Пропонуємо онлайн-добірку найкращих поезій відомого українського поета і видавця Івана Малковича (нар.1961 р.) для самостійного читання, вивчення напамʼять, підготовки до уроків та позакласних заходів. Вірші можна завантажити та роздрукувати для зручного читання.
Іван Малкович уперше виступив з великою публікацією своїх віршів у газеті «Літературна Україна» 6 січня 1981 року.
Вступне слово до них написав велет української поезії Дмитро Павличко.
«Двадцять сім років тому я написав передмову до першої книжки Івана Малковича «Білий камінь», де я схарактеризував книжку, назвав Малковича справжнім поетом, якого треба знати, бо він у жодному слові не покривив свого почуття; він відзначається цілісним настроєм, в якому панує туга за лагідним життям, за добротою; Малкович пише поезії, що позначені свіжістю та вишуканістю», – згадує він.
Того ж року молодий поет став переможцем поетичного турніру на Всеукраїнському творчому семінарі в Ірпені.
У 1984 році побачила світ перша поетична збірка І. Малковича «Білий камінь». Ліна Костенко у видавничій рецензії на цю збірку назвала її автора «найніжнішою скрипкою України».
1987 року Малкович стає першим лауреатом премії «Бу-Ба-Бу» за найкращий вірш року, а наступного року вийшла його друга поетична збірка «Ключ».
У 1992 році вийшла друком третя поетична збірка «Вірші», 1997 – побачила світ четверта книга поета «Із янголом на плечі». 2006 року стався вихід 5-ї поетичної книжки «Вірші на зиму». У 2010 році світ побачила книжка вибраного «Все поруч», яка стала одним із переможців книжкового конкурсу Форуму видавців у Львові. Через рік у серії «Українська поетична антологія» вийшла збірка Івана Малковича під назвою «Подорожник». Ще через три роки – «Подорожник з новими віршами», за яку у 1997 році поет отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка. Наступна збірка поезій – «Яксунині береги», була опублікована у 1920 році.
Загалом Іван Малкович є автором і упорядником близько 30 книжок для дітей.
Розглядаючи творчість І. Малковича на сучасному етапі, Д. Павличко зауважив: «Тепер, коли я прочитав його твори 90-х літ і першого десятиліття ХХІ ст., вважаю, що та моя перша характеристика поета неповна. Іван Малкович за своєю майстерністю найвищий серед свого покоління поетів. Він володіє досконалою чистотою слова. Його поезії за формою – довершені, за філософською думкою – глибокі, за настроєм – трагічні, але ж часто просяяні сонцем людської радості. Іван Малкович – видатне явище української культури».
К. Олійникова звертає увагу на те, що І. Малкович заявив про себе як видатного поета віршем «Подорожник». Аналізуючи цю поезію, дослідниця робить висновки: «З першого погляду зміст його простий: травину цю топчуть люди і тварини, але у скрутну хвилину прикладають до рани; заживуть рани – забувають, і знову топчуть безжально. Мораліте Малковича мало такий підтекст: «Топчіть мене, зневажайте, але коли в тому буде потреба, – прикладайте мене до рани. Бо я – подорожник!» Але саме ця остання фраза розкривала надзвичайно глибокий зміст поезії. У ній – естетичне кредо поета: в час, коли знецінюються високі ідеали, мораль втрачає свої позиції під натиском цинізму і зневіри, протистояти цьому, знеболити й загоїти душевні рани здатна лише творча особистість. У Малковича вона означена як «Поет – подорожник», той, що гоїть душевні рани, «по-дорожній», оберіг людських доль».
Малкович творить свою поезію не на потребу часу або влади, а на потребу душі. Саме багатий душевний світ, крізь призму якого його ліричний герой дивиться на світ, сприяє творчому розвитку та різноплановості поетичних творів.
Здається, у зовсім звичайних речах Іван Антонович може побачити чарівне, те, що приховане від очей простих людей. Саме це є одним з найважливіших особливостей творчої палітри поета.
Візьмемо до уваги «дитячі» вірші, наприклад, «Молитва до ангела», «Понад Дніпро гуде метро», «Свічечка букви “ї“». Метафора «крихітна свічечка букви “ї“» будується на зіставленні: зберегти рідну мову так само важко, як і вогник від крихітної свічечки. У цьому вірші знаходить своє відображення й інша риса: поглиблена увага до гострих проблем сучасності. Автор наголошує на потребі захищати рідну мову, адже якщо не буде мови, не буде й народу. Ця поезія написана 1985 року, але вона залишається актуальною і донині.
Кришталево чисті рядочки поезій гріють душу, розкривають перед нами безмежний світ радості, вчать берегти ту радість, берегти серце від мороку. Любов, ніжність, радість, чистота – ось духовні обереги кожної поезії І. Малковича. Його вірші перекладено понад 10 мовами (англійською, німецькою, італійською, російською, польською та ін.).
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 29.07.2024