людини.

Валеологічне виховання учнів у процесі навчання на уроці

Валеологія - це наука про збереження та зміцнення здоров'я. Це слово латинського походження: «валео» - бути здоровим, «логос» - учення, наука. Здоров'я людини залежить, в основному, від чотирьох факторів: 20 % - від стану навколишнього середовища, 10 % - від системи охорони здоров'я, 20 % - від генетичних впливів і 50 % - від способу життя.

Організація навчання з валеології повинна базуватись на таких засадах (згідно з Концепцією):

систематичне поновлення основних знань з питань формування, збереження, зміцнення здоров'я, прищеплення валеологічних навичок учням на заняттях з валеології та інших предметів, а також шляхом позакласної виховної роботи;
повсякденне валеологічне виховання (у школі, сім'ї, оздоровчому таборі), створення умов, що сприяють застосуванню на практиці набутих валеологічних знань і вмінь;
залучення дітей та молоді до участі в заходах, спрямованих на забезпечення та зміцнення здоров'я;
дотримання здорового способу життя вчителями, вихователями, медичними працівниками, батьками, учнями;
просвітницька робота з батьками за програмою валеології;
створення необхідних санітарних умов для формування валеологічних навичок в учнів;
намагання передбачати зміни в архітектурі будівель і приміщень, плануванні територій, характері власне навчального процесу, що сприятиме невимушеній поведінці, рухливості в межах розумного та прийнятного при виконанні навчальних завдань і позакласної виховної роботи.

Як компонент виховного аспекту уроку валеологічне виховання учнів може бути об'єктом переважного спостереження й аналізу.

Мета спостереження й аналізу: ефективність валеологічного виховання учнів на уроці.

Система оцінних параметрів, що розкривають сутність валеологічного виховання учнів у процесі навчання на уроці, така:

усвідомлення вчителем та учнями соціальної, фізіологічної, психологічної та санітарно-гігієнічної значущості валеологічних знань і валеологічної культури;
формування бережливого та дбайливого ставлення учнів до власного здоров'я як найвищої людської цінності засобами змісту навчального предмета та організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці;
робота вчителя над усвідомленням учнями того, що людина є частиною природи, від екологічного стану якої залежить життя на Землі та здоров'я людства в цілому й кожної людини зокрема (зміст, форми, методи);
дотримання принципів організації та здійснення розумової діяльності;
прищеплення учням навичок особистої гігієни, збереження та зміцнення власного здоров'я як важливого компонента загальнолюдської культури та формування особистості;
здійснення валеологічної освіти й виховання учнів на засадах систематичного поновлення знань, повсякденності валеологічного виховання, залучення учнів до заходів валеологічного характеру, прищеплення елементів здорового способу життя. створення необхідних санітарних умов праці учнів;
використання у процесі викладання навчальних предметів, споріднених з валеологією, даних досліджень вітчизняних і зарубіжних учених, які ілюструють життєву необхідність валеологічних знань;
використання вчителями (незалежно від специфіки навчальних предметів) науково обґрунтованих рекомендацій із валеологічного розвантаження на уроці, зокрема оздоровчих музичних пауз і фізкультурних хвилин;
ознайомлення учнів з основними принципами та методами профілактики найпростіших інфекційних захворювань, дитячого травматизму, нещасних випадків, отруєнь, дорожньо-транспортного травматизму, первинної профілактики найпоширеніших соматичних захворювань;
ознайомлення з принципами профілактики венеричних захворювань і СНІДу.

Технологія аналізу виховного аспекту уроку

Аналіз виховного аспекту уроку як його органічної складової передбачає більш глибоке вивчення й оцінку на «фоні» загального аналізу уроку, його виховного потенціалу та шляхів реалізації, тобто: змісту, принципів, форм, методів і засобів виховного впливу на особистість учня відповідно до поставлених виховної мети й завдань. У цьому випадку виховний аспект уроку виступає як об'єкт переважного спостереження й аналізу, а оцінка його ефективності - як синтез оцінок його основних компонентів.

Мета спостереження й аналізу: ефективність виховного потенціалу змісту уроку та його реалізації.

Методика й технологія спостереження та аналізу виховного аспекту уроку передбачає виявлення та оцінку таких параметрів:

педагогічна доцільність постановки виховної мети уроку в цілому та проміжних цілей виховання учнів на окремих етапах уроку з урахуванням можливостей змісту навчального матеріалу, вікових та індивідуальних особливостей учнів, рівня їх вихованості;
раціональна інтеграція у виховному процесі на уроці основних компонентів системи всебічного виховання особистості (морального, розумового, економічного, естетичного та ін.);
мотиваційна установка на особистісно зорієнтований підхід до виховання учнів на уроці та шляхи його реалізації;
виявлення та реалізація виховного потенціалу змісту навчального матеріалу у співставленні з виховними цілями та завданнями уроку;
оптимальність вибору принципів виховання учнів і шляхів їх реалізації на уроці;
ефективність вибору та реалізації методів, форм і засобів виховного впливу на учнів у процесі навчання на уроці;
психолого-педагогічне управління процесом виховання, самовиховання, самовдосконалення учнів на уроці;
контроль, самоконтроль, корекція виховання учнів на уроці.

