Психолого-педагогічне забезпечення креативного навчально-виховного процесу

При комплектації педагогічного колективу директор виходить з того, що вчителям повинні бути властиві:

• дружелюбність і чуйність;
• уміння розібратися в психологічних особливостях обдарованих дітей, відчуття їх потреб, інтересів, розуміння нахилів, терпіння;
• досвід роботи з дітьми (в тому числі і своїми особистими);
• високий рівень інтелекту;
• широке коло інтересів і вмінь;
• наявність крім педагогічної ще якоїсь освіти;
• живий, активний характер;
• розвинене почуття гумору, але без сарказму;
• гнучкість до перегляду своїх поглядів, постійному самовдосконаленню;
• готовність до виконання найрізноманітніших обов'язків, зв'язаних з навчанням обдарованих дітей;
• творчий нетрадиційний світогляд;
• висока цілеспрямованість;
• здібність до самоаналізу, самооцінки;
• хороше здоров'я, життєстійкість;
• спеціальна післявузівська підготовка до роботи з обдарованими дітьми і готовність до подальшого придбання спеціальних знань.

Готовність педагога працювати в креативному навчальному закладі передбачає також наявність у нього теоретичних знань і професійних знань та умінь:

• здатність будувати індивідуалізоване навчання при узгодженні з результатами психологічного діагностичного обстеження дитини;
• використовувати концептуальну модель обдарованості, що допомагає охопити всі складності і тонкощі навчально-виховного процесу;
• розробляти та модифікувати навчальні програми;
• стимулювати пізнавальні, творчі здібності учнів;
• консультувати учнів і оцінювати їх успіхи.

Принципово важливою умовою визнання професійної концептуальної відповідності педагога в креативній педагогічній системі є:

• наявність педагогічної системи, що забезпечує креативний навчально-виховний процес;
• відкритість педагога до нового і здатність гнучко вдосконалювати свою педагогічну систему;
• готовність педагога до безкорисливих проявів.

Для забезпечення умов креативного навчально-виховного процесу учитель-фасилітатор виконує функції:

• психолога, що послідовно створює творчий психологічний клімат, який сприяє розвитку творчої мотивації і забезпечує стійку творчу активність ліцеїстів-дослідників на основі врахування їх індивідуальних особливостей;
• організатора дослідницької діяльності, який створює умови творчого самостійного визначення і глибокого усвідомлення ліцеїстами-дослідниками системи наукової організації діяльності, актуалізації методологічних основ дослідження та визначення його методологічної характеристики;
• координатора дій ліцеїстів-дослідників в ході дослідження, що сприяє динамічності і загальній творчій продуктивності як окремого ліцеїста, так і всього творчого колективу дослідників;
• експерта, що здійснює експертну оцінку творчої діяльності за участю ліцеїстів-дослідників і відповідає за дотримання наукової термінології, використання понять, законів, методів, засобів тощо;
• консультанта, який в разі необхідності надає консультативну допомогу ліцеїстам-дослідникам з будь-яких проблем без перебільшення її міри;
• філософа, що направляє творчу активність ліцеїстів на виявлення філософської основи будь-яких закономірностей, явищ, законів з використанням понять, категорій, законів діалектики, враховуючи погляди, переконання, ідеї відомих філософів Світу.

Концепція психологічної служби

Питання геніальності, генетичний та онтологічний аспекти обдарованості людини і сьогодні лишаються відкритими, надаючи величезний простір для різноманітних досліджень у цій сфері.

Необхідність звернення до вивчення психологічних механізмів різноманітних типів обдарованості, пошуку обдарованих особистостей, утворення сприятливих умов для їх подальшого розвитку обумовлена гостротою соціального захисту на даному етапі розвитку суспільства. Обдаровані люди, що являють собою національне багатство - гаранти матеріального, культурного та морального прогресу.

Велінням часу є відмова від шаблонів авторитарної педагогіки і звернення до гуманістичних ідей, які наголошують на повазі до особистості кожного учня, до його схильностей, бажань і прагнень.

За сучасних соціально-культурних умов можна вважати визнаним факт ствердження головною педагогічною цінністю в системі навчання і виховання розвиток творчої особистості учня.

Таким чином, постає гостра необхідність змінити навчально-виховний процес у школі в цілому та роботу психологічної служби зокрема.

Діяльність психологічної служби Саксаганського природничо-наукового ліцею здійснюється згідно з Законом України «Про освіту», Державною Програмою «Освіта України ХХІ століття», Концепцією діяльності Саксаганського ліцею, Концепцією креативної освіти в Саксаганському ліцеї, програми діяльності практичного психолога.

Основні ідеї, на яких ґрунтується діяльність психологічної служби ліцею, такі:

• ліцейське братерство - вища форма розвитку колективу, що передбачає єдність і співробітництво педагогів та ліцеїстів;
• особистість - головна постать у педагогічній діяльності. Безоціночне прийняття особистості - головний принцип ліцейських взаємостосунків;
• творче обдарування - якість, притаманна усім людям.

Психологічна служба забезпечує дотримання принципу науковості у доборі ліцеїстів і педагогів, допомагає формувати психологічно комфортний для особи спосіб життя, в основі якого лежить створення ліцейського братства.

Ліцейське братство - колектив ліцеїстів, педагогів, інших працівників ліцею, якому притаманні взаєморозуміння, співчуття, взаємопідтримка. Це не виключає суперництва та взаємоконтролю, взаємовимогливості та задоволення інтересів.

Ліцейське братство - це вища форма розвитку колективу ліцеїстів та педагогів, що може досягти загальної мети без шкоди для особистих інтересів. Тут кожен одержує можливість самовираження, самоствердження.

Усі члени ліцейського братства дотримуються принципу безоціночного прийняття особи, розуміння людини як унікального творіння природи, а колективу - загального для всіх дітища.

Завдання психологічної служби

Сприяти гармонійному, творчому, інтелектуальному, моральному і фізичному розвитку ліцеїстів.

Сприяти підвищенню рівня психологічних знань та професійної етики всіх працівників ліцею.

Формувати психологічний клімат ліцейського братства у системах: «ліцеїст-ліцеїст», «педагог-ліцеїст», «педагог-педагог», «педагог-батьки», «ліцеїст-батьки».

Сприяти впровадженню основних принципів креативної педагогіки в навчально-виховний процес Саксаганського природничо-наукового ліцею.

• Вирішенню цих завдань сприяє діагностична робота, яка передбачає розробку і впровадження діагностичних програм для оцінювання:
• рівня психологічного розвитку ліцеїстів;
• рівня засвоєння знань;
• рівня творчих здібностей;
• рівня розвитку самосвідомості та особистості ліцеїстів;
• професійної спрямованості ліцеїстів;
• якості міжособистісних стосунків у колективі (ліцеїстів, педагогів, батьків) щодо укладу ліцейського життя та організації всієї роботи в ліцеї;
• акцентуації характеру ліцеїстів.

Обрані такі форми діагностичної роботи:

• індивідуальне тестування ліцеїстів;
• групове тестування ліцеїстів при вступі до вузу і обранні професії;
• відбір ліцеїстів, які потребують психокорекції та медико-психологічної допомоги;
• анкетування ліцеїстів, педагогів, батьків.

Психопрофілактика, яка спрямована на:

• формування у ліцеїстів, педагогів, керівників та інших працівників ліцею, батьків загальної психологічної культури взаємодії для становлення ліцейського братства;
• вчасне попередження порушень у розвитку ліцеїстів, їх психоемоційного стану.

Основні форми психопрофілактичної роботи:

• участь у батьківських зборах і заняттях батьківського комітету ліцею;
• проведення педагогічних консиліумів, виступи перед педагогами на педрадах та нарадах;
• відвідування уроків і психологічний аналіз навчальної діяльності;
• участь у плануванні навчального, виховного процесу;
• проведення занять психоемоційного тренінгу;
• проведення психологічної паузи наприкінці 4-го уроку;
• співпраця з газетою «Ліцейські відомості».

Психокорекційна діяльність, яка спрямована на:

• подолання відхилень у розвитку ліцеїстів, навчанні і поведінці;
• надання психологічної допомоги ліцеїстам, педагогам, батькам, що опинилися в екстремальних чи критичних життєвих ситуаціях.

Психокорекція включає такі форми роботи:

• індивідуальну і спільну роботу з ліцеїстами, батьками, педагогами-організаторами класів, учителями у відповідності з виявленою проблемою та програмою психологічної корекції;
• бібліотерапію, музикотерапію;
• психоемоційний тренінг;
• рефлексотерапію.

Консультативна робота, яка спрямована на:

• консультування ліцеїстів з проблем навчання, розвитку, професійного та життєвого самовизначення, взаємин з дорослими і ровесниками, самоосвіти та виховання;
• консультування адміністрації, педагогів, батьків з проблем психології навчання, виховання, керівництва особистістю та колективом.

