На якого вчителя іноземної мови чекає сучасна школа?

Мета даної статті - допомогти тим, хто сьогодні є учасником реформи системи освіти України взагалі та реформи в системі викладання іноземної мови в середніх навчальних закладах зокрема зорієнтуватись у цих сучасних вимогах, визначити своє місце та зрозуміти свою роль у цьому процесі

Варіативність та особистісна орієнтація сучасної освіти потребують змін у теорії й методиці навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах, змін у технологіях навчання на всіх ступенях. Зростає питома вага методик, які сприяють формуванню практичних навичок пошуку й аналізу інформації, самонавчанню, самоорганізації, досвіду відповідального вибору та поведінки, становленню ціннісних орієнтацій.

У зв'язку з цим коло вимог до особи вчителя іноземної мови, визначене не тільки кваліфікаційною характеристикою, а й змінами в суспільстві, зростає, і на практиці відповідати цим вимогам стає все важче.

Отже, шановні колеги, перш за все нам треба зрозуміти виняткову цінність учителя в цивілізованому світі. Завжди існувала залежність: який рівень учителів, такий і рівень освіти, який рівень освіти та виховання, такий і інтелектуальний та моральний потенціал народу.

Без перебільшення можна сказати, що від морального потенціалу та інтелекту людей залежить доля країни, і тому нам, педагогам, носіям моралі та інтелекту, треба постійно підвищувати свій професійний рівень.

Безперечними є дві головні складові вчителя - майстерність та особистість.

Фахівці сьогодні мають бути здатними оновлювати методики, змінювати підручники, розуміти та співпрацювати з новим поколінням, вписуватись у мінливе сьогодення.

Бути особистістю для вчителя важливо, бо він спілкується з тими, хто буде продовжувати будівництво нашого суспільства. Не треба забувати, що саме спілкування є основою освіти і від його характеру залежить результат освіти, бо, за думкою філософів, соціологів, психологів, спілкування це такий соціальний процес, у якому відбувається обмін діяльністю, досвідом, засобами діяльності, що втілені в матеріальну та духовну культуру. Спілкування є однією з найважливіших умов формування свідомості, самосвідомості особистості, стимулятором її психічних властивостей.

Якщо наша особистість не буде відповідати завданням виховання школярів, будь-які можливості в цій галузі залишаться нереалізованими.

Ми повинні бути не просто вчителями, а вчителями-дослідниками, які працюють для пізнання, бо саме пізнання є мотиваційною основою нашої діяльності.

Наша майстерність - це досягнення наших учнів, їх моральний, соціальний, культурний розвиток, це відповідність якості їх знань вимогам навчальних програм, держстандартам, це якість їх підготовки до продовження навчання або подальшої трудової діяльності.

Сучасні методики оцінювання вчителя іноземної мови висовують до нас багато вимог. Мабуть, найбільш важливими серед них є такі, як:

• комунікативна компетенція, а саме вміння вчителя та його готовність здійснювати спілкування (усне та письмове мовлення), його країнознавча підготовка, культура мовленнєвої поведінки (уміння вислухати учня, уміле керування полілогом, дискусією, доречна реакція на помилки учнів);
• мовна компетенція, а саме володіння фонетикою, граматикою, лексикою, які дозволяють навчати дітей спілкуванню хоча б у межах тем і ситуацій, запропонованих стандартом і програмою з іноземних мов;
• методична компетенція, яка передбачає вміння вчителя планувати свою педагогічну діяльність (у межах року, семестру); володіння широким спектром методичних прийомів, уміння адекватно використовувати їх відповідно до віку учнів і мети навчання, уміння орієнтуватись у сучасній методичній літературі, здійснювати вибір відповідних посібників та інших засобів навчання;
• соціокультурна компетенція, яка передбачає знання вчителем звичаїв, особливостей життя у країні, мова якої викладається, відповідність мовленнєвої поведінки та етикету носіїв мови.

Російськими методистами Л. В Садомовою та І. Л. Бім була розроблена так звана модель успішності професійної діяльності вчителя іноземної мови. Вона не є догмою, але може статися, що декому з вас допоможе керуватись у своїй педагогічній діяльності, бути своєрідною схемою цієї діяльності, бо, як зазначав М. С. Гумільов, «Схема - це кістяк роботи, без якого вона перетворюється на медузу».

