1950 рік – 1,4% ВВП, 1980 рік – 3,5% ВВП. Це видатки на науку в СРСР, тобто наукоємність економіки СРСР за 30 років зросла у 2,5 рази.
1996 рік – 1,2% ВВП, 2023 рік – 0,3% ВВП. Це видатки на науку в Україні, тобто наукоємність економіки України за 27 років зменшилася у 4 рази.
Як пояснити цей парадокс?
Порівняємо не з совком, а з сусідом – Польщею. 1996 рік – 0,6% ВВП, 2023 рік – 1,6% ВВП. Це видатки на науку в Польщі, тобто наукоємність економіки Польщі за 27 років збільшилася майже у 3 рази. Стратегічне бачення науки у совкових лідерів та сусідів з Польщі значно більш розвинене, ніж в Україні?
Згадаємо Китай. За останні дві декади наукоємність ВВП Китаю зросла більше, ніж вдвічі – з 1,3% до майже 2,7% ВВП. Чи є тут причинно-наслідковий звязок? Є.
26 вересня 1975 року Ден Сяопін виступив з матеріалом «На перше місце потрібно поставити наукові дослідження», у якому озвучив декілька тем, які стали його візитівкою: «В економічному розвитку Китаю потрібно зробити акцент на науці та техніці, варто зайнятися перепідготовкою китайської робочої сили, необхідно заохочувати таланти та ініціативу...» Тобто це були не просто слова.
Саме так визначальну роль науки у розвитку Китаю зазначив у своїй праці «On China» (Про Китай), не хто інший, як титан геополітики Генрі Кіссінджер. Тобто без науки Китай не набрав би тієї геополітичної ваги, яку він має зараз.
Питання: а за рахунок чого Україна, на думку її лідерів, має набрати геополітичної ваги? Яка у цьому роль науки?
Дивно, але таке поняття, як «таланти» у контексті науки почало з'являтися в інформаційному полі України лише недавно. Невже і в цьому ми відстали від Китаю і знаходимся там, де Китай був у 1975 році, тобто на відстані двох поколінь?
Автор: Александр Костюк, д.э.н., доктор управления бизнесом (DBA), профессор, главный редактор международного научного журнала "Корпоративная собственность и контроль".
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 09.12.2024