Педагогічна доцільність постановки виховної мети уроку передбачає:

мотивацію постановки виховних цілей та завдань (соціальна, психологічна, педагогічна, професійно-орієнтована, етична, естетична та ін.);
урахування вікових та індивідуальних особливостей учня, рівня їх вихованості при постановці та реалізації виховних цілей і завдань;
визначення виховної мети - домінанти, шляхів її досягнення на уроці;
корекцію виховних цілей і завдань у ході уроку;
озброєння учнів уміннями формування потреб у самовихованні; постановки мети самовиховання, визначення шляхів її досягнення;
контрольно-аналітичну діяльність учителя та учнів із правильної постановки виховної мети та її досягнення.

Інтеграція основних компонентів системи виховання особистості передбачає:

знання соціально-педагогічної значущості основних складових системи виховання особистості та їх сутності;
визначення педагогічно доцільного комплексу основних компонентів системи виховання особистості на основі виявлення в них спільних елементів;
вибір окремого компонента-домінанти на основі співвіднесення його з виховною метою та завданнями уроку, рівня вихованості учнів;
забезпечення інтеграції цілей і завдань навчання, виховання й розвитку особистості.

Мотиваційна установка на особистісно зорієнтований підхід до виховання учнів на уроці передбачає:

переведення установки на виховання особистості учня із зовнішнього плану у внутрішню потребу;
накреслення перспективи виховання, проектування та моделювання домінуючих на даному уроці напрямів виховання особистості учня;
поєднання соціально значущих та особистісних мотивів виховання й самовиховання учнів у процесі навчання;
усвідомлення кінцевого результату виховання як соціально-психологічного, професійного, етичного статусу вихованої людини.

Виявлення та реалізація виховного потенціалу змісту навчального матеріалу передбачає:

аналіз змісту теми уроку з метою з'ясування його виховних можливостей;

визначення тих виховних елементів, які доцільно реалізувати саме на даному уроці в конкретному класі з урахуванням потреб, вікових та індивідуальних особливостей учнів, рівня їх вихованості;

добір навчального матеріалу із додаткових джерел інформації з метою посилення його виховного впливу на учнів.

Вибір принципів виховання учнів на уроці та шляхів їх реалізації передбачає:

урахування при виборі принципів виховання учнів змісту навчального матеріалу, поставлених цілей і завдань виховання, рівня вихованості учнів;
виокремлення педагогічно доцільного комплексу принципів виховання учнів на даному уроці, у тому числі принципу-домінанти, вибір раціональних шляхів їх реалізації;
корекція реалізації принципів виховання учнів у процесі навчання залежно від психолого-педагогічної ситуації, що створилась на уроці.

Вибір і реалізація методів, форм і засобів виховання учнів у процесі навчання передбачає:

доцільність вибору та реалізації форм, методів і засобів виховання учнів відповідно до змісту навчального матеріалу, виховної мети та завдань;
використання диференційованого підходу до вибору методів і засобів виховного впливу на учнів з урахуванням їх індивідуальних особливостей;
раціональне поєднання фронтальних форм виховної роботи з учнями на уроці;
озброєння учнів методами та прийомами самовиховання;
корекцію (у разі необхідності) в ході уроку використання форм, методів і засобів виховання.

Психолого-педагогічне управління процесом виховання, самовиховання та самовдосконалення учнів на уроці передбачає:

розкриття особистісної та соціальної значущості вихованості людини;
створення на уроці таких ситуацій, які би спонукали учнів до самовиховання, формування тих рис характеру, які стали їх потребою;
використання необхідних засобів стимулювання прагнень учнів до самовдосконалення;
створення на уроці оптимального психомікроклімату, формування демократичних відносин у процесі навчання на засадах довіри, взаємоповаги, взаєморозуміння.

Контроль, самоконтроль, корекція виховання учнів на уроці передбачають:

аналіз досягнення виховної мети уроку;
перевірку того, чи повно реалізовано виховний потенціал навчального матеріалу;
концентрація уваги на тому, як ті чи інші виховні елементи сприймаються учнями;
внесення корективів у ході заняття у постановку мети та завдань виховання учнів, добір змісту навчального матеріалу з необхідними виховними елементами;
спонукання учнів до об'єктивної самооцінки власних дій, учинків, висловлювань.

Результати експериментального дослідження свідчать, що знання сутності основних компонентів виховного аспекту уроку, оволодіння методикою та технологією.

Автор: Н. Островерхова

По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 18.06.2008