Старшокласники відверто зізнаються: у школі вони здебільшого «тусуються», а вчаться у репетиторів. Дехто називає школу «камерою очікування» перед ЗНО. Чому так сталося? Чому 10–11 класи, які мали б стати трампліном у доросле життя, перетворилися на рутину без сенсу?
Нині старшокласники змушені вивчати 15–18 предметів одночасно. Чи реально осягнути все однаково глибоко? Ні. Чи мотивує це дітей до навчання? Теж ні. Вони чесно запитують: «Навіщо мені це?»
І коли відповідей немає, починається корозія академічної доброчесності – списування, обман, формальне виконання завдань. Коли система не працює чесно, діти просто вчаться її обходити.
Батьки розповідають, що їхні діти після школи змушені витрачати години на додаткові заняття з репетиторами, щоб підготуватися до вступу. У школі ж вони здебільшого не отримують тих знань і умінь, які їм потрібні. Учителі намагаються охопити величезний обсяг матеріалу, але це перетворюється на суцільну гонитву за оцінками, а не за розумінням і навичками.
Сучасний світ потребує іншого навчання: не зазубрювання, а компетентностей. Тому старша школа має бути профільною. Це означає, що учень обирає предмети для поглибленого вивчення – ті, які справді цікавлять, у яких хоче розвиватися. Інші ж дисципліни вивчаються на достатньому рівні. Такий підхід не лише мотивує, а й дає якіснішу підготовку до університету чи професійного життя.
Розвинені країни вже давно впровадили подібні моделі освіти, і це дає результат. Якщо дитина обирає біотехнологічний профіль – вона має змогу зосередитися на математиці, біології, хімії, фізиці, ІТ, біотехнології. Якщо профіль англійської мови – то отримує глибші знання з цієї мови, літератури, заглиблюється у світ перекладу та дізнається про походження слів. Це не тільки підвищує рівень зацікавленості учнів, а й формує їхню конкурентоспроможність на ринку праці та у вищій освіті.
Щоб профільна освіта працювала, потрібна ефективна мережа академічних ліцеїв. Ліцеї з більшою кількістю учнів можуть забезпечити реальний вибір профілів, кращих викладачів та створити сучасну матеріально-технічну базу. У малих школах це неможливо – там бракує кадрів, лабораторій, ресурсів.
Тож що краще: залишити все, як є, і змушувати дітей бігати до репетиторів? Чи створити потужні ліцеї, де кожен школяр отримає доступ до якісної освіти?
Опоненти реформи часто запитують: що робити з громадами, де немає великої кількості старшокласників? Відповідь очевидна: співпрацювати. Думати про якісні ліцеї, як створити належні умови для доступу і навчання учнів у них.
Адже академічний ліцей має бути соціальним ліфтом, закладом, який зменшує розриви у навчальних досягненнях учнів з міської та сільської місцевості, на що вказує PISA. Головне – це інтереси дитини, а не збереження неефективної системи.
Система, у якій учні змушені вдавати, що навчаються, а вчителі – що навчають, не має майбутнього. Реформа профільної школи дає шанс на реальні зміни. Ми або будуємо сучасну освіту, або прирікаємо дітей на імітацію навчання у загально освітніх школах. Іншого вибору немає.
Ми часто чуємо аргумент: «Зміни варто впроваджувати після війни». Але діти не можуть чекати. Вони ростуть просто зараз. Вони мають право на якісну освіту вже сьогодні.
Якщо ми не зробимо цього зараз – відставання між учнями з міських та сільських шкіл стане незворотним. Освіта – це не те, що можна поставити на паузу. Освіта – це фундамент, на якому будується майбутнє країни.
Або ми інвестуємо у нього зараз, усі разом думаємо і працюємо над тим, щоб профільна освіта була якісною, цікавою для учнів та важливою для суспільства або знову будемо шкодувати, що втратили ще одне покоління.
Автор: Павел Хобзей, заместитель министра образования и науки Украины 2015-2019 гг.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 25.02.2025