Типологія освітніх технологій

У теорії та практиці роботи шкіл існує багато варіантів навчально-виховного процесу. Кожен автор вносить в освітній процес щось своє, індивідуальне, тому серед технологій виділяють авторські. Проте багато технологій за своєю метою, змістом, методами та засобами мають достатньо схожих рис і тому можуть бути об'єднані в кілька узагальнених груп

За суттєвими ознаками (цільовою орієнтацією, характером взаємодії учня й учителя, організації навчання тощо) Г. Селевко виділяє такі класи технологій.

Цей варіант класифікації не дає, на нашу думку, можливості застосовувати запропоновані підходи у практичній діяльності шкільних освітян, до того ж «грішить» неправомірним поєднанням понять педагогічних систем, авторських шкіл, концепцій, технологій, процесів навчання й виховання.

І коли ми пропонуємо власну модель, то при цьому прокладаємось на:

• необхідність урахування багатовікового вітчизняного та зарубіжного досвіду;
• сучасні реалії перехідного періоду становлення державності національної ідеї, а отже, особливості системи освіти та науки;
• нові філософські концепції та парадигми.

Отже «освітня технологія» розглядається нами як похідна нового типу освіти, суттєвими рисами якої є:

• технологія розробляється на основі конкретної філософії, методології освіти, педагогічної ідеї, в основі яких - ціннісні орієнтації, цільові установки автора чи колективу, орієнтованого на конкретний очікуваний результат;
• технологічний ланцюг педагогічних дій вибудовується відповідно до поставленої мети і має гарантувати всім школярам досягнення життєвої перспективи та високий рівень засвоєння державного стандарту освіти;
• функціонування технології передбачає взаємопов'язану діяльність учителя й учнів з урахуванням принципів особистісно зорієнтованого розвивального навчання й виховання та індивідуалізації;
• поетапне й послідовне запровадження елементів педагогічної технології може бути відтворено будь-яким учителем з урахуванням авторських підходів;
• органічною частиною технології є діагностування та моніторинг результатів діяльності;
• глибока психологізація освітніх технологій.

Оволодіння новими технологіями навчання й виховання вимагає внутрішньої готовності вчителя до серйозної роботи щодо перетворювання самого себе.

Поняття освітньої технології в ліцеї найближче можна співвіднести з визначенням В. Гузєєва: «Освітня технологія - комплекс, що складається з:

• деякого уявлення запланованих результатів навчання;
• засобів діагностики поточного стану тих, кого вчать;
• набору моделей навчання;
• критеріїв відбору оптимальної моделі (до даних конкретних умов).

Модель навчання включає два яруси. Верхній ярус - методи та форми - відноситься до дидактики, нижній ярус - це педагогічна техніка (засоби та прийоми). Доповнені особистісними особливостями вчителя (інтуїція, манера поведінки, міміка, жести, стосунки тощо), - вони становлять педагогічне мистецтво».

В. Гузєєв серед технологій виділяє:

• універсальні, які використовують при викладанні будь-якого предмета;
• обмежені - при викладанні кількох предметів;
• специфічні - для одного-двох предметів.

Як бачимо, провідним принц пом класифікації є головна роль, яку виконує та чи інша навчальна дисципліна:

1) предмети, провідним компонентом яких є наукові знання, - фізика, біологія, географія;

2) предмети провідним компонентом яких є способи діяльності, - іноземна мова, креслення, фізкультура, інформатика;

3) предмети, провідним компонентом яких є ціннісні орієнтації, - література, історія, образотворче мистецтво, музика тощо.

Автор навчально-методичного посібника «Перспективні освітні технології» Г. Ксензова виділяє три групи технологій:

• технології пояснювально-ілюстративного навчання, в основі яких лежать інформування, просвіта учнів та організація їхніх репродуктивних дій для вироблення знань, умінь, і навичок;
• особистісно зорієнтовані технології навчання, що створюють умови для забезпечення власної навчальної діяльності учнів, розвитку їхніх індивідуальних особливостей;
• технології розвивального навчання, у центрі уваги яких перебуває спосіб навчання, котрий спонукає до включення внутрішніх механізмів особистісного розвитку учнів, їхніх інтелектуальних здібностей.

Суттєві ознаки та особливості пояснювально-ілюстративного способу навчання

Зовнішні ознаки:

• трансляція готового навчального змісту, інформування;
• домінування навчання над учнями;
• одноманітність і консерватизм у змісті та формах;
• регламентована, виконавська діяльність;
• формування особистості із заданими рисами;
• оцінка діяльності за зовнішніми показниками;
• контроль замість управління.

Автор: Г. Сазоненко

По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 07.02.2007