Євген Коновалець (1891–1938) – політичний та громадський діяч, організатор Корпусу січових стрільців, засновник Організації українських націоналістів, полковник.
Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року в учительській родині в селі Зашків, поблизу Львова.
Він був найстаршою дитиною у батьків, які працювали у місцевій школі. Батько був директором, а мама навчала дівчат шиття, плетіння та надавати першу медичну допомогу.
Після навчання у народній школі та в гімназії, яку він закінчив у 1909 році, студіював у Львівському університеті на правничому факультеті, готуючись до юридичної праці. Він водночас пройшов ще повний курс історії Східної Європи та України під керівництвом професора Михайла Грушевського. Будучи студентом, вів активну громадсько-політичну діяльність. З 1912 року був секретарем львівської філії «Просвіти», активно співпрацював з друкованим органом організації – місячником «Письмо з Просвіти», став членом «Академічної громади».
Від 1913 р., як один з лідерів українського студентського руху, був обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу, де належав до національно-демократичної секції. Незабаром – став членом Української Національно-Демократичної Партії.
У 1914 році Євгена Коновальця мобілізували до австрійської армії, а в наступному році, після бою на Маківці, потрапив до російського полону. Восени 1917 року, звільнившись у результаті Березневої революції, він приїхав до Києва і у жовтні-листопаді того ж року разом з Р. Дашкевичем та іншими членами Галицько-Буковинського Комітету сформував Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії Української Народної Республіки.
З приходом до влади гетьмана Скоропадського полк Січових Стрільців 1 травня 1918 р. на вимогу німецького командування роззброїли та розформували. Є. Коновалець, залишившись у Києві, разом з кількома старшинами здійснював організаційні заходи щодо створення нової стрілецької частини.
У кінці серпня 1918 р. Коновалець отримав від гетьмана П. Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону Січових Стрільців із розташуванням у Білій Церкві. На початку листопада 1918 р. Коновалець через Дмитра Дорошенка, а згодом і особисто, вів переговори з гетьманом про умови надання національно-демократичними силами, у тому числі Січовим Стрільцям, підтримки гетьманському уряду та наголошував на недопустимості укладення федеративного союзу з Росією. У листопаді 1918 року Січові Стрільці під командуванням Коновальця підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади П. Скоропадського і в Мотовилівському бою 1918 року розбили гетьманські частини.
З 1918 по 1919 рр. Коновалець командував дивізією, корпусом і групою Січових Стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ. 20 липня 1921 року – повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО – групу, що згодом розширилася i стала називатися «Українською Боєвою Управою» (УБУ), ухвалила назву майбутнього вiйська – Українськi Сiчовi Стрiльцi (УСС) . Він був активним противником Другого Зимового походу Армії УНР, розуміючи його безперспективність. Із грудня 1922 р.– був змушений жити в еміграції у Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії.
У листопаді 1927 р. з його ініціативи на одній з нарад УВО було вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої ґрунтувалася б на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі. 28 січня – 3 лютого 1929 року на конгресі у Відні було створено Організацію українських націоналістів (ОУН), головою проводу якої обрали Коновальця.
Український громадський і політичний діяч Осип Навроцький (1890–1972) писав: «Авторитет полковника Коновальця, як провідного військового політичного діяча, був уже в тому часі такий великий, що йому корилися всі, навіть ті, що з причин політичного партикуляризму могли б ставитися до нього з резервою. Силою того самого військово-політичного авторитету, силою своєї могутньої індивідуальности полк. Коновалець відразу став на чолі Української Військової Організації, без конкуренції і контркандидатів».
23 травня 1938 року Коновалець був убитий у Роттердамі (нідерландському місті) агентом НКВД Павлом Судоплатовим, То був не перший замах на лідера українських націоналістів. Поховали полковника Євгена Коновальця 28 травня 1938 року. на місцевому цвинтарі Кросвейк.
Євген Коновалець – полковник Армії Української народної республіки, засновник і командир активного українського націоналістичного руху як воєнно-політичного явища. З 1927 року він – керівник проводу ОУН, а в 1929 році – став першим очільником українських націоналістів від моменту його створення.
У 1917 році – очолював створену у Києві формацію Січових Стрільців, яка була і куренем, і полком, і дивізією, і корпусом навіть. А згодом в еміграції створив ОУН. Він більше відомий, як один із засновників та перший лідер цієї організації. У 1918 році Коновалець сформував і очолив знаменитий курінь «Січових стрільців» Центральної Ради УНР.
6 серпня 1914 р. українці добровольці Галичини відгукнулися на заклик Головної Української Ради й утворили під керівництвом Є. Коновальця єдине українське національне військове формування у складі австро-угорської армії, але стояли під проводом УБУ. Це військо залишилося в історії під назвою Українські Січові Стрільці або УССи.
Зусиллями стрілецьких куренів, завдяки їх геройському чину був ліквідований прорив російських військ на Бережани. У останньому кривавому бою на околицях міста, на схилах Лисоні полк УСС утратив убитими, полоненими й пораненими більше тисячі старшин та стрільців.
