У сфері освіти – чергова колотнеча.
Голова Громадської ради при Міністерстві освіти і науки України, член Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, адвокат Микита Андрєєв виступив з публічними заявами, якими звернув увагу на деякі «нестиковки» в офіційній біографії міністра освіти і науки України Оксена Лісового: "Міністр Оксен Лісовий ніколи не був у 95-й ОДШБр, як це пишуть на сайті МОН. Фото, яке ви бачите і яке активно гуляло по просторам медіа перед його призначенням, постановне… На сайті Міністерства освіти була… інформація про те, що він служив у 95-й бригаді. У 95-й бригаді ніхто, від рядового до командира, не підтверджує цього. Тому ще 2023 року був запит, було надано відповідь, що він там дійсно не служив… Якщо Оксен Лісовий дійсно брав участь в обороні, то питання в тому, навіщо це було прикрашати, спотворювати інформацію? Я припускаю, що це постановне фото було зроблено під медіакампанію. Був створений образ...»
Якщо інформація була відома у 2023 році – чому ж скандал стався саме зараз?
Скоріш за все, приводом стала публікація Оксена Лісового «Жага до знань – це чудово, а фіктивне навчання – ні».
У цій публікації, зокрема, міністр фактично засуджує чоловіків, які вступають до закладів освіти не з метою здобуття освіти, а з метою уникнути призову на військову службу.
Журналісти звернулися до МОН за коментарями і начебто отримали таку відповідь: «Оксен Лісовий ніколи не казав, що він був безпосередньо військовослужбовцем 95-ї бригади».
На сайті МОН є сторінка: «Лісовий Оксен Васильович». Як не важко здогадатися, на ній викладена біографія міністра освіти і науки України Оксена Лісового. У тексті є така фраза: «Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну з 2022 року пішов добровольцем на фронт у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Водночас дистанційно продовжував виконувати обов'язки директора МАН України».
І ось – чергове підливання «масла у вогонь». На фейсбук-сторінці заступника міністра освіти і науки України Михайла Винницького з’явився такий текст: «Вперше в житті ненавиджу свою роботу. Мені видно повезло, бо завжди мав справу з добрими людьми та ще й в більшості - ціннісними. А зараз все по-іншому.
Зараз я часто маю справу з негідниками:
негідниками, які дискредитують вищу освіту, використовуючи цей надважливий суспільний інститут (той, який має забезпечити розвиток!) не за призначенням...
негідниками, які фальсифікують дані, поширюють брехню, блокують державницькі рішення задля власного збагачення чи просто втіхи...
негідниками, які грають в брудні політичні ігри, мене тавруючи «корупціонером», а тепер ще й поставивши під сумнів бойовий досвід міністра освіти і науки Оксена Лісового...
(Недо)адвокати і замовники/ці їх послуг, якщо таке поширюють – негідники. По-іншому їх не назвеш.
Дякую, Оксене, за службу!
Дякую за цінності!»
Оскільки заступник міністра публічно не спростував зазначений текст, то можна обґрунтовано припустити, що текст справжній.
Природу занадто емоційного обурення дописувача зрозуміти важко. Мова – не про дешеву істерику. Це для української політики не дивина.
Предмет розмови інший – чи може один з керівників освітнього відомства, який начебто має бути моральним взірцем і беззаперечним авторитетом для всіх здобувачів освіти (у тому числі і неповнолітніх громадян), дозволяти собі виступи такого штибу?
На мій погляд – ні.
Усі державні службовці мають дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки – про це чітко написано у підпункті 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про державну службу».
Порушення правил етичної поведінки є підставою для порушення дисциплінарного провадження – про це написано у підпункті 2 пункту 2 статті 65 Закону України «Про державну службу».
Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування затверджено наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року № 158, з цим документом можна ознайомитися тут.
Щоправда, згадані приписи на заступника міністра не розповсюджується, адже відповідно до пункту 5 статті 9 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», посади першого заступника міністра та заступників міністра належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу.
