Особистісно зорієнтоване навчання: кроки впровадження

Особистісно зорієнтоване навчання стає, за висловом І. Якиманської, прапором сучасної школи. Підтвердження цьому - посилення інтересу до нього з боку учителів, їхні прохання дати практичні поради щодо впровадження ОЗОН у діяльність школи

Ця стаття - окреслення можливих найперших кроків учителя на цьому шляху. Сподіваємося, вона допоможе з'ясувати сутність особистісно зорієнтованого навчання, його специфіку, відмінність від існуючих методичних систем, стане суттєвою підмогою вчителеві в його діяльності.

Розпочинаючи роботу з упровадження особистісно зорієнтованого навчання, пам'ятатимемо:

• Його метою є створення умов для самовираження, самореалізації особистості.
• Навчальний процес в умовах особистісно зорієнтованого навчання будується на суб'єкт-об'єктних відношеннях, що передбачає участь школя-ра в усіх етапах діяльності: цілепокладанні, плануванні, організації, рефлексії, оцінці, корекції й освоєння ним відповідних умінь і навичок, забезпечення його права на вибір виду, ритму, способу опрацювання матеріалу.
• Кінцевим результатом реалізації особистісно зорієнтованого навчання є зростання рівня внутрішньої мотивації, зниження рівня тривожності, зростання впевненості в своїх силах, розвиток самостійності, формування позитивної Я-концепції особистості, наслідком чого є успішна навчальна діяльність.
• Увага вчителя має спрямовуватися на учня, на його власну та спільну зі школярами діяльність.

Розпочати можна в будь-який час, однак найкращим є період закінчення певної теми, а ще краще - семестру, коли учень (та й учитель) психологічно готовий до підведення підсумків, визначення подальших перспектив. У цей же час складаються календарні плани на ІІ семестр, а, як відомо, вносити будь-які зміни краще на початку планування, ніж у процесі роботи.

Кроки освоєння особистісно зорієнтованого навчання можуть бути такими:

1. Підготовчий етап (опрацювання теоретичних праць, підготовка діагностичних матеріалів).

2. Бесіди з учнями про сутність особистісно зорієнтованого навчання, специфіку роботи в нових умовах, діагностування школярів.

3. Планування навчальної діяльності:

а) тематичне та поурочне планування;

б) підготовка матеріалів для поточної та тематичної атестації;

в) укладання технологічної карти;

г) складання індивідуальних планів проходження теми для окремих учнів.

4. Організація навчальної діяльності, в процесі якої в учнів відбувається вироблення:

а) умінь і навичок цілепокладання, планування, рефлексії, оцінки;

б) ключових компетенцій.

Сподіваємося, що ви, шановний читачу, вже усвідомили:

а) причини кризи сучасної школи та потребу її докорінної реорганізації;

б) вимоги, які пред'являє сучасне життя до вчителя (оволодіння соціальною сенситивністю, набуття нового рівня професійної компетентності, вироблення потреби самореалізації в нових умовах);

в) опрацювали публікації, присвячені особистісно зорієнтованому навчанню і шукаєте шляхів для практичної його реалізації. Справді, впровадження ОЗОН вимагає змін в роботі школи, в тому числі й фінансового забезпечення. Як бути, якщо немає підтримки й розуміння дирекції?

Уже сьогодні вчитель може:

• Змінити психологію та стиль спілкування, перебудувати методику викладання на засадах суб'єкт-суб'єктних відносин та педагогіки співробітництва.
• Спонукати учня до усвідомлення проблеми.
• Розповісти про вимоги постіндустріального суспільства до особистості, значення оволодіння компетенціями для досягнення життєвого успіху.
• Допомогти йому зрозуміти себе.
• За допомогою тестів визначити навчальні цілі (мотивацію), рівень тривожності, особливості Я-концепції, можливості і прагнення, спрямованість особистості, особливості мислення, уваги, уяви, пам'яті, способів навчальної діяльності.
• Заохотити школяра до конкретних кроків.

Оволодіти через ситуацію вибору найширшим колом компетенцій, етапами діяльності; спробувати себе в різних її видах.

Подаємо орієнтовні матеріали для організації роботи.

І. Планування навчальної діяльності.

Тематичне планування.

Відмінністю особистісно зорієнтованого календарно-тематичного плану від звичайного є введення кількох додаткових рубрик:

• Цілі й завдання теми.
• Форми й методи навчання.
• Елементи ОЗОН, які будуть впроваджуватися.

