Пропонуємо онлайн-добірку найкращих поезій сучасного українського поета Олександра Ірванця (нар. 1961 р.) для самостійного читання, вивчення напамʼять, підготовки до уроків та позакласних заходів. Вірші можна завантажити та роздрукувати для зручного читання.
Олександр Ірванець почав писати вірші, коли навчався в Дубенському педучилищі. Здебільшого це були епіграми на своїх друзів-студентів та викладачів.
Вірш «Небо сипле дощем...», надрукований влітку 1979 року в газеті «Червона зірка», був його першою публікацією, а поезія «Художник», написана навесні 1980-го року й надрукована у журналі «Ранок», за словами Ірванця, була першим твором, яким він був по-справжньому задоволений.
Дебютна збірка поезій – «Вогнище на дощі», вийшла у 1986 році.
Загалом Олександр Ірванець – автор понад двох десятків книг, шести п’єс, семи перекладів. Більші за обсягом добірки віршів друкувались у московських «Литературной учёбе» і «Дружбе народов», польських «Literatura nа świeciе» (Варшава), «Akcеnt» (Люблін), німецькій антології «Reich mir die stcinemc Lautе» (Райхельсхайм) та пам’ятній антології нової української поезії «Вісімдесятники», виданої Канадським інститутом українських студій (м. Едмонтон).
Широкій громадськості Олександр Ірванець став відомий після того, як створене літературне об'єднання «Бу-Ба-Бу» стало ідеологічним прапором вільно мислячої частини нації.
З-під пера автора вийшла ціла низка прикметних для новітньої української лірики творів та художніх циклів: «Вогнище на дощі» (1986), «Тінь великого класика» (1991), «Вірші останнього десятиліття» (2001), «Любіть!.. Вірші з трьох книг і з-поза них» (2003), «Вибране за 33 роки» (2004), «Преамбули і тексти. Збірка поезій» (2005), «Мій хрест» (2010), «Laurus» (2013), «Вибране» (2013), «Пісні війни»: вірші останніх років» (2014), «Доба у слові» (2018) та інші.
Поет створює галерею неповторних характерів і персонажів – іноді героїчних, іноді лірико-епічних, як санітарочка Рая з «Травневої балади», веде щиру бесіду з читачем. У притаманній йому лірико-буфонадний манері зупиняє свій поетичний вибір на людях і подіях на перший погляд начебто непримітних, але саме в них автор знаходить приховані високі почуття.
Сам Олександр Ірванець говорить, що був народжений і покликаний життям для поезії. Вона для нього майже єдине заняття, праця і відпочинок, хліб насущний, які приносять творчу насолоду та фізичне розслаблення. Його називають одним із кращих іронічних поетів, чи не єдиним сучасним українським письменником, який створює якісну політичну сатиру. Але серед веселих або саркастичних текстів часом несподівано постає і зворушлива лірика.
Письменник про свій ліризм у поезії говорить так: «Це вино, яке перебродило в оцет. Замолоду я був дуже ліричним, писав гарні любовні вірші. Не хочу хвалитися, але це правда. Я і далі пишу лірику. Мене нещодавно запитали в інтерв'ю, чи не страждає Ірванець внутрішньо, що він не визнаний лірик, а його сприймають, як сатирика. Ні, не страждаю. Мене влаштовує цей мій соціальний образ, я є такий. Я гуморист, дотепник, чоловік із гострим словом, а те, що я пишу красиві ліричні вірші, знають ті, кому треба знати. Поетичні таланти діляться на різні сегменти, хтось є поет-пісняр. Я – не пісняр, хоча за моїми текстами написано з десяток пісень, але вони хітами не стали. Натомість, мій сегмент – це сатира, дотепність. Навіть у любовних віршах я інколи допускаю іронічні, саркастичні нотки… Політична сатирична поезія – це мій жанр, я його дуже люблю, я в ньому працював і зараз теж бачу для себе багато тем...Мені з віком пишуться глибоко саркастичні, філософські тексти… Взагалі, все своє життя я пишу для друзів, для малого кола, і якщо це цікаво більшому колу людей, мені приємно».».
Своє 60-річчя Олександр Ірванець відсвяткував 24 січня 2021 року в стінах Національного університету «Острозька академія», де він викладає курси «Теорія і практика драматургії» та «Специфіка письменницької праці» для майбутніх літераторів.
Він зізнається, що відмовлявся від внесення його творів до шкільної програми й пояснював причину: «… страшно подумати, що якась дитина, не вивчивши напам’ять вірш Ірванця, отримає двійку. І зрештою ця маленька людина зненавидить і його, і всю українську літературу...». Ось, такий він – лірико-іронічний чи іронічно-ліричний поет, прозаїк, драматург та перекладач. І те, що він пише, чудово витримує випробування часом.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 26.07.2024