Особистісно зорієнтована технологія - це освітня технологія, головною метою якої є взаємний та плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності в спілкуванні й партнерства в спільній діяльності
Основне завдання - надання допомоги учневі у визначенні свого ставлення до самого себе, інших людей, навколишнього світу, своєї професійної діяльності.
Концепцією технології є заперечення насильства над особистістю в процесі навчання та розвитку учня.
За концепцією доктора педагогічних наук, професора НДІ педагоги Естонії, автора широко розповсюдженої системи індивідуалізації навчальних завдань Інге Унта «головною формою індивідуалізації навчання є самостійна робота в школі і вдома». Антоніна Сергіївна Границька, професор Інституту іноземних мов імені Моріса Тереза вважає, що «у рамках класно-урочної системи можлива така організація роботи класу, де 60-80 % часу вчитель може виділити для індивідуальної роботи з учнями». За гіпотезою Володимира Дмитровича Шадрикова, доктора психології, професора, керівника масового експерименту зі втілення особистісно зорієнтованого освітнього процесу «розвиток здібностей ефективний, якщо давати дитині картину завдань, що ускладнюються, мотивувати сам процес навчання, але залишати учневі можливість працювати на тому рівні, який для нього сьогодні можливий і доступний».
Зміст особистісно зорієнтованої технології поєднує знання суміжних з педагогікою наук людинознавства і сфер життєдіяльності людей - філософії, психології, соціології, мистецтва. Особистісно зорієнтований освітньо-виховний процес здійснюється на основі суб'єктивізації відносин педагогічного процесу й будується за суб'єктно-об'єктним принципом.
Один з головних недоліків нині діючого процесу навчання - об'єктно-суб'єктні відносини. Є учень, є вчитель. Один учиться, інший учить. Один «виголошує» істини, інший їх сприймає (або не сприймає). Процес навчання побудований на запам'ятовуванні учнем тих знань, носієм яких виступає вчитель. Учень настільки заорганізований, загнаний у рамки імперативів, що не може виявити свою індивідуальність, тільки йому притаманні якості, реалізувати свої здібності, інтереси, прагнення. Перебуваючи в жорстких рамках процесу навчання, він звикає до пасивної ролі, яка відведена йому. Маючи добру пам'ять, учень навчається відповідно, розвиваючи та формуючи в собі здібності доброго, слухняного виконавця, безініціативного, позбавленого творчості службовця.
Щоби позбутися цього недоліку, слід якомога ширше впроваджувати систему суб'єкт-суб'єктних відносин учня і вчителя. Ці нові відносини є тією ідеєю, що дозволяє розв'язати багато суперечностей процесу навчання. Такі відносини є умовою широкої реалізації особистісно зорієнтованої технології навчання.
Головне завдання ліцею ж не вчити, а навчати вчитися, підготувати учня до безперервного навчання. Тому мають змінитися функції учня та функції вчителя. Перший повинен буде разом із засвоєнням відповідних знань розвивати в собі здатність навички, уміння самостійно їх шукати, тобто оволодівати науковим методом пізнання. Другий - відповідно допомогти першому навчитися вчитись. При цьому (в ідеалі) мають бути враховані індивідуальні психологічні особливості учня, визначатися час, темп навчання, комплекс навчальних предметів, основ наук, які належить засвоїти, та форма контролю.
За такої постановки процесу навчання на основі зорієнтованої особистості в учня розвиваються та формуються такі необхідні якості, як самостійність, ініціативність творчість, упевненість у собі, дослідницький стиль роботи, нарешті, - культура пошуку та праці. А це й є ті якості, що так необхідні майбутньому фахівцю, який буде діяти в нових суспільних умов. Крім того, сучасному фахівцю важко буде обійтися без творчих здібностей, ерудиції та ділової активності.
Принципи функціонування особистісно зорієнтованого навчання
1. Основний принцип особистісно зорієнтованого навчання - визнання, усвідомлення індивідуальності учня, його самоцінності, неповторності як людини, його розвитку не як колективного суб'єкта, але насамперед як індивіда з неповторним суб'єктним досвідом, сукупністю психічних, культурологічних рис. Особистісно зорієнтоване навчання повинно забезпечити розвиток і саморозвиток особистості, виходячи з виявлення її індивідуальних особливостей як суб'єкта пізнання та предметної діяльності.
2. Важливий принцип диференціації, може бути двох видів:
3. Освітній процес особистісно зорієнтованого навчання надає кожному учню, спираючись на його здібності, інтереси, ціннісні орієнтації та суб'єктивний досвід, можливість реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці. Зміст освіти, її засоби та методи підбираються та організуються так, щоб учень міг виявити вибірковість предметного матеріалу.
4. Принцип варіативності - базовий, будує навчання на широкій різноманітності змісту та форм навчального процесу, вибір якого здійснює вчитель-предметник, ураховуючи мету розвитку кожної окремої дитини.
5. Принцип проектування навчального предмета (ідея - навчальний процес - своєрідна проекція науки).
6. Принцип гуманізації змісту знань.
7. Принцип системності знань.
8. Принцип інтегративності знань.
9. Принцип узгодження наукових і навчальних знань.
10. Принцип забезпечення пізнання та психічного розвитку тощо.
Модель особистісно зорієнтованого навчання:
Для того щоб індивідуально працювати з кожним учнем, ураховуючи його психічні особливості, необхідно інакше будувати весь навчальний процес.
