Новина про ліквідацію видавництва «Наукова думка» засмутила. Таке відчуття, що спиляли дерево біля дому, яке звикла бачити з дитинства і вважала вічним.
Але я також розумію, що це дитяча реакція. Для того щоб щось існувало вічно, його потрібно так само постійно насичувати новими людьми, ідеями, кров'ю, новим рухом.
Те, що у «Наукової думки» з цим біда, зрозуміло кожному, хто зайде на сайт видавництва з надією щось придбати наостанок. Сходіть, подивіться.
Чи можна було уникнути банкрутства, але натомість обійтися заміною менеджменту? Скажімо, усунути директора, який обіймає свою посаду з 1994 року, і запросити когось із фахівців сучасної видавничої справи? Можливо, але як бачимо, така спроба не була зроблена.
В Україні величезний читацький попит на науково-популярну літературу, ми бачимо це на прикладі комерційних видавництв. У нас купують і читають книги про історію і літературу, читають філософію і публіцистику, військові мемуари і серії природничої тематики... Та чого тільки у нас не читають!
І на всьому цьому можна заробляти, а тим більше – маючи державні замовлення і державне фінансування.
Книги «Наукової думки» є на полицях кожної домашньої бібліотеки в Україні.
Я не втрачаю надії, що видавництво відродиться у новому форматі з новими сенсами і проєктами, що славна назва не буде втрачена. Але для цього потрібно повністю змінити підходи до роботи.
І зробити нормальний сайт, чи що.
Автор: Тамара Гориха Зерня, писательница.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 29.11.2024