Остаточно компонентний склад нашої професійної компетенції як стандартний модуль ще не оформився, оскільки продовжує бути предметом наукових дискусій, але компонент «методична компетенція» виділяється всіма дослідниками цієї проблеми.

Згідно з українською цільовою комплексною програмою «Вчитель» методичний компонент кваліфікаційної характеристики сучасного вчителя іноземної мови включає такі вимоги до його теоретичного та практичного рівня.

Теоретичний рівень

Учитель іноземної мови повинен знати та розуміти основні етапи розвитку методики викладання іноземних мов та основи теорії формування комунікативної компетенції учнів:

• мовленнєвої;
• мовної (лінгвістичної);
• соціокультурної;
• соціолінгвістичної;
• навчальної;
• стратегічної;
• дискурсивної.

Практичний рівень

Учитель іноземної мови повинен уміти реалізувати:

• комунікативно-навчальну функцію;
• виховну функцію;
• розвивальну функцію;
• освітню функцію;

Учитель має бути також здатним здійснювати:

• гностичну функцію;
• конструктивно-плануючу функцію;
• організаторську функцію (в органічному зв'язку із гностичною та конструктивно-плануючою функціями).

Зрозуміло, що для успішного виконання вищезазначених функцій треба не тільки володіти курсом методики навчання іноземних мов, а й стежити за змінами, які відбуваються в нашій національній системі освіти, за конкретними завданнями, які постають перед сучасною школою.

Сьогодні, наприклад, мова йде про особистісно зорієнтовану освіту. Отже, ми повинні керуватись у своїй діяльності її сутнісними ознаками, такими як:

• особистісно зорієнтоване гуманне співробітництво всіх учасників навчально-виховного процессу;
• діагностично-стимуляційний спосіб організації навчального пізнання;
• діяльнісно-комунікативна активність учнів;
• проектування вчителем (а пізніше й учнями) індивідуальних досягнень учнів у всіх видах діяльності;
• урахування у змісті, методиках, системі оцінювання широкого діапазону особистісних потреб і можливостей дітей у здобутті якісної освіти.

З вищевикладеного маємо зробити висновок, що завдання сучасної школи полягає в тому, щоб:

• навчити учнів планувати свою інформаційну та інноваційну діяльність, здобувати знання самим, сформувати творчий підхід до використання знань на практиці;
• формувати в них уявлення про різноманіття культур у світі, виховувати позитивне ставлення до культурних розходжень, що сприяють прогресу людства та служать умовами для самореалізації особистості;
• створювати умови для інтеграції учнів у культури інших народів;
• формувати та розвивати вміння й навички ефективної взаємодії з представниками інших культур;
• виховувати учнів у дусі миру, терпимості, гуманного міжнаціонального спілкування.

Ми повинні розуміти здійснення переходу від освіти як «передачі знань» до продуктивного навчання, коли прирощення знань відбувається через процес створення учнем власних творчих продуктів, переходу від школи готових книжних рішень до школи, в якій закладаються підвалини знань і вмінь їх практичного використання, потреба в саморозвитку та інноваційній діяльності, спроможності реалізувати бажання адміністратора школи, учителя, учня через систему міжшкільної комунікації.

Сьогодні треба використовувати всі можливості, які з'явилися завдяки тому, що актуальності набуває поняття компетентності учня, що визначається багатьма чинниками, оскільки саме компетентності, на думку багатьох міжнародних експертів, є тими індикаторами, що дозволяють визначити готовність учня, випускника до життя, його подальшого особистого розвитку й до активної участі в житті суспільства.

Мова йде також про освітню компетенцію, яка припускає засвоєння учнем не відокремлених одне від одного знань і вмінь, а оволодіння комплексною процедурою, в якій для кожного виділеного напряму наявна відповідна сукупність освітніх компонентів, що мають особистісно-діяльнісний характер.

