Поступление на узкопрофильные строительные специальности: есть ли у них будущее?

Спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія» у 2025 році увійшла до рейтингу найпопулярніших вступних напрямків, посівши четверте місце за кількістю зарахованих на бюджет. Проте ця цифра, що становить понад 2,5 тисячі студентів, не відображає повної картини.

Як показує аналіз, більшість із абітурієнтів вступили на універсальні та затребувані освітні програми, такі як «Архітектура та містобудування» і «Промислове та цивільне будівництво». При цьому, по інших, більш вузькоспеціалізованих освітніх програмах, більшість університетів не змогли заповнити навіть бюджетні місця, а на частину напрямків взагалі не вступило жодного студента.

Дані вступної кампанії на бакалавра за денною формою після 11 класу свідчать про невтішні тенденції: більшість вузьких та спеціалізованих освітніх програм залишаються малопопулярними. В цілому в Україні на освітні програми, пов’язані з будівництвом автомобільних доріг, вступило 82 особи, мостів і тунелів – 40 осіб , гідротехнічне будівництво – 56 осіб.

Серед освітніх програм, які не набрали жодного вступника: «Аеропорти, аеродромні конструкції та споруди» (Національний транспортний університет, 3 бюджетні місця), «Автомобільні дороги і аеродроми» (Державний університет «Київський авіаційний інститут», 15 бюджетних місць), «Мости і транспортні тунелі» (Український державний університет науки і технологій, 7 бюджетних місць).

Проблема з набором – це не просто порожні місця. Це економічна недоцільність, яка ставить під сумнів саме існування програми.

Розрахунок собівартості освітніх послуг показує, що групи з кількістю студентів менше 10 не забезпечують економічної доцільності їх функціонування. Незалежно від кількості студентів, університет несе витрати на зарплату викладачів, амортизацію спеціалізованого обладнання та експлуатаційні витрати.

Коли група складається з кількох осіб, ці витрати на кожного студента зростають у рази. Це призводить до ситуації, коли університет змушений витрачати бюджет неефективно

Найкращий результат показав Харківський національний автомобільно-дорожній університет (ХНАДУ). Абітурієнти подавали документи на дві окремі освітні програми, а університет розглядав їх у рамках однієї пропозиції, що відповідає концепції широких конкурсних пропозицій та вступу на галузь, що є ключовим елементом реформи вищої освіти та розвитку індивідуальних освітніх траєкторій.

Ця модель дозволяє студентам вибрати конкретну спеціалізацію не одразу, а після першого року навчання. Для університету ж вона дає можливість об’єднати абітурієнтів із кількох вузьких програм в одну велику групу, що робить набір стабільним і економічно ефективним, зберігає важливі спеціалізації та дозволяє раціонально використовувати ресурси.

Але оскільки фінансування та штатний розклад залежать від кількості студентів, така модель створює внутрішню конкуренцію між кафедрами, що викликає напруження та опір з боку менш популярних кафедр.

Окрім того, викладачі та кафедри вкладають час і ресурси у профорієнтаційну роботу, залучаючи абітурієнтів саме на свою програму. Коли студент вступає на широку міждисциплінарну програму і згодом переходить на іншу спеціалізацію, це сприймається як втрата зусиль і особиста невдача, що демотивує викладачів і ускладнює впровадження нової моделі.

Це пояснює, чому багато університетів, попри закон, не поспішають впроваджувати міждисциплінарні програми. Для успішної реформи потрібні не лише зміни у законодавстві, а й перегляд внутрішньої культури університету, системи мотивації викладачів та механізмів, які дозволять студентам легко переходити між спеціальностями.

Абітурієнти та їхні батьки звикли до певних закладів, які асоціюються з конкретними спеціальностями та історією, назва університету – це його бренд. Наприклад, назва «Харківський національний автомобільно-дорожній університет» (ХНАДУ) одразу говорить про спеціалізацію та багаторічні традиції підготовки кадрів для дорожньої галузі. Це викликає довіру і приваблює цільову аудиторію.

Коли відбувається об’єднання, і університет змінює назву, втрачається усталена асоціація з його історичною спеціалізацією. Наприклад, Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (ДНУЗТ) – заклад із понад столітньою історією, що готував висококваліфікованих інженерів для залізничної галузі. ДНУЗТ мав заслужений авторитет серед абітурієнтів і роботодавців, демонстрував стабільно високі показники вступу та випускав фахівців для стратегічно важливих секторів транспорту. Після об’єднання ж нова назва університету вже не відображає його профіль і не формує в абітурієнтів чіткого уявлення про спеціалізацію закладу.

Ще однією з проблем вступної кампанії в новоствореному університеті стало дублювання освітніх програм. З огляду на те, що освітні програми з чинною акредитацією можуть функціонувати до завершення терміну її дії (зазвичай до 5 років), об’єднані університети формально мають право продовжувати набір за старими освітніми програмами навіть після реорганізації. Таким чином, «Український державний університет науки і технологій» цього року набирав абітурієнтів на дві схожі програми. На «Автомобільні дороги і аеродроми» (підрозділ ПДАБА) було виділено 12 місць державного замовлення, але зараховано лише 5 осіб. На 23 контрактних місця не вступив жоден студент.

На схожу програму «Автомобільні дороги» (підрозділ ДІІТ) ситуація була ще гіршою: на 6 місць держзамовлення було зараховано лише 1 студента, а на 4 контрактних місця – також 1. Отже, як показують результати вступу, при наявності подібних освітніх програм в об'єднаному виші це рішення є нераціональним і потребує перегляду.

Щоб зберегти майбутніх спеціалістів, потрібно діяти: об’єднувати малопопулярні освітні програми в одну загальну, формувати повноцінні групи та надавати студентам можливість обирати спеціалізацію вже під час навчання. Лише так можна ефективно використовувати ресурси, забезпечити якісну підготовку фахівців і зберегти важливі для держави напрями.

Автор: Анна Минюкова, инженер путей сообщения, ассистентка кафедры мостов, тоннелей и гидротехнических сооружений Национального транспортного университета, эксперт Национального агентства по обеспечению качества высшего образования.

По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 11.09.2025