Одночасно з календарним планом готується матеріал для проведення поточної (підсумкової) атестації (тести, перелік письмових робіт тощо).

Наголосимо: на початку вивчення кожної теми учням має повідомлятися форма проведення контролю. Запитання для атестації вивішуються в класі або вручаються персонально.

Алгоритм визначення цілей вивчення теми:

1. З окресленого програмою кола знань, умінь і навичок для певного класу формується їхній перелік стосовно конкретної теми.

2. Складений перелік коригується й уточнюється з урахуванням:

а) матеріалу підручника;

б) запитань, які розглядатимуться на уроці;

в) цілей самих учнів.

Цілі формулюються діагностично, для чого потрібно визначити:

• які знання учні повинні засвоїти;
• якими уміннями (інтелектуальними, практичними) вони повинні оволодіти;
• які якості будуть проявляти;
• як буде здійснюватися рефлексивна діяльність учнів;
• чітко окреслити кінцевий результат діяльності.

Вже саме формулювання цілей передбачає можливість контролю за їх досягненням чи недосягненням і саме цим вони відрізняються від мети уроку, яку традиційно (і досить часто формально) визначає вчитель: учень знає..., уміє..., розпізнає..., наводить приклади..., порівнює..., характеризує..., пояснює..., називає..., обґрунтовує..., висловлює... тощо.

Інший можливий варіант:

Учень знає, вміє і може: відтворити..., дати відповідь..., вибрати..., сформулювати..., зв'язно викласти..., розповісти напам'ять..., назвати..., визначити..., дібрати приклади..., виділити..., пояснити..., переказати..., зробити висновки й узагальнення..., охарактеризувати..., встановити причинно-наслідкові зв'язки..., скласти план..., встановити спільне й відмінне..., визначити художні засоби і їх роль..., скласти перелік ознак..., працювати з довідковою літературою..., написати реферат..., обґрунтувати... тощо.

В календарному плані вчитель передбачає і вироблення в учнів діяльнісних навичок. Це забезпечить необхідний контроль за дотриманням послідовності, врахування специфіки, різноманітності форм цілепокладання, планування, рефлексії, оцінки тощо.

Наведемо фрагмент з календарного плану вивчення творчості Лесі Українки.

Учні повинні знати:

• основні етапи життєвого шляху Лесі Українки та їх ознаки;
• особливості світобачення та світовідчуття письменниці;
• назви поетичних збірок та їх проблематику;
• тему, ідею, особливості композиції, сюжет "Лісової пісні" та її місце в творчому доробку письменниці;
• оцінку твору літературною критикою;
• проблематику, ідейний зміст та художні особливості драматичних поем;
• зміст понять "духовний світ", "публіцистика", "драматична поема";
• художні особливості стилю поетеси;
• значення творчості Лесі Українки для розвитку української літератури;
• ... .

Учні повинні вміти:

• дати загальну характеристику творчості Лесі Українки;
• прокоментувати окремі вислови про неї;
• розкрити основні проблеми, роль героїв у розкритті ідейного змісту "Лісової пісні";
• скласти порівняльну характеристику для виявлення спільного й відмінного в характерах героїв, авторського ставлення до них;
• визначити родові ознаки твору, що вивчається, знайти зображувальні засоби та пояснювати їх роль;
• написати твір-роздум, відгук на самостійно прочитаний твір;
• підготувати доповідь (реферат) за кількома джерелами;
• дати відповіді на запитання підручника;
• аргументовано довести або заперечити тези підручника, вчителя, своїх товаришів;
• проаналізувати одну з поезій;
• ... .

Наголосимо: в умовах особистісно зорієнтованого навчання вчитель (обов'язково!) виходить з інтересів учнів, їхніх зацікавлень. Відповідно пріоритетна шкала для побудови навчальних занять матиме такий вигляд: цілі учнів - їхні індивідуальні особливості, форми й методи роботи, які забезпечать досягнення поставлених цілей, - навчальний матеріал (текст, підручник тощо).

Поурочне планування.

Його відмінністю в умовах особистісно зорієнтованого навчання є:

• відведення часу для навчання учнів цілепокладанню, плануванню, рефлексії, оцінці;
• передбачення групової, парної та індивідуальної роботи;
• перевага активних методів навчання.

