Щось про підвищення цін на вищу освіту. І жахачки індикативної собівартості.
Індикативна собівартість – це нижній рівень ціни за навчання, менше якої не можна ставити, за деякими найпопулярнішими спеціальностями. Ця ціна все ще нижче, ніж те, скільки держава платить з ваших податків за одного бюджетника.
Щоб ви розуміли про що мова, наведу ціни.
Бакалаврат з геодезії в КАІ – 25000 гривень на рік
Бакалаврат з прикладної фізики (там, де стажування в міжнародних лабах) в КАІ – 29900 гривень на рік
Бакалаврат з проєктування безпілотників (там, де зарплата на старті вище, ніж вартість навчання) в КАІ – 39900 гривень на рік
Бакалаврат маркетингу в КАІ – 55000 гривень на рік
Бакалаврат з міжнародного права (найдорожча ціна по університету) в КАІ – 59900 гривень на рік
Гуртожиток, якщо треба – від 800 до 1500 гривень на місяць
Ціна приватного садочка на пів дня на Позняках – 162 000 гривень на рік
Приватний садок на неповний день на Чайці – 120 000 гривень на рік
Приватна школа brobots (це якісна з фокусом в інженерію) – 260 000 гривень на рік
Новопечерська школа (це одна із найдорожчих) – 570 000 гривень на рік
Найдешевші приватні школи, які я бачила в Києві – від 100 000 гривень на рік
Традиційно, дуже популярною в освітньому середовищі стає вимога індикативну собівартість скасувати.
Фабрики – робочим, землю – крєстьянам. Гарно було би мати все безкоштовно, але хто за це заплатить?
Якщо ви конкуруєте на ринку освіти тільки ціною – у мене для вас, та і для нас) погані новини.
Люди готові платити 160 тисяч на рік за приватний садочок і пів мільйона за приватну школу, але не готові 60 тисяч за вищу освіту? Щось пішло не так)
Якщо ви не конкуруєте якістю, а тільки ціною, то це значить, що ваш студент в якості і не зацікавлений. Він і так не обере вас, він знайде шарагу якусь дешевше, де не треба вчитися, бо треба просто диплом. І так, на це є попит.
Поширений аргумент: як так можна, у воюючій країні, де люди збідніли, вимагати гроші за вищу освіту!
Гарна маніпуляція)
Міністерство встановило високу індикативну собівартість на найпопулярніші спеціальності, куди величезний конкурс на бюджет і є конкурс навіть на контракт.
Тобто для тих, хто хоче вчитися, насправді опцій багато.
Опція 1. Вступити на бюджет, якщо маєш достатні бали НМТ.
Опція 2. Отримати грант. Тут легше, ніж на бюджет. Треба мати два екзамени на 150 і вище.
Опція 3. Скористатися пільгами. Їх достатньо. Для УБД взагалі немає НМТ, наприклад. І є ваучери Мінвету.
Опція 4. Якщо ти не пільгових, не тягнеш по балах, не маєш грошей і боїшся брати кредит на навчання. Обрати не маркетинг, а ті спеціальності, які найбільш затребувані, але поки що непопулярні. Фізика, хімія, будь-яка інженерія, соціальна робота, педагогіка. Там держава навіть збільшила державне замовлення.
Опція 5. Піти в профтех. Чи треба всім вища освіта?
Позиція, що держава тобі повинна дати саме те, що тобі субʼєктивно подобається і хочеться, дивна і дитяча. Бо гроші в бюджеті не беруться нізвідки.
Про те, що тепер всі виїдуть до Польщі. Точно не через індикативну собівартість. Хороші польські університети не беруть кого попало. туди теж або складно, або дорого. А шараги доступні, що у нас, що у них. Українці не вступають масово до Ягелонського університету, якщо що.
Ще одне.
Я не розумію, чому ректори бояться, що ціни на вищу освіту майже зрівнялися з вартістю приватного дитячого садочка.
У нас катастрофічно малі надходження в бюджети універів. Ви не маєте з чого вкладати в інфраструктуру. Це просто комічні цифри. Хто останнім часом міняв всі тепломережі на кампусі, наприклад? Не бачу ваших рук) Колеги, все погано.
МОН вам каже, давайте вже хоча би на найпопулярніші спеціальності, де у вас навряд просяде набір, поставимо нижню планку таку, як у бюджетного студента. Але ви чогось хочете демпінгувати.
Ми робили опитування серед минулорічних вступників. Тих, хто подавав до нас заяви, незалежно від того, чи вони обрали нас. Так от ціна не була для більшості визначальним фактором. Визначальними були умови навчання і проживання і освітні програми. Ну тобто, навіть якщо ви поставите 30 тисяч на рік, вони все одно поїдуть у Польщу) А ті, хто оберуть вас за ціну, не будуть вчитися.
Виникає питаннячко, так а за які гроші створювати ці умови навчання і проживання, освітні програми, якщо уряд на освіту вдвічі більше не має, а ви контракти хочете безплатно роздавати)
Окрема історія з КПІ і КНУ. Чому так дорого? Бо постановою Кабміну закладено подвійну зарплату викладачам. Але реалізується це виключно бюджетниками. Чи це є справедлива конкуренція? А чому у Львівської політехніки не подвійна? Вони ж зараз номер один у рейтингах. Всіх люблю і поважаю, але така штука не на користь ні КНУ, ні КПІ. Ну або треба відмовлятися від прозорої конкуренції і просто видавати більше грошей тим, кого парламент і уряд більше люблять)
Підсумовуючи.
Комунізм був прекрасною ідеєю) Якби його досягнення не передбачало рабства. Зараз люди чомусь не хочуть безкоштовно працювати. А економіка невблаганна. Щоб платити, треба десь ці гроші брати. І якщо університети все ще дуже проти індикативної собівартості, то на модулі про фінанси на навчанні від МОН про PnL вирішили не розказувати, щоб не травмувати освітян.
Автор: Ксения Семенова, ректор Государственного университета. «Киевский авиационный институт»
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 15.07.2025