Станіслав Чернілевський (народився 1950 року) – сучасний український поет, кінорежисер, сценарист і педагог, режисер дублювання іноземних кінофільмів українською мовою.
Станіслав Болеславович Чернілевський народився 6 липня 1950 в селі Жван на Вінниччині в родині колгоспників. Рано втратив батька – він поїхав працювати комбайнером до Казахстану й залишився там назавжди, створивши нову сім’ю. Матері важко було самій піднімати трьох малих дітей, тому середню освіту Станіслав здобував у Тульчинському та Мурованокуриловецькому інтернатах.
Після закінчення школи він вступив на філологічний факультет Київського університету імені Т. Г. Шевченка, але на передостанньому курсі його відрахували з лав студентів за «національне свободомисліє». Щоб усе-таки здобути вищу освіту, юнак вступає до Вінницького педагогічного інституту й 1973 року закінчує його. Рік працює вчителем у школі, а потім, щоб здійснити мрію – стати кінорежисером, повертається в Київ з наміром вступити до театрального інституту. Блискуче складає вступні іспити, але не знаходить своє прізвище у списку першокурсників. На той час з відповідних органів надійшла звістка про «неблагонадійність» майбутнього студента.
Для наближення до своєї мрії Станіслав Чернілевський йде працювати монтувальником декорацій у Київському театрі російської драми імені Лесі Українки, і через рік знову подає документи на кінорежисерський факультет театрального інституту. На цей раз доля усміхнулася йому. У 1975 році, здобувши фах кіносценариста, він почав працювати на кіностудії імені О. Довженка, а з 1995 року на телеканалі 1+1 режисером та редактором дубляжів іноземних кінофільмів українською мовою. Згодом став викладачем у театральному інституті.
На початку 2014 року Станіслав Чернілевський брав активну участь у революції Гідності на Майдані Незалежності. У ніч з 18 на 19 лютого був важко поранений кулею снайпера. Довго лікувався у Чехії. Після реабілітації продовжив викладацьку діяльність у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого – викладає драматургію. Живе і працює в Києві.
Станіслав Болеславович згадує: «Найглибший спомин мого дитинства пов’язаний із криницею… Коли я, ще маленький, уперше побачив рибок у прозорій криничній воді, довкола якої лежали білі сніги, я пережив пронизливу мить дива. Це була якась неймовірна присутність іншого світу у світі звичному. Чудесна сув’язь таємничого й буденного, магія одкровення… Це іншобуття в бутті, це глибина пісні в голосі моєї мами Галини, це ластівочі гнізда у глиниську, це криниця чистого паперу чи білого полотна, це «хата, що прив’язана до неба мотузочком диму», і «горіховий листок перед вікном», – це все те, від чого завше перехоплює подих, і що, певно, і є поезія».
Перший вірш Станіслава Чернілевського, присвячений Тарасу Шевченку, був надрукований у районній газеті, коли він навчався у четвертому класі. Вирішальний вплив на формування літературних здібностей у майбутнього поета мав учитель російської мови і літератури Тульчинської школи-інтернату Іван Петрович Пополов. Коли Станіслав навчався у дев’ятому класі, він познайомив учня з поезією Василя Симоненка. Вірші опального поета справили велике враження на юнака, а життєва доля Симоненка стала для нього мірилом особистих цілей і прагнень.
Коли Станіслав Чернілевський насмілився показати свої вірші відомим поетам – Миколі Вінграновському та Дмитрові Павличку, вони були зачаровані безперечним талантом і зворушені його долею. Вони сприяли молодому поету у виході у світ його першої збірки поезій «Рушник землі» (1984). А коли у 1987 році Національною спілкою письменників України була заснована літературна премія імені Василя Симоненка, Станіслав Чернілевський за цю книжку став її першим лауреатом.
Чернілевський був одним з ініціаторів і організаторів перепоховання поета Василя Стуса. Про цю акцію він зняв епопею-кінотриптих «Просвітлої дороги свічка чорна». Зібраний ним для цієї кінострічки унікальний документальний матеріал ліг в основу багатьох наукових праць і досліджень про Василя Стуса.
Як режисер, Чернілевський стояв біля витоків першої автентично-української кіностудії «Галичина-фільм». Як режисер і редактор дублювання, переозвучив понад 7 тисяч кінофільмів, а створений ним відділ – понад 20 тисяч фільмів, здійснивши цим мовний переворот на українському телебаченні. Завдяки його праці відбулася «українізація» майже всього значущого світового кіно від Фелліні, Бергмана, Антоніоні і Вісконті до Кустуріци і Ларса фон Трієра.
Станіслав Чернілевський виховав талановитого сина – Іллю. Він пішов стопами свого батька – був поетом, музикантом, сценаристом, перекладачем кінофільмів і автором адаптованих пісень для дублювання. У 2022 році, з початком вторгнення рф в Україну, Ілля Станіславович добровольцем вступив до ЗСУ, загинув у бою 7 травня 2022 року.
1987 року Станіслав Чернілевський став лауреатом Літературної премії імені Василя Симоненка НСПУ за книжку поезій «Рушник землі».
2015 року – лауреатом літературної премії імені А. Бортняка за найкращу поетичну книгу року «Чеський зошит».
2019 року поет отримав державну нагороду – почесне звання заслуженого діяча мистецтв України.
Подготовила Татьяна Дудина. Копирование запрещено.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 26.05.2023