Технологізація особистісно зорієнтованого навчального процесу передбачає спеціальне конструювання навчального тексту, дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій до його використання, типів навчального діалогу, форм контролю особистісного розвитку учня в процесі оволодіння знаннями.
Тільки маючи дидактичне забезпечення, яке реалізує принцип суб'єктивної освіти, можна говорити про побудову особистісно зорієнтованого процесу.
Які ж основні вимоги до розробки дидактичного забезпечення особистісно зорієнтованого процесу?
Це:
Реалізуючи ці вимоги, слід при розробці дидактичного матеріалу (системи навчальних завдань) ураховувати не тільки об'єктивну складність предметного змісту завдань, а й різні прийоми їх виконання. У зміст завдань повинен входити опис прийомів їх виконання, які можуть задаватися безпосередньо (у вигляді правил, алгоритмів дій або шляхом організації самостійного пошуку (виріши різними способами, знайди раціональний, порівняй та оціни два підходи тощо)).
Проектування освітнього процесу в індивідуально визначеній програмі навчання не обмежується, звичайно, спеціальним конструюванням навчального матеріалу, що забезпечує учню свободу вибору в роботі з ним. Важливо, як цей матеріал використовується вчителем на уроці.
Навчальне середовище особистісно зорієнтованої технології повинно включати:
АРХІТЕКТОНІКА ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО УРОКУ
Урок був та залишається головним елементом навчального процесу, але в системі особистісно зорієнтованого навчання значно змінюються його функція, форма та мета. Учитель не є суб'єктом, що керує об'єктами, а веде діалог, точніше, полілог з учнями, переводить той зміст, яким володіє учень, на наукову основу, тобто він є співучасником процесу пізнання. У такому випадку урок підпорядковується не повідомленню та перевірці знань (хоча й це потрібне), а виявленню досвіду учнів відносно матеріалу, що викладається.
Відомо, що істотні ознаки, зафіксовані в понятті (науковому знанні), не завжди особисто значущі для учня. Часто учень і вчитель по-різному трактують одне й те ж поняття. Необхідно узгодити знання, яким володіє учень, і науковий зміст, тобто своєрідно «окультурити» суб'єктивний досвід учня. Саме таке завдання має вирішувати на уроці вчитель за допомогою всього класу.
З метою вирішення цих завдань змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповідь учителя, а й постійно співпрацюють з ним у діалозі, відбирають за допомогою вчителя те, що закріплено науковим знанням. Учитель, у свою чергу, не примушує, а переконує дітей засвоїти той зміст, який він пропонує з позицій наукового знання.
Наукове знання народжується як знання, яким володіє не тільки вчитель, а й учень, відбувається своєрідний обмін знаннями, колективний відбір його змісту. Учень при цьому є творцем знання, учасником його народження.
Саме такий урок і є особистісно зорієнтованим. У його процесі вчитель не тільки привітний та уважний до дітей, - він разом з ними виконує пошук і відбір наукового змісту знань, які треба засвоїти. У таких умовах урок не є «знеособленим», а стає особистісно значущим.
Мета особистісно зорієнтованого уроку: створення умов для розвитку пізнавальної діяльності.
Засоби для досягнення цієї мети:
Для реалізації цієї мети вчитель повинен створити програму спостережень:
На мою думку, інструментарієм особистісно зорієнтованого уроку є особистісно розподілена діяльність та якість засвоєних учнем знань, яка залежить від особистої активності у процесі навчання.
Для цього й підготовку, і хід уроку можна розбити на етапи.
Етап І (підготовчий). Визначаю. Як учні готові до особистісно розподіленої діяльності: уміння працювати в малих групах у динамічних, статичних, варіативних парах, чи вміють вступати в змістовно-предметні відносини один з одним, чи вміють вести дискусію; пам'ятаю по те, що в основі спілкування повинні лежати висококультурні навички. <...>
Етап ІІ. Визначення ролі вчителя в особистісно зорієнтованій діяльності. Оптимальність стилю ділового спілкування з учнями, вплив на діяльність у процесі уроку.
На цьому етапі вчитель повинен кожному учневі дати можливість ствердити себе, спробувати свої сили в техніці «теза-антитеза», паралельного допиту, констатацією фактів (для цього суддя запрошує головного свідка автора В. Гюго, який виступає з цитованими промовами).
Учитель постійно коригує кожну роль, акторів, але робить це ненав'язливо, підтримує емоційно й змістовно.
Етап ІІІ. Визначення ролі учня в особистісно зорієнтованому уроці: яким чином учні реалізують матеріал, чи здійснюється діалог, полілог, зіставлення різних точок зору, діалог дослідження з опонентом; чи вміють учні аргументовано висловлювати свої думки, адекватно сприймати думки інших, слухати й чути, установлювати характер взаємовідносин між учнями в ході особистісно зорієнтованої діяльності.
Етап IV. Висновки на кожному етапі уроку.
Етап V. Вплив правильної організації особистісно зорієнтованого уроку на діяльність кожного учня й на кінцевий результат.
Протягом уроку учні мають право змінювати ролі, запитання, адресовані одне до одного, підтверджувати правильність відповіді цитуванням, на допомогу викликати своїх товаришів, синтезувати, аналізувати відповіді, вести фахову дискусію.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 06.03.2008