З іншого боку, деякі колеги обґрунтовано вважають, що керівники будь-якого міністерства, навіть якщо вони не є державними службовцями, мають апріорі дотримуватися загальних правил етичної поведінки. Не може бути так, що до «звичайного» державного службовця висуваються високі етичні обмеження, а до його керівників – ні.
Суспільство вправі висувати до професійних якостей керівників міністерств, які є публічними посадовими особами, підвищені вимоги. Серед таких вимог: стресостійкість, повага до чужих думок, вміння вести цивілізовану дискусію.
Також, вочевидь, керівники міністерств не мають вживати слів та вчиняти дій, які можуть зашкодити авторитету держави або органів влади.
Але в даному конкретному випадку є «додаткова пікантність». Мова йде не про «звичайного» заступника міністра, а про заступника міністра освіти і науки. Тобто про одного з вищих керівників освітньої системи.
Ми, прості громадяни, нафантазували собі, що керівниками освітньої системи можуть бути лише найрозумніші, лише найдостойніші, лише найвихованіші. Невже ми помилялися?
Тим більше, що дописи про «ознаки корупції» з’явилися не на голому місці.
Якщо вірити повідомленням ЗМІ, у серпні 2023 року суд встановив у діях заступника міністра освіти Михайла Винницького факт корупційного правопорушення, а саме - конфлікту інтересів. Докладніше про це – тут.
У травні 2024 року Кабінет Міністрів України ініціював проведення службового розслідування стосовно заступника міністра освіти і науки України Михайла Винницького. Причина – в діях та бездіяльності пана Михайла виявили «порушення з ознаками корупції». Докладніше про це – тут.
Михайло Винницький колись працював керівником Секретаріату юридичної особи публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти», і в його прямому підпорядкуванні працювала його дружина – Винницька Марта Зіновіївна. Конфлікту інтересів, на думку самого пана Михайла, у цьому не було і немає. Таку ж думку поділяв і тодішній керівник агентства Сергій Квіт. А тому жодних документів про врегулювання конфлікту не оформлялося.
Притомних коментарів від «основного фігуранта» ми не почули і досі.
Звісно, не нам, пересічним громадянам, судити – законно чи незаконно посадова особа щось робить чи не робить. Для цього є відповідні органи. Але, якщо відверто, не зовсім розумію – про які саме «цінності» йдеться в дописі.
Ця колотнеча – не випадковість. На мій погляд, вона є закономірним результатом низки помилок і прорахунків. Посадовим особам, які взяли на себе тягар брати участь у формуванні освітньої політики, доцільно звернути увагу на деякі принципові речі. Назву лише три пункти.
Перше. Має бути суттєво підвищена результативність комунікаційної політики.
За останні п’ятнадцять місяців МОН не провело жодної солідної прес-конференції. Публічного звіту про результати діяльності МОН за 2023 рік – не оприлюднено (можливо, його зовсім немає). Красиві банери, красиві гасла, красиві тексти у соціальних мережах – це добре, але катастрофічно недостатньо. Потрібна не просто «якась комунікація», а в першу чергу – зворотній зв’язок. Потрібен ефективний діалог, який призводить до розуміння ухвалених рішень, і, як наслідок, – їхню підтримку різними соціальними групами. Зробити це непросто. Але якщо не зробити – нічого путнього не вийде.
Друге. Має бути суттєво підвищена ефективність взаємодії з освітньою громадськістю та експертним середовищем. У квітні 2023 року МОН оголосило, що залучає експертів до розробки управлінських рішень. Навіть була створена «платформа», на яку міг записатися кожен охочий. Супер! Записалося 1700 фахівців і фахівчинь. І що далі? А далі – очікуваний пшик. Натомість пул сумлінних і адекватних експертів (не тих, які записані в фінському проєкті, а справжні) – за умови правильної організації їхньої роботи – можуть справді суттєво допомогти у формулюванні необхідних управлінських ініціатив.
Третє. Не можна забувати, що міністерство – не головний, а лише один із багатьох органів, які формують освітню політику. А тому усі «ініціативи», «візії», «бачення», «дизайн-проєