«Пролетіли коні» Євген Гуцало

Читати онлайн оповідання Євгена Гуцала «Пролетіли коні»

A- A+ A A1 A2 A3

Він ступив кілька кроків убік, за кущі, й зрозумів, кого не вистачало для повного смутку: Уляна й Макар лежали одне біля одного, трохи більші, ніж у житті, а й тут так само близькі, а можливо, ближчі. Яків Несторович опустився біля них додолу й заплющив очі. Коли отямився, навколо вже стояла ніч, а він бачив сам себе в класі — без стін, із зоряним небом замісто стелі. Перед ним сиділи його найкращі учні, крім яких у його житті нікого не було й нікого не залишилось, його учні, в яких бачив себе молодим і відважним,— та й казав:

— Пролетіли коні, а пісня наздоганяла їх один день, потім ніч, далі ще один день...