Іван Липа (1865 – 1923) – український громадський і політичний діяч, прозаїк, поет, есеїст та публіцист, лікар за фахом.
Іван Львович Липа народився 24 лютого 1865 року в Керчі в родині міщан. Предки його походили з Полтавщини. Відомо про їх участь у повстанні Мазепи. Батьки майбутнього письменника переїхали з Херсонщини в місто Керч. Там пройшли дитячі роки білявого й веселого хлопчика. «Я жив безжурно широким дитячим життям, цілком самостійним. Ніяка мораль мене не торкнулася, окрім родинної, яку я завжди благословляю. Ті родинні основи, можливо, спасли мене від життєвого бруду і в свій час повели на інший шлях» – писав І. Липа вже дорослою людиною у своєму нарисі «Як я вчився».
Закінчив церковно-парафіяльну школу першим учнем. У 1878 році вступив до Олександрівської чоловічої гімназії в Керчі і блискуче закінчив її у 1887 році. Майже з першого року навчання в гімназії частково заробляв на себе приватними уроками, цікавився українськими народними піснями і любив їх слухати. Ходив у народному одязі, намагався не пропустити жодної книжки, написаною рідною мовою. Коли від тяжкої хвороби помер його найближчий товариш, Іван твердо вирішив стати лікарем, тоді жодна дитина не помре.
У 1888 році вступив до Харківського університету на медичний факультет. 1891 року заснував таємне товариство «Братство тарасівців», яке мало на меті поширення ідей Тараса Шевченка та боротьбу за національне визволення українського народу. У 1893 році Івана Липу заарештували за народницьку і проукраїнську діяльність та виключили із університету. Після 13 місяців ув'язнення він три роки жив під наглядом поліції в Керчі.
1896 року І. Липа поновив навчання на медичному факультеті Казанського університету і закінчив його у 1897 році. З 1898 до 1902 року працював лікарем у селі Липецьке Херсонської губернії, згодом – земським лікарем містечка Мачухи Полтавського повіту. У 1902 – 1912 роках працював лікарем у селі Дальник (біля Одеси), побудував там лікарню для незаможних жителів. З травня 1912 по грудень 1918 року жив і займався лікарською практикою в Одесі, організував там видавництво «Одеська літературна спілка». У 1905 році видав альманах «Багаття», часто друкувався в українських часописах «Діло», «Народ», «Правда», «Буковина», «Зоря», «Літературний Науковий Вісник», «Українська Хата» та інших.
З початком Першої світової війни служив військовим лікарем у російській армії. У 1918 році був призначений українським комісаром Одеси, заснував українське видавництво «Народній Стяг». На початку 1919 року переїхав до Києва. З 1919 року входив до складу Центрального комітету Української партії соціалістів-самостійників.
У період Української Народної Республіки Іван Липа – керуючий управлінням культури і віровизнання в уряді. Був членом Всеукраїнської Національної Ради та Ради Республіки. З серпня 1920 входив до складу комісії з підготовки Конституції УНР, деякий час був міністром охорони здоров'я в уряді Української Народної Республіки в еміграції (в місті Тарнові, Польща). У 1920 році був засновником української благодійницької організації Блакитний Хрест. На початку 1922 року переїхав до Львова, а 1 березня 1922 прибув у Винники, де мешкав як приватний лікар і проводив життя, позбавлене політики. Восени 1923 року стан здоров'я Івана Липи різко погіршився, і 15 листопада 1923 року він помер. Похований у Винниках.
Літературна діяльність Івана Липи почалася ще у студентські роки, коли в часопису «Зорі» з’являються його перші статті, підписані псевдонімом І. Степовик. Потім, дописуючи до «Правди», що виходила у Львові під редакцією І. Франка, та інших газет та журналів, він здебільшого підписується псевдонімом Петро Шелест. Довгі роки літературна спадщина Івана Липи в УРСР замовчувалась і не досліджувалась. А вона була чимала – тільки для дітей були написані «Казки про волю», «Мій ведмедик» «Сім братів», містичне оповідання з фольклорною основою «Туман», збірка поезій «Тихе слово», однаково цікаві як дітям, так і дорослим, «Тринадцять притч» та інші твори, безліч статей та есеїв. 1935 року вийшла у світ збірка оповідань «Оповіді про смерть, війну та любов».
Прозові та поетичні твори І. Липи мають символічно-філософський характер з ліричним забарвленням. В останній рік життя Іван Липа, готуючи свої твори до видання, писав в одному з своїх листів до друга: «Я писав більш як чверть віку не за страх, а за совість, не ради слави, бо знав, що доброго не скажуть, хіба випадково, писав не ради грошей, а лиш тому, що мав свої думки, і ті думки хотілось сказати людям...»
20 травня 2015 року в Полтаві провулок 2-й Дундича було перейменовано на провулок Івана Липи.
9 жовтня 2020 року у селі Мачухи на фасаді будинку, у якому з 1898 по 1902 рік працював земським лікарем Іван Липа, було встановлено меморіальну дошку.
Подготовила Татьяна Дудина. Копирование запрещено.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 26.05.2023