https://ru.osvita.ua/school/64725/

Основные изменения в украинском правописании

Міністерство освіти і науки надало стислий огляд основних змін у новій редакції «Українського правопису».

Усі зміни можна умовно поділити на дві великі групи:

БЕЗ ВАРІАНТІВ

НАПИСАННЯ РАЗОМ

РОСІЙСЬКІ ПРІЗВИЩА

ЗМІНИ В ОКРЕМИХ СЛОВАХ

1. Подвоєння букв на позначення приголосних маємо, якщо збігаються однакові приголосні: …

в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н-(ий) -н-(ій), -ник, -ниц-(я): день — де́нний, зако́н — зако́нний, кінь — кі́нний, осінь — осі́нній, туман – туманний; башта́нник, годи́нник, письме́нник, свяще́нник; віко́нниця, Ві́нниця; дві букви н зберігаємо й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із двома н: зако́нний — зако́нність — зако́ нно, тума́нний — тума́нність — туманно».

а) складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них: адмінресýрс, Міносві́ти, профспі́лка, Святвéчір, …».

ВЕЛИКА БУКВА

ВАРІАНТИ (допускається правописна варіантність)

СЛОВА ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

«У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуар, Гулліве́р) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р і т. ін.)»;

«У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра, Маврита́нія, Павло́. У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна».

«Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таї́сія, Теодо́р. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитирамб, ефі́р і ете́р, кафедра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін.».

УКРАЇНСЬКІ Й ДАВНО ЗАСВОЄНІ СЛОВА

На початку слова звичайно пишемо і ….

Деякі слова мають варіанти з голосним и: і́рій і и́рій, і́род і и́род (‘дуже жорстока людина’).

ВАРІАНТНІ ФОРМИ РОДОВОГО ВІДМІНКА

«Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си, Білору́си».

ЗАВАНТАЖИТИ ПРАВОПИС

По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 03.06.2019