Олена Пчілка (1849–1930) – українська письменниця, меценатка, перекладачка, видавниця, етнографка, фольклористка, публіцистка, журналістка, громадська діячка, мати Лесі Українки.
Олена Пчілка – це псевдонім письменниці Ольги Петрівни Косач (до шлюбу Драгоманова), яка народилася 29 червня (11 липня) 1849 року в місті Гадяч Полтавської губернії в родині небагатого поміщика – високоосвіченого дворянина Петра Якимовича Драгоманова.
У сім’ї було шестеро дітей, якими опікувалася мати – Єлизавета Іванівна Цяцька. Їм змалку прищеплювали любов до всього українського.
Олена Пчілка згадувала. «Можна сказати, що українська течія оточувала нас могутньо: се була українська пісня, казка, все те, що створила українська народна думка і чого держався тодішній народний побут. А пісень чули ми за дитячі літа стільки, що й не злічити! Усякі народні обрядності не минали нашого двору: колядування, посипання, запросини на весілля. Чи можна ж було нам не знати українського слова, коли воно було просто таки нашою рідною, притаманною стихією?».
До того ж і мати мала гарний голос, знала безліч пісень і співала їх дітям.
Початкову освіту дівчинка здобула вдома.
Ґрунтовну освіту отримала у Київському приватному пансіоні шляхетних дівчат, куди її відправили у дванадцятирічному віці.
У 1866 році Ольга Драгоманова успішно закінчила навчання. Весь той час жила у старшого брата Михайла. Він залучив дівчину до київської «Громади» (культурно-освітньої організації ліберальної української інтелігенції), членом якої був також Петро Косач – студент факультету права Київського університету, старший за Ольгу на сім років.
У 1868 році 18-літня Ольга Драгоманова одружилась із П. Косачем і виїхала до Новограда-Волинського, до місця служби чоловіка. 25 лютого 1871 року вона народила дочку Ларису, яка увійшла в українську та світову літературу як Леся Українка. Загалом подружжя виростило двох синів і чотирьох дочок.
Тривале життя на Волині дало Ользі Косач змогу зібрати багатий етнографічний матеріал. На його основі 1876 року вона видала альбом «Український народний орнамент (зразки вишивання, ткацтва, писанок)», який високо оцінили в Україні та поза її межами. Альбом витримав п’ять видань, а Олена Пчілка – саме тоді Ольга Косач взяла собі цей псевдонім – здобула славу першої в Україні знавчині цього виду народного мистецтва.
Згодом, 1903 року на сторінках журналу «Київська старовина» Олена Пчілка видрукувала ще одну свою капітальну працю про українські колядки та щедрівки, звертаючи належну увагу на їхні мовні аспекти, поетичність та різноманітність. З 1906 по 1914 рік – видавала журнал «Рідний Край» з додатком до нього «Молода Україна», а пізніше – часопис «Газети Гадяцького земства» (1917 – 1919).
У 1920 році письменниця була заарештована за те, що під час святкування дня народження Тараса Шевченка у Гадяцькій гімназії вона огорнула погруддя поета синьо-жовтим прапором.
Після звільнення Олена Пчілка виїхала до Могилева, де жила до 1924 року, а потім переїхала до Києва й працювала в етнографічній комісії при Всеукраїнській академії наук. У 1925 році за вагомі наукові дослідження і друковані праці в галузі етнографії та фольклористики її обрали членом-кореспондентом ВУАН.
Померла Олена Пчілка на 81-му році життя 4 жовтня 1930 року.
Похована на Байковому кладовищі поруч зі своєю геніальною донькою – Лесею Українкою.
В особі Олени Пчілки поєднувалося ціле суцвіття талантів – педагога, прозаїка, поета, драматурга, перекладача, вченого, громадського діяча. А ще ця феноменальна жінка була блискучим журналістом та видавцем. 1880 –1890 роки стали для неї періодом найактивнішої літературно-видавничої діяльності і часом розквіту художньої творчості.
У 1880 році Олена Пчілка видала своїм коштом «Співомовки» Степана Руданського, а через рік опублікувала збірку «Українським дітям» зі своїми перекладами окремих творів Гоголя, Пушкіна і Лермонтова (1881). З 1883 року почала друкувати свої вірші та оповідання у львівському журналі «Зоря».
У 1886 році вийшла у світ перша збірка її поезій – «Думки-мережанки». У 1887 році за підтримки Івана Франка разом з Наталією Кобринською видала у Львові перший в Україні феміністичний альманах «Перший вінок», в якому були опубліковано кілька її поезій і оповідань.
Серед найкращих прозових творів Олени Пчілки: «Товаришки» (1887), «Світло добра і любові» (1888), «Соловйовий спів» (1889), «За правдою» (1889), «Артишоки» (1907), «Півтора оселедця» (1908) тощо.
Значне місце у творчому доробку Олени Пчілки (вона знала 5 мов) посідають переклади. Вона є автором перекладів і переспівів світової класики: Овідія, Адама Міцкевича, Йоганна Гете, Ганса Крістіана Андерсена, Віктора Гюго, а також публіцистичних, літературно-критичних статей і спогадів про своїх видатних родичів та друзів: «М. П. Старицький» (1904), «Марко Кропивницький яко артист і автор» (1910), «Євген Гребінка і його час» (1912), «Микола Лисенко» (1913), «Спогади про Михайла Драгоманова» (1926) та інших діячів української культури.
Олена Пчілка-науковець була автором видань: «Українські колядки», «Українські народні легенди останнього часу», «Українська гумористика», «Українські узори», «Українське селянське малювання на стінах» та інших.
Значний вклад Олена Пчілка внесла в українську дитячу літературу. Вона говорила: «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – молода Україна». Серед кращих казок, оповідань, поезій можна назвати такі твори письменниці, як «Сосонка», «Снігир та Щиглик», «Метелик», «Івасик (Дідове оповідання)», «Збентежена вечеря», «Дивна хатка», «Гарбузова родина», «З ґринджолятами», а також – п’єси для дітей, що ставилися на аматорських сценах: «Казка Зеленого гаю», «Щасливий день Тарасика Кравченка», «Киселик», «Скарб», «Мир миром», «Кобзареві діти» та інші.
З 1908 року по 1915 рік Олена Пчілка видала додаток до журналу «Рідний край» під назвою «Молода Україна». Цей часопис був фактично першим періодичним виданням для дітей на Наддніпрянській Україні. На його сторінках Олена Пчілка надрукувала чимало своїх творів та адаптованих для дітей цікавих нотаток із різних галузей знань – мовознавства, літературознавства, фольклористики, етнографії, історії, музики, образотворчого мистецтва, а також – творів інших письменників та перекладів світової літератури.
На честь Олени Пчілки названо Волинську обласну наукову бібліотеку у місті Луцьку та бібліотеку для дітей у Києві.
У 1991 році видавництво «Веселка» заснувало літературно-мистецьку премію імені Олени Пчілки за кращі художні твори для дітей.
У 1993 році іменем Олени Пчілки названо вулицю в Києві, а у 2015 – в Дніпрі.
У 2011 році в Луцьку було відкрито перший в Україні пам'ятник Олені Пчілці.
Пам’ятник письменниці споруджено також в Новоград-Волинському.
На честь Олени Пчілки в Гадячі, в урочищі Зелений Гай, де мешкала родина Драгоманових, встановлено меморіальну дошку.
Вірш «З ґринджолятами» та оповідання «Сосонка» Олени Пчілки введені в програму з української літератури для середньої школи.
Подготовила Татьяна Дудина. Копирование запрещено.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 20.12.2023