До кожного з елементів ставимо запитання: для чого я це роблю? Чи досягну я цим поставленої мети? І до уроку загалом: чи можна його назвати особистісно зорієнтованим?

Відповідь отримуємо, розглянувши запитання:

• чи ставиться перед учнями ціль уроку;
• чи надаватиметься учням можливість внести зміни в планування роботи на уроці;
• чи враховує наочність уроку специфіку сприйняття учнів?
• чи використовує вчитель різноманітні джерела інформації?
• завдання пропонуються учням на вибір: а) за формою; б) за змістом;
• учням пропонуються завдання: а) репродуктивного характеру; б) частково-пошукового; в) дослідницького; г) творчого;
• на уроці здебільшого використовуються форми навчання: а) парна; б) групова; в) самостійна;
• на уроці в учнів формуються навички: а) самоаналізу; б) самоконтролю; в) цілепокладання;
• учитель дає рекомендації для виконання домашнього завдання;
• окремим учням даються індивідуальні домашні завдання;
• домашнє завдання пропонується учням на вибір: а) за формою; б) за змістом;
• чи обговорює вчитель з учнями підсумки уроку (що дізналися, що сподобалося, а що ні, що хотілося б повторити на наступному уроці);
• чи використовуються вчителем: а) ситуація успіху; б) схвалення, заохочення, підтримка;
• спілкування на уроці базується на партнерській основі;
• під час спілкування відповіді учнів підтримуються вчителем;
• чи проводиться оцінювання процесу виконання завдання;
• чи враховується під час оцінювання не тільки правильність, а й самостійність та оригінальність відповіді;
• який рівень активності учнів на уроці;
• чи вибирають учні спосіб роботи;
• чи відбувається обговорення найбільш раціональних способів виконання завдань;
• чи виявляються найбільш особистісно значимі способи навчальної діяльності учнів;
• чи створюється атмосфера включення кожного учня в роботу класу;
• чи створюються умови для самостійності кожного учня на уроці;
• чи надається допомога учням, які не встигають за темпом роботи класу;
• на уроці застосовуються різноманітні форми організації навчальної діяльності.

Плануючи урок, дбаємо про вибір адекватної сутності особистісно зорієнтованого навчання активних та інтерактивних педагогічних технологій.

В нашому випадку це може бути:

• Випереджальне домашнє завдання: пригадати відоме про творчість Лесі Українки з молодших та середніх класів, поцікавитися, що знають про поетесу члени родини.
• Робота в парах. Двоє учнів, що сидять за однією партою, діляться враженнями й думками і приходять до спільного висновку, який озвучує один із них.
• Самостійний аналіз однієї з поезій (на вибір) тощо.

Тестування.

Складаючи перелік запитань і завдань для підсумкової атестації, прагнемо забезпечити максимально можливу об'єктивність і деталізацію щодо кожної оцінки.

Алгоритм підготовки тестів може бути таким:

• Визначається мета контролю, тобто знання, уміння й навички, які планувалося досягнути під час вивчення теми (беруться з переліку, складеного під час визначення цілей).
• Відбираються ті з них, які можуть свідчити про засвоєння теми.
• Складається перелік запитань і завдань, сформульованих таким чином, аби з відповіді можна було отримати якомога більше інформації.

Наголосимо: не можна змішувати завдання різних рівнів складності: "Напишіть, що вам відомо про народну творчість та її жанри" (суто репродуктивне, відповісти на яке можна, просто завчивши матеріал - 1 рівень за пропонованою класифікацією) і "Проаналізуйте баладу "Ой не ходи, Грицю..." (застосування знань (стандартних умінь) - 3 рівень); "Визначте риси, притаманні троянцям-воїнам" і "Складіть план характеристики Енея", "Дайте загальну характеристику народним думам" і "Напишіть невеликий твір "Історія мого народу в думах".

Недопустимою є ситуація, коли цілі для вивчення теми заявлені одні, а на атестації заявляються зовсім інші питання й завдання. Попереднє ознайомлення не тільки орієнтує школярів під час "проходження" теми, а й допомагає визначитися з прагненнями й сподіваннями: "Якщо мені не потрібна "ця література", але потрібна оцінка, то що ж я маю знати і вміти, аби отримати її", "Що я маю знати і вміти, якщо я люблю літературу і хочу отримати "8", "9", "10" балів.

Обравши певний бал, учень слідкує, аби не пропустити щось потрібне для відповіді, шукає необхідний матеріал. Бажано, щоби кожен "бал" оцінювався кількома запитаннями на вибір.

ІІ. Проведення бесіди з учнями:

• постіндустріальне суспільство та його вимоги до особистості;
• життєві компетенції як ознака готовності до життя, умова досягнення життєвого успіху;
• важливість розуміння себе, створення позитивної Я-концепції;
• діяльність та її основні етапи, важливість оволодіння цілепокладанням, плануванням, організацією, рефлексією, оцінкою.

Тезовий виклад матеріалу для лекції:

1. Перехід суспільства з індустріальної на постіндустріальну фазу, обумовив зміну розуміння освіченості.

Якщо цінністю першої (щодо освітніх вимог) було набуття знань і вироблення вмінь застосовувати їх, то для другої, насамперед,- знаходити, фільтрувати, систематизувати знання. Аби досягти позитивного результату в житті, особистість повинна навчитися застосовувати знання творчо, перебуваючи в ситуації постійного пошуку, вибору, що вимагає дисциплінованості, вміння працювати в колективі, комунікабельності, широти, глибини, креативності мислення.

Американські бізнесмени на запитання "Що ви хочете від школи?" найчастіше відповідають: "Нам потрібні люди, які вміють учитися самостійно".

2. "Навчитися пізнавати, навчитися робити, навчитися жити разом, навчитися жити", - такою має бути основа освіти згідно з доповіддю ЮНЕСКО "Освіта для ХХІ століття".

На перше місце виходить оволодіння компетенціями:

соціальними (розуміння й пошанування загальнолюдських і національних цінностей, іншої особистості, її права на власну думку, власне світобачення);

полікультурними (знання, розуміння, поважання власної та інших культур, орієнтація в світовому культурному просторі);

комунікативних (вміння спілкуватися, співпрацювати в колективі, прислухатися і враховувати чужу думку);

діловими (ініціативність, активність, критичність та креативність мислення, готовність відстоювати свою думку, працювати в умовах жорсткої конкуренції);

інформаційними (вміння здобувати й переробляти інформацію);

самоорганізації і саморозвитку (готовність до постійного підвищення загальноосвітнього й професійного рівня, самоосвіти й самонавчання, самореалізації).

"...випускник сучасної школи, який буде жити і трудитися в... постіндустріальному суспільстві, повинен володіти певними якостями, а саме:

• гнучко адаптуватися до життєвих ситуацій, які постійно змінюються, самостійно отримувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці для розв'язання різноманітних проблем, щоб упродовж усього життя мати змогу найти своє місце;
• самостійно критично мислити, вміти бачити труднощі, що виникають у реальному світі і шукати шляхи раціонального їх розв'язання, використовувати сучасні технології; чітко усвідомлювати, де і яким чином отримані ними знання можуть бути використані у практичній діяльності; бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;
• гнучко працювати з інформацією (вміти збирати для дослідження певного завдання факти, аналізувати їх, висувати гіпотези розв'язання проблем, робити необхідні узагальнення, зіставляти з аналогічними або альтернативними варіантами, які розглядаються, встановлювати статистичні закономірності, формулювати аргументовані висновки і на їх основі виявляти і розв'язувати нові проблеми);
• бути комунікабельними, контактними в різноманітних соціальних групах, уміти працювати спільно в різноманітних галузях, попереджувати конфліктні ситуації або вміло виходити з них;
• самостійно трудитися над розвитком власної моральності, інтелекту, культурного рівня" (Кондратюк В. Л., Волос М. М., Бабин І. І.).

3. Цього не досягнути, якщо:

• не оволодіти навичками цілепокладання, планування, організації, рефлексії, оцінки;
• не визначити своїх сильних і слабких сторін, свого темпераменту, характеру, особливостей пам'яті, мислення, уваги, уяви, схильності й здатності до того чи іншого виду діяльності, не спробувати своїх сил у різних її видах.

Тому кожен день у школі - це ще один крок в оволодінні компетентностями. Такою має стати одна з цілей навчання!

ІІІ. Діагностування учнів.

1). Життєві та навчальні цілі (мотивація):

• самостійність навчальної діяльності;
• визначення рівня тривожності;
• наявність позитивної Я-концепції.

2). Індивідуальні особливості:

• стиль навчальної діяльності;
• уява, увага, пам'ять, мислення.

Відповідні анкети можна знайти в публікаціях згадуваної рубрики,  окрім того, запропонуємо учням й інші.

АНКЕТА

ПІП учня _________________________________________

1. На заняттях з української літератури в цьому семестрі (році) я:

дізнав (ла) ся ____________________________________

зрозумів (ла) ____________________________________

навчив (ла) ся ___________________________________

2. Найбільший мій успіх - це ________________________

3. Мої найбільші труднощі - це ______________________

4. Що у мене не виходило, а тепер виходить ____________

5. У чому я змінив (ла) ся? ___________________________

6. Мої побажання собі на наступний семестр ____________

Можна також запропонувати невеличкі письмові роботи: "Мої успіхи", "Мій сьогоднішній день", "Сьогоднішній урок літератури". Однак попередньо потрібно налаштувати школярів, допомогти їм чітко усвідомити, на що має бути спрямована увага.

АНКЕТА

учня (учениці) ____ класу

"ЩО ТАКЕ ЛІТЕРАТУРА Й НАВІЩО ЇЇ ВИВЧАТИ?"

Що з цього приводу думають:

Я ________________________________________________

Мій друг __________________________________________

Мої батьки ________________________________________

Учені, письменники, автори підручників _______________

Учителі ___________________________________________

АНКЕТА

учня (учениці) ____ класу

Головні цілі (відзначаються 3-5 основних), яких я хочу досягнути в наступній чверті (семестрі, навчальному році):

• Вивчити матеріал підручника.
• Засвоїти основні літературознавчі поняття.
• Стати гарним читачем.
• Гарно підготуватися до екзаменів.
• Навчитися самостійно здобувати знання.
• Оволодіти методами аналізу художніх творів.
• Глибше, ніж того вимагає програма, розглянути окремі питання теми (вказати які).
• Навчитися самостійно працювати з довідковою та спеціальною літературою.
• Розвивати свої здібності (вказати які).
• Навчитися правильно організовувати своє навчання: ставити цілі, складати реальний план, виконувати його і оцінювати результати.
• Навчитися уважно слухати, правильно розмовляти, аргументовано сперечатися.
• Отримати гарну семестрову (річну) оцінку з української літератури.
• Навчитися аналізувати художні твори.
• Нічого не хочу.
• Свій варіант цілі.

Наявність тих чи інших цілей ураховуватиме в подальшій роботі. Так, скажімо, якщо в останній анкеті учень вибрав цілі 1, 4, 12, це свідчить про перевагу формальних цілей навчання, 2, 6, 7, 8 - пізнавальних, 3, 5, 9 - креативних, 10, 11 - самоорганізації.

IV. Оволодіння діяльнісними уміннями

Цілепокладання

Воно відбувається за спеціальною програмою на протязі тривалого часу під час спеціально відведених для цього занять та на звичайних уроках і включає в себе оволодіння теоретичними знаннями й практичні тренінги. Насамперед учень знайомиться з самим поняттям і усвідомлює важливість оволодіння відповідними навичками для успішної діяльності в будь-якій сфері (на останньому моменті наголошуємо особливо, це стане значним стимулом для школяра). Наступний крок - знайомство з видами цілей й способами діагностики цілепокладання. І нарешті -вироблення практичних навичок.

Загалом така програма може мати таку форму:

• Ціль та її роль в організації діяльності.
• Види цілей.
• Види діагностики навчальних цілей з літератури та встановлення їх ієрархії.
• Цілі смислові, перспективні, актуальні, цілі-елементи.
• Складання індивідуальної технологічної картки (встановлення перспективних та актуальних цілей, цілей-елементів, визначення шляхів їх досягнення тощо).

Вироблення практичних навичок відбувається впродовж таких етапів:

• Для вибору навчальних цілей учневі має бути представлений цілісний образ предмета (певної теми): смисл, потрібність, особливості, найцікавіші запитання тощо. На цій основі створюється загальне уявлення про предмет (тему), визначається її важливість і цілі вивчення конкретним школярем.
• На початковому етапі вчитель сам пропонує перелік можливих цілей, з яких учні складають свій перелік.
• Наступний етап - ознайомлення з цілями своїх однокласників, корекція власних цілей.
• Ознайомлення з цілями вчителя і завершальна корекція власних цілей.
• Складання технологічної карти.

