Останнім часом з’явилися законодавчі ініціативи, які пропонують дозволити шлюб із 14 років у випадку вагітності або народження дитини. Йдеться саме про реєстрацію шлюбу з повнолітнім партнером, адже якщо обом по 14–15 років, це не вирішує жодних соціальних чи матеріальних питань
Фактично мова про легалізацію союзу дитини з дорослим. І тут виникає очевидна суперечність: статеві стосунки повнолітнього з неповнолітньою є кримінальним злочином, але пропонується створити механізм, який постфактум оформлює такі ситуації як «сім’ю».
Як людина, що працює в школі, я не можу дивитися на це, як на «захист інтересів матері» чи «традицію», бо щодня бачу перед собою звичайних чотирнадцятирічних підлітків і дуже добре розумію, ким вони є насправді.
Це семикласники й восьмикласники, які ще вчаться організовувати свій день, забувають домашні завдання, гостро переживають через оцінки та конфлікти з друзями, лише починають замислюватися про майбутню професію і значною мірою залежать від підтримки дорослих.
У цьому віці дитина тільки формує характер, навички відповідальності й уміння планувати життя, тому говорити про готовність до шлюбу й батьківства означає вимагати від неї того, до чого вона психологічно та соціально ще не доросла.
З точки зору розвитку підлітків, це період імпульсивних рішень, сильного впливу емоцій і авторитетів, коли дуже складно відстояти власні межі й передбачити наслідки на роки вперед, тож «згода» на шлюб у такому віці часто є не усвідомленим вибором, а реакцією на тиск, страх або безвихідь.
Як педагог, я також бачу практичний бік питання: ранній шлюб майже завжди означає перерване або незавершене навчання, адже поєднати школу, догляд за дитиною, побут і дорослі обов’язки для підлітка надзвичайно складно. У результаті дівчина втрачає можливість здобути освіту, професію й фінансову самостійність, а держава втрачає майбутню фахівчиню, яка могла б реалізувати себе зовсім інакше.
Фактично замість того щоб допомогти дитині пережити кризу та повернутися до нормального життя через підтримку родини, психологів і соціальних служб, ми пропонуємо їй юридично закріпити дорослу роль, до якої вона не готова. Штамп у паспорті не розв’язує проблеми безпеки, не гарантує стабільності й точно не повертає можливості спокійно вчитися та дорослішати.
Мені хочеться, щоб школа залишалася простором розвитку, а не місцем, де дитинство закінчується через обставини. Чотирнадцять років – це час для навчання, пошуку себе, помилок і мрій, і саме це, на мою думку, держава має захищати в першу чергу!
Автор: Оксана Полищук, директор онлайн-школы "Вега".
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 06.02.2026