Давно не писала про управлінське «нахіба», або коли варто натиснути на «паузу».
Не секрет, що всі ми вміємо будувати космічні плани, створювати креативні концепції та малювати дорожні карти. Але часто-густо (ну чесно), не знаємо, куди вони нас насправді ведуть.
Ми скрупульозно збільшуємо робочі «дрібниці»: хто не прийшов, хто пролайкав пост, хто не відписав, хто що сказав…. І при цьому губимо найголовніше – сенс руху й чітке уявлення про результат: куди ми хочемо дійти, ну хоча б доповзти.
І тоді будь-яка команда, школа чи колектив, починає нагадувати карусель: усе крутиться, шумить, рух є, а відстані – нуль. Голова у всіх запаморочилася…
І втомлюєшся не від швидкості, а від безцільності руху по колу. У такі моменти варто натиснути «паузу» і зійти з цієї каруселі. Не щоб відпочити, а щоб почути себе й чесно запитати:«Нахіба я цим займаюся?»
Ключова управлінська метафора «карусель» тут влучно описує симптом «зайнятості без результату» – класичну пастку операційного менеджменту.
Спробуйте поставити собі наступне просте запитання: «Що я конкретно хочу досягнути?» І мова не про абстрактні «космічні кораблі», а про вимірну, зрозумілу мету.
Згадайте останнє підвищення кваліфікації – курси, вебінар чи майстер-клас.
Запитання «щоби що» – ідеальний міст між рефлексією та стратегічним мисленням.
Рух без вимірюваної цілі – це активність, а не розвиток. А мета без дії – лише мрія, що з часом втрачає вагу. У таких випадках я користуюся «управлінським фільтром», правилом трьох фокусів: «цінність, час, крок».
Щоб повернути ясність, спробуйте пройти короткий тест:
Ці три пункти як операційний фільтр лідера, який допомагає відрізняти важливе від «каруселі».
А Ви коли востаннє запитували себе «нахіба», перш ніж знову сісти на «карусель» щоденних справ по колу? Діліться в коментарях.
Автор: Оксана Проскура, директор Киевской гимназии восточных языков.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 08.10.2025