Консультації здійснюються в індивідуальній та груповій формах.

Навчальна робота, яка спрямована на:

• формування у ліцеїстів загальних понять про психіку та психологію людини, її поведінку та закономірності розвитку;
• сприяння розвитку навичок саморегуляції та організації пізнавальної (дослідницької) діяльності;
• вироблення у ліцеїстів адекватної самооцінки та почуття власної гідності;
• формування у ліцеїстів розуміння того, що розвиток людини і становлення суспільства - два взаємопов'язані і взаємозміцнюючі процеси.
• Навчання здійснюється за експериментальною програмою «Психологія творчої особистості», до якої включені елементи знань про психологію людини.

Концепція психолого-педагогічних досліджень особистісного розвитку ліцеїстів

Модель розвитку ліцеїста як головної дійової особи

Модель має прикладне значення і створена з метою досягнення найкращого порозуміння між педагогами та психологами щодо змісту та ідеї реабілітаційного процесу, що відбувається в центрі. Основоположними є такі положення.

1. Людина є біосоціальною системою. З одного боку, вона - частина системи більш високого рівня (група, соціум, природа), з іншого - сама становить цілісну сукупність взаємопов'язаних та взаємовпливаючих системних складових.

2. Унікальна та неповторна особистість людини виникає як наслідок процесу саморозгортання внутрішньої даності (організму) під впливом та у взаємодії з даністю зовнішньою (природні, соціальні та історичні умови).

3. Носієм внутрішньої, біологічної даності є організм, що формує психічні властивості суб'єкта і має такі прояви, як здоров'я, психічні процеси (сприйняття, мислення, пам'ять, уява) та психічні стани (почуття, увага тощо).

4. Зовнішня даність зосереджена у середовищі та залежить від історичного моменту, географічного розташування, типу суспільства, рівня життя та складу родини, національно-культурного середовища. Одним словом, це все те, що ми не обираємо, народжуючись на світ. Середовище формує, насамперед, свідомість особистості через такі прояви, як передача інформації (навчання, засоби масової інформації, книжки тощо), комунікація (спілкування, виховання, соціальний статус, мораль), діяльність (труд, творчість, пізнання, війна).

5. Сукупність свідомості та індивідуальних якостей суб'єкта у загальному вигляді й утворює особистість людини, яка становить цілісну і динамічну систему.

6. Особистість стає суб'єктом (діяльності, пізнання, адаптації тощо) лише за умови формування в неї свого «Я» (характеру, «Я-концепції», «Я»-образу) як результату самопізнання та свідомого розвитку людини, що теж становить процес саморозгортання індивіда у взаємодії з середовищем.

7. «Я»-людина - це єдиний та універсальний інструмент взаємодії суб'єкта з середовищем, якісні характеристики якого створюють характер людини.

Практична цінність цієї моделі полягає у тому, що за даною схемою можна відстежити закономірність впливу окремих факторів на системні елементи суб'єкта.

Внутрішній світ особистості

Основою для розробки і реалізації конкретних заходів, що входять до програми комплексної реабілітації, є модель, яка поєднує в собі концептуально-психологічні уявлення про природу і структуру особистості ліцеїста в цілому та особливості окремих її складових.

Особистість ліцеїста - багатопланове, багаторівневе утворення. Найбільш загальним поняттям, яке характеризує особистість, є її внутрішній світ.

Внутрішній світ особистості - це зовнішній світ, індивідуально інтерпретований, насичений особистісними емоціями, осмислений у діалогах з реальними та ідеальними співрозмовниками, диференційований на функціональні області з різними рівнями значущості.

Цей світ містить у собі як намічені плани, так і нереалізовані задуми. Він рухається між полюсами відторгнутого і притягуючого, які відповідно наближають або віддаляються одне від одного в даному психологічному просторі ті чи інші події, певні соціальні групи, сфери соціальної діяльності особистості. Внутрішній світ особистості - це складна система способів суб'єктивної переробки нею ситуацій, в які вона потрапляє або яких шукає сама, тих подій, учасницею яких стає. Соціальні впливи на особистість багатозначні й багатовимірні, а їх якість визначається тим, як суб'єкт їх розпізнає, оцінює і інтерпретує.

Для нас першочергове значення мають особливості результуючої області внутрішнього світу особистості або її життєвого досвіду.

Значення цієї складової пояснюється трьома основними обставинами.

По-перше, переосмислення життєвого досвіду становить основний предмет рефлексивної активності, яка для нас є ведучою у процесі реалізації особистісного самовизначення і особливо його продуктивних форм.

По-друге, одним із основних компонентів особистісного самовизначення є осмислення тих чи інших аспектів проблемно-конфліктної ситуації саме через призму свого особистісного досвіду.

І остання обставина полягає в тому, що особистісний підхід до освіти будується в межах утворень і процесів самосвідомості, яка займає центральне місце в аутостворюючій сфері особистості.

Саме становлення суб'єктивності, прийняття на себе відповідальності за самореалізацію розглядається нами як одна з основних характеристик особистісного самовизначення.

Змістовною формою, в якій суб'єктність дорівнює самій собі, є самобутність особистості. Самобутність - це сукупність рис характеру, потреб і константних емоційних властивостей особистості.

Самобутність - це істинність особистості, яка має глибоке коріння, їй властива самовираженість, тобто цільність, нероздільність виразу, суб'єктивний зміст, у якому особистість дорівнює самій собі.

Якщо суб'єктність - особлива, пов'язана тільки з людиною, форма її буття, то самобутність - найбільш характерна для даної особистості змістова наповненість цієї суто людської форми існування.

Повнота якісної визначеності ліцеїста включає також цілу низку когнітивних властивостей, які є результатом спільної свідомої стабілізації і упорядження когнітивної сторони її внутрішнього світу.

1. Цілеспрямоване засвоєння знань і приведення їх у систему, що виражається в ерудованості і освіченості особистості.

2. Світогляд особистості, до якого входить цілісна точка зору на місце людини у природі й у суспільстві. Він створюється шляхом концептуальної і структурної систематизації переконань і складає смислове ядро світосприйняття.

Світогляд - це категоріально-поняттєвий рівень існування суб'єктивної особистості. Він виконує пізнавально-орієнтуючу функцію у життєдіяльності.

3. Вивірені й визначені життєві ідеали і цілі особистості.

У цих властивостях виражається ступінь розуміння особистістю світу і своєї ролі у ньому. Вони зовнішні відносно до самобутності і не пов'язані безпосередньо. Але ці властивості досить чітко усвідомлюються, хоча існують начебто приховано в безпосередній течії буття особистості.

Розуміння внутрішнього світу особистості дитини має велике значення для практичної організації та свідомого наповнення реабілітаційного процесу гуманістично зорієнтованими заходами.

Серед показників нормального ходу формування особистості в підлітковому періоді можна виділити:

• підвищений настрій при включенні у референтну групу і задоволення від спільної діяльності в ній;
• зниження чутливості до критики на свою адресу за рахунок розвитку психологічного захисту;
• легкість зміни бажань під впливом референтної групи і співучасті за рахунок емоційної децентрації;
• статечність і безкомпромісність бажань в оцінці інших за полярною шкалою при нестійкій самооцінці;
• масштаб емоційного зрушення не менше місяця.

Однією з характерних особливостей підліткового віку є достатньо високий рівень сформованості механізмів особистісної саморегуляції. Суттєве підвищення ефективності реабілітаційних заходів на даному віковому етапі можна одержати за допомогою психологізації процесу навчання.

Вибір нами емоційних показників як критеріїв нормального ходу формування особистості пояснюється можливістю їх фіксації на основі спостережень і досить простих діагностичних процедур. Остання обставина робить їх доступними для всіх учасників процесу реабілітації і навчання, що, в свою чергу, підвищує достовірність такої діагностики.

Основні принципи побудови психокорекційної роботи (як індивідуальної, так і групової):

• актуалізація резервів міжособистісної взаємодії і внутрішньоособистісної активності;
• ефективність такої роботи залежить від актуального стану особистості, яка полягає в психокорекції, і потенціальної лінії її взаємодії з соціумом і з собою.

У плані модальностей соціальної і внутрішньоособистісної взаємодії виділяються такі динамічні тенденції особистості:

• адаптація до соціуму;
• самосприйняття;
• перетворення середовища;
• самозмінювання;
• соціальна дезадаптація; самонеприйняття;
• стагнація міжособистісних стосунків;
• внутрішньоособистісна стагнація.

Така типологія взаємодій і відношень особистості як суб'єкта реабілітації покладена нами в основу організації змісту і форми психокорекції роботи.

Для психологічної корекції є важливим врахування таких характеристик створення особистості:

• суб'єктність як інтернальність;
• суб'єктність як довільність у своїх власних переживаннях;
• суб'єктність як незалежність у соціальних і міжособистісних стосунках;
• суб'єктність як спроможність до особистісного самовизначення.

По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 05.02.2005