"Поточне" цілепокладання здійснюється на уроках з опорою на виучуваний матеріал (або й на спеціально відведених уроках), для чого готуються відповідні запитання і завдання:

• визначити цілі вивчення теми;
• визначити цілі уроку (практикується на протязі тривалого часу);
• сформулювати цілі домашньої роботи (практикується досить часто, можна за рахунок часу, відведеного на закріплення вивченого) і т. ін.

Цілі вивчення теми, окремого уроку, результати рефлексії обов'язково записуються в учнівський зошит!

Рефлексивна діяльність, за А. Хуторським, включає в себе такі етапи:

• Припинення предметної (дорефлексивної) діяльності (робота - виконання вправи, аналіз твору і т. ін. - або завершена, або просто призупинена).
• Встановлення послідовності виконання дій (усно чи письмово описується все зроблене).
• Аналіз послідовності дій з точки зору їх ефективності, продуктивності, відповідності поставленим задачам тощо.
• Виявлення і формулювання результатів рефлексії (ідей, відповідей на запитання, пропозицій щодо причин невдач і подальшої роботи та ін.).
• Перевірка гіпотез у подальшій діяльності (Хуторской А. В. Современная дидактика: Учебник для вузов. - СПб: Питер, 2001. - С. 288-289).

Потрібно поступово привчати учнів до усвідомлення важливості рефлексивної діяльності, виробляти її потребу, навички проведення.

Етапи уроку, на яких буде проводитися рефлексія, зазначаються в календарних і поурочних планах, її результати відображаються в учнівських зошитах.

Цю роботу доцільно розпочати із загальнонавчальної рефлексії: визначення цілей навчання є разом з тим і рефлексією своїх бажань, прагнень, оцінка роботи за семестр (рік) - це і рефлексія, і аналіз власних досягнень.

Аналіз діяльності також потребує уваги й постійного вправляння. У кінці року чи навмисне зупинивши його, вчитель просить учнів проналізувати: етапи (крок за кроком), прийоми і мислительні операції, які труднощі виникали і як вони переборювалися.

"Що ми робили? Як ми це робили? Для чього ми це робили? Чому саме так ми це робили?" - такими можуть бути запитання. Потрібно, аби школяр міг не тільки відповісти на поставлене запитання, а й розповісти, як він дійшов того чи іншого висновку, "розгорнути" свою мислительну діяльність і вербалізувати її.

За допомогою спеціальних запитань спонукаємо учня до рефлексії діяльності однокласників. Перевірку домашнього завдання можна провести в парах і зосередитися не тільки на аналізі правильності чи неправильності досягнутого результату, а й на розгляді шляху мислительних операцій, дій, способів, яким він був досягнутий.

Можна запропонувати й таку анкету:

• Чи задоволений ти результатом своєї роботи? А самим процесом? Чому?
• Якщо б тобі дали змогу ще раз виконати роботу, які зміни ти вніс би в хід її виконання?
• Чи взявся б ти за цю роботу, якби міг передбачити її результат?
• Якби не взявся, то яку роботу хотів би виконати натомість?
• Яку роботу ти хотів би виконати в майбутньому?

Послідовність формування рефлексивних навичок має такий вигляд: аналіз і оцінка ® взаємоаналіз і взаємооцінка ® самоаналіз і самооцінка.

Доцільно таку роботу спочатку виконати вчителю, потім нехай учні проведуть її в парах і один з них (кожного разу це буде інший школяр) виступить перед класом.

• Що ми робили на уроці?
• Що я зрозумів і дізнався нового?
• Як я працював на уроці?
• Що найбільше мене зацікавило на уроці, здивувало?
• Які форми роботи сподобалися найбільше? Які хотілося б використати на наступних уроках?

Рефлексивна діяльність може відбуватися і в кінці кожного дня:

• Яку мету я ставив перед собою сьогодні?
• Що я робив?
• Що я зрозумів сьогодні про себе?
• Чи досягнув я поставленої мети? Які нові запитання з'явились у мене?
• Мої враження від сьогоднішнього дня: що мені сподобалося? Що не сподобалося? Чому?

Окрім анкет, можуть застосовуватися й інші прийоми: усне обговорення, графічне (у кольорі) відтворення настрою протягом уроку, дня, тижня, оцінювання етапів діяльності тощо.

Вироблення навичок самооцінювання (за А. Хуторським) включає:

• Виділення і пояснення критеріїв оцінки.
• Навчання учнів самостійно формулювати критерії.
• Розвиток навичок оцінки й самооцінки через вправляння у цьому виді діяльності.