У листопаді 1917 року, коли більшовики здійснили у Петрограді державний переворот, у Києві з'явилися свої Січові стрільці. Ці загони формувалися здебільшого з військовополонених галичан та буковинців, які стали на захист створеної Української Народної Республіки.
Наприкінці 1918 року – відмовився стати шостим членом Директорії УНР, а пізніше – її диктатором. Після поразки Української революції 1917-1921 років Коновалець не втратив віру у справу, якій присвятив усе своє життя. Він був дуже талановитим дипломатом. Увесь час від заснування УВО і до своєї смерті за кордоном, Коновалець намагався налагодити відносини з іноземними організаціями, зокрема з Лігою Націй, японцями і німцями. Він здійснив ряд заходів, внаслідок яких були створені осередки ОУН або споріднені організації у Франції, Бельгії, Маньчжурії. За його безпосередньою участю в Америці були засновані Громади українських стрільців, що поклали початок Організації Державного Відродження України в США і Українському Національному Об'єднанню в Канаді. З метою підготовки до майбутньої збройної боротьби за незалежність України за дорученням Коновальця було сформовано військовий штаб та укомплектовано школи з підготовки старшинських кадрів для української армії у Польщі, Чехословаччині, Австрії.
Є. Коновалець казав: «Волю українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців».
На фоні історичної поразки українського націоналістичного руху як військово-політичної формації, Євген Коновалець став героїзованою, міфологізованою постаттю, яка надихала патріотів України на боротьбу за її незалежність.
Текст присяги січових стрільців: «Я, …, Український Січовий Стрілець, присягаю українським князям, гетьманам, Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму Рідному Краєві, боронитиму його перед ворогом, воюватиму за честь української зброї до останньої краплини крові. Так мені, Господи Боже й Архангеле Михаїле, допоможіть. Амінь».
«У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у Націю», – це одна з цитат Євгена Коновальця, яка стала крилатою.
УСС були першими українськими частинами Австро-Угорщини, відібраними за національною ознакою, вплинули на створення військового словництва, термінології, фольклору, пісні й музики (оркестру УСС), для устійнення форми українського однострою (мазепинка).
Мірилом популярності УСС був насамперед багатотисячний наплив добровольцiв до її лав. Переважала молодь, яка без особливої спонуки чи агітації, нерідко без відома батьків, вирушала з родинних хат «здобувати Україні волю». Це є особливо показовим, бо згідно з правилами до легіону могли вступати лише особи, не зобов'язані до служби в армії: молодші 18-ти років i старшi 50-ти, а згодом i понад 55 рокiв, а також – вiйськовонепридатнi. Це був закономірний результат передвоєнної працi з молоддю в сокільських, січових, пластових та стрiлецьких органiзацiях, її морально-iдейного, фізичного i військового вишколу.
У 1922 році у Львові Євген Коновалець одружився з донькою заможного підприємця, адвоката Степана Федака – Ольгою. Менш ніж за рік спільного життя у Львові Євген та Ольга виїхала з міста назавжди через переслідування польської влади.
Історик УВО Зиновій Книш писав: «Про виїзд полковника Євгена Коновальця за границю кружляли пізніше різні легенди, наче б то він перебрався за залізничного машиніста чи його помічника і переїхав границю на локомотиві, замазаний вугіллям та з лопатою в руках. Говорили теж, що підкуплений польський машиніст – дехто твердив, що це був українець, чи з українського роду, - зробив йому сховок у вугіллі на причепці до локомотиви і так перепачкував його за кордон».
Протягом 1920-х років Москва організувала 4 замахи на життя. Коновальця – він був особистим ворогом Сталіна. Полковник знав про підготовку замаху на його життя і на спроби знищення ОУН, вживав заходів для протидії. Водночас він вірив, що має союзників і розгалужене підпілля націоналістів на території СРСР. Саме на цій хвилі до нього був підведений агент радянських спецслужб Василь Лебідь (він помер 1985 року у Києві), і Павло Судоплатов, який удавав з себе племінника Лебедя, під псевдонімом «Павлусь Валюх». Коновалець їм довіряв. Коли стало відомо, що слабкістю полковника була любов до шоколаду, то цим і скористалися. Замах стався 23 травня 1938 року у ресторані «Атланта». Московський агент Судоплатов вручив провіднику ОУН коробку цукерок з українським орнаментом і запискою «від друзів». Вибуховий механізм, що був у коробці, спрацював, коли Коновалець перевернув її у горизонтальне положення. У Судоплатова був час безпечно покинути ресторан. Вбивця Коновальця пізніше став генералом КДБ, керівником розвідувально-диверсійного управління НКВС СРСР.
До дати смерті Євгена Коновальця приурочене свято – День Героїв. Було обумовлено, що саме у травні пішли з життя «кращі сини України ХХ століття».
Пам'ятають та шанують Є. Коновальця і у Литві. 6 грудня 2012 у місті Каунасі на будинку по алеї Свободи, в якому часто бував Коновалець, відкрито меморіальну дошку.
У 2018 році була заснована пам'ятна медаль Євгена Коновальця, присвячена 100-річчю відновлення державності Литви та 80-й річниці смерті першого очільника ОУН.
Подготовила Татьяна Дудина. Копирование запрещено.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 07.02.2025