Законопроект о формировании сети лицеев через призму одного заведения

Як я, директорка майбутнього ліцею «Київська гімназія східних мов №1», «прожила» новину про законопроєкт №13120 щодо формування мережі ліцеїв.

Коли я вперше прочитала проєкт Закону про вилучення початкової школи зі структури ліцеїв, у мені миттєво увімкнувся знайомий механізм: діяти. А точніше, емоційно реагувати, болісно захищати, йти в бій. Цей «внутрішній захисник гімназії» у мені добре натренований: за останні роки довелося вести чимало боїв, іноді без броні й без тилу.

Але цього разу я вчинила інакше.

Не виносила емоцію в публічний простір одразу.

Вирішила спершу уважно попрацювати з документами і прокомунікувати з тими, хто фахово «в темі».

Цей аналіз став для мене своєрідною сфокусованою бесідою із собою. І вона привела до важливого управлінського рішення: розглянути законопроєкт не загалом, а крізь призму мого конкретного закладу – Київської гімназії східних мов №1.

Що змінює законопроєкт №13120 конкретно для Київської гімназії східних мов №1?

• Вилучає можливість мати початкову школу в складі ліцею – навіть як виняток.

Для нас це критично. Це руйнує цілісну модель, де учні з 1 класу вивчають одну з семи східних мов за єдиною в Україні нетиповою освітньою програмою.

• Встановлює норму: мінімум 24 учні в профільному класі. У реаліях війни це загрожує перетворитися на ліцеї «тільки для дівчат» – чорний гумор, але гірка правда в умовах війни.
• Вимагає наявність 12 груп за трьома профілями у старшій школі. Звучить оптимістично. Але в теперішніх умовах це може бути складно здійснити.
• Позбавляє державного фінансування ті заклади, які не відповідатимуть вимогам.
• У разі неподання плану формування мережі – рішення ухвалює Кабмін без згоди громади.

Ризики для системи, і для нас зокрема:

• Розрив тяглості освітніх комплексів, де дитина навчається з 1 по 11 клас.
• Втрата наступності, особливо в унікальних моделях, як наша.
• Формальна профілізація або її відсутність – ілюзія вибору без справжнього вибору.
• Нереалістичні вимоги до наповнюваності у період війни, міграції й освітніх втрат.
• Централізація рішень – у суперечності з децентралізацією та автономією освіти.

Що мене зупинило від гнівного посту?

Я звузила масштаб цієї пропозиції до одного закладу. І поставила собі запитання: «Що саме ми можемо зробити як гімназія, щоб зберегти свою унікальну модель навчання?» Чи існує правове поле, яке дає шанс не ламати, а адаптувати?

Відповідь є.

У правовій площині можливість зберегти початкову школу в структурі ліцею існує, через окреме розпорядження Кабінету Міністрів, якщо йдеться про особливий статус або унікальну освітню місію.

Моя стратегія зараз – не емоційна. Вона раціональна:

• Проаналізувати відповідність нашого закладу новим вимогам.
• Підготувати індивідуальний план трансформації, без втрати спеціалізації.
• Сформувати юридичні підстави для збереження початкової школи.
• Об’єднатися з тими керівниками, які також опинились у зоні ризику.
• Вийти на рівень пропозицій до Комітету ВР, Асоціації керівників, МОН.

Пропозиції, які варто врахувати при доопрацюванні законопроєкту:

1. Перехідний період для громад, які потребують адаптації.
2. Виняток для збереження початкової школи в ліцеї за розпорядженням КМУ.
3. Зниження мінімальної наповнюваності класів до 18 учнів.
4. Гнучке трактування «одиниці профільності» як навчальної групи, а не лише класу.
5. Фінансова підтримка для закладів освіти у процесі трансформації.

На сьогодні я вже маю зворотний зв’язок від одного з авторів законопроєкту, народного депутата України. І він звучить обнадійливо для нашого ліцею «Київська гімназія східних мов № 1». Проговорили «больові точки».

Це означає, що професійна розмова – відкрита.

Потрібно лише тримати фокус, говорити фахово і не мовчати.

Вірю, що доля такого унікального закладу, як ліцей «Київська гімназія східних мов № 1», має бути спільною відповідальністю, і для команди гімназії, і для засновника, і для органів управління освіти міста Києва. Адже ми не просто виняток із правил, ми – виняткова цінність у час, коли освітній простір дедалі більше уніфікується.

P.S. Я дуже хочу почути думки інших керівників. Можливо, саме зараз наш час не просто підтримувати одне одного, а разом сформувати конструктивну позицію. Бо закон ще в дорозі.

І ми ще можемо вплинути.

Автор: Оксана Проскура, директор Киевской гимназии восточных языков.

Оригинал публикации

По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 25.03.2025