Наприклад, компетентність під час навчання предмета «іноземна мова» передбачає:

• отримання та створення різних типів повідомлень;
• застосування різноманітних інструментів відповідно до потреб аналізу різних текстів і культурних феноменів;
• інтегрування лінгвістичних та інтерпретаційних знань і вмінь у різні ситуаціі спілкування;
• апробування та застосування культурної (інтеркультурної) функціональної грамотності та відповідних усвідомлених умінь.

Тільки за нашою допомогою сьогоднішня школа може забезпечити повну реалізацію можливостей дитини певного віку та послідовності навчання з опорою на досягнення попереднього ступеня освіти й розвитку.

Ми повинні бути готовими до того, що компетентнісний підхід змінює також поняття про оцінювання знань учнів. Важливою стає не наявність в індивіда внутрішньої організації знань, особистих якостей та здібностей, а здатність застосувати компетентності в навчанні та житті.

Дуже важливо враховувати інноваційні тенденції навчально-виховного процесу, наприклад, такі як:

• гуманізація процесу навчання іноземних мов, що передбачає посилення уваги до особистості кожного учня як вищої соціальної цінності суспільства, установку на формування громадянина з високими інтелектуальними, моральними та фізичними якостями;
• альтернативні навчально-методичні комплекти;
• культурологічний підхід до відбору та методичної організації змісту навчання іноземної мови;
• краще усвідомлення вітчизняної культури через посилення ролі іноземної мови у вихованні учнів і залучення їх до світової культури;
• ранній початок вивчення (дошкільниками) іноземної мови;
• профільно-орієнтоване навчання старшокласників іноземної мови;
• використання елементів проблемного та інтенсивного навчання іноземних мов;
• використання таких сучасних технологій навчання, як проектна методика, навчання у співпраці тощо;
• система застосування лінгводидактичного тестування учнів;
• поява загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти - вивчення, викладання, оцінювання, які мають бути старанно вивчені вчителями, бо саме в них можна знайти багато відповідей на питання сучасної освіти взагалі та української зокрема.

Сьогодні ми є свідками того, що Інтернет-навчання починає превалювати практично на всіх рівнях здобуття освіти. Відповідно в нашу професійну підготовку поступово входить ще одна компетенція - оволодіння основами інформаційних технологій та методика їх використання у викладанні іноземних мов. Зрозуміло, що вчитель іноземної мови повинен готуватися до виконання нових навчальних програм цієї перспективної форми організації навчання, а для цього він повинен буде підготувати цілий комплекс різноманітних навчальних матеріалів, що сьогодні визначають як «кейс», або «інформаційний пакет».

Учитель іноземної мови повинен добре знати та вміти чітко пояснити учням та їх батькам, чому саме його предмет включено до змісту шкільної освіти, що може дати знання цього предмета учню як особистості та через нього й усьому суспільству.

Для покращення своїх педагогічних якостей треба більше спілкуватися з учнями у неформальній обстановці. Будь-яке гідне захоплення з вашого боку, навіть не пов'язане з професією (спорт, малювання, туризм), не треба приховувати, а навпаки, використовувати для установлення з дітьми людяних контактів. Це сприятиме взаєморозумінню вчителя з учнями, а також вплине на ефективність проведення уроків. Не забувайте про доброзичливий тон, який створює психологічний комфорт, про добрі слова та похвалу, які підтримують інтерес до уроку.

Важливим фактором сьогодні є власне бажання вчителя досконало оволодіти своєю професією, мати адекватну самооцінку, займатися саморозвитком.

Удосконалення якостей особистості - важка справа. Тут потрібні воля, наполегливість. Не бійтесь творчо підходити до вирішення своїх професійних завдань, не бійтеся зробити помилку. Усе можна виправити, якщо є установка на самоаналіз. Запорука успіху кожного вчителя в удосконаленні своєї педагогічної майстерності, у здатності до самонавчання та самовиховання.

І не забувайте, шановні, використовувати під час вашої педагогічної діяльності такі «принципи», як:

УПЕВНЕНІСТЬ

УСПІШНІСТЬ

ДИВОВИЖНІСТЬ

ПЕРЕКОНЛИВІСТЬ

ПОВАЖНІСТЬ

УРІВНОВАЖЕНІСТЬ

УСМІШЛИВІСТЬ

Автор: Т. Шавва

По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 15.07.2008