Відповідні форми роботи - самооцінка, взаємооцінка (в парах і групах), порівняння самооцінки й оцінки, виставленої вчителем та однокласниками тощо - передбачаються в календарному і поурочному планах.

Для вироблення навичок оцінювання великі можливості надає взаємоперевірка домашніх завдань, рецензування усних відповідей, письмових робіт однокласників. (Зазначимо, що разом це й значно зекономить сили і час самого вчителя.) Зрештою учень переходить до самооцінки власної відповіді, розказаного напам'ять вірша тощо. Єдине, що обов'язково потрібно враховувати при цьому, - це надання чітких критеріїв.

Поряд з традиційними в умовах особистісно зорієнтованого навчання значної ролі набувають інші форми оцінювання: бали, місце в рейтингу (за умови впровадження рейтингової форми навчання), а також якісне (словесне) вираження. Можуть також складатися письмові характеристики, учні ведуть щоденники досягнень.

Діагностика особистісних якостей

Проводиться на початку і в кінці навчального року, складається з двох "блоків":

• Діагностика показників, визнаних суттєвими для розуміння рівня ефективності особистісно зорієнтованого навчання (мотивація, самостійність, тривожність, позитивна Я-концепція).
• Рівень оволодіння навичками цілепокладання, планування, рефлексії, оцінки.

V. Організація й проведення особистісно зорієнтованого уроку

Особистісно зорієнтований урок:

• Має діагностично поставлені цілі (формулювання цілей передбачає можливість перевірки їх досягнення).
• Містить обов'язковий мотиваційний аспект, звертається до особистісного досвіду учня.
• Передбачає навчання школярів цілепокладанню, плануванню діяльності, організації, рефлексії, оцінці, корекції.
• Базується на варіативності запитань і завдань форм і методів роботи як учителя, так і учнів.
• Спирається на активні та інтерактивні форми й методи навчання, діалог і полілог: учень - учень, учень - учитель, роботу школярів парами, у групах або самостійно.

Педагогічні технології

Аби набути необхідних для успішної діяльності в "дорослому житті" компетентностей, учень уже в школі повинен учитися самостійно здобувати інформацію, виробляти і, дискутуючи, відстоювати власну позицію, працювати в умовах конкуренції, спілкуватися, спільно вирішуючи певну проблему тощо.

Класична класно-урочна система забезпечити йому такої можливості не може. Саме тому останнім часом усе ширше застосовуються в школі активні та інтерактивні ("inter" - взаємний, "act" - діяти) технології. Відмінність між ними і звичними нам організаційними формами полягає в спрямованості навчальної діяльності певної групи (пари) на досягнення спільного результату. Залежність загального успіху від вкладу кожного усуває конкуренцію всередині групи, "змушує" її учасників слухати один одного, доводити, сперечатися, враховувати різноманітні думки й пропозиції щодо вирішення проблеми, навчаючись самому, навчати інших висловлюватися і сприймати аргументи.

Сучасна методична наука накопичила чималий арсенал різноманітних прийомів та методик. Багато з них представлено в журнальних публікаціях, частину репрезентовано в рубриці "ОЗОН у викладанні літератури" (газета "Українська мова та література"), систематизовано вони розглянуті в навчально-методичному посібнику О. Пометун і Л. Пироженко "Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання" (К., 2003) - від найпростіших ("Робота в парах", "Ротаційні (змінні) трійки", "Карусель", "Мікрофон") до значно складніших ("Мозковий штурм", "Ажурна пилка", "Аналіз ситуації") та імітаційних ігор, дискусій, дебатів.

Систематичне звернення до цих форм дозволить учителю успішно розв'язати поставлені проблеми. Однак варто подбати про забезпечення кількох умов:

• Врахування рівня й підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої технології.
• Необхідність достатньої попередньої підготовки.
• Важливість забезпечення послідовності в освоєнні учнями певних прийомів роботи.
• Надання учням інструктивних матеріалів (добре представлених у згадуваному посібнику).

Такими є найзагальніші підходи до організації особистісно зорієнтованого навчання. Сподіваємося на зацікавлене спільне обговорення проблеми, відгуки всіх, хто має досвід упровадження елементів ОЗОН.

Автор А. Фасоля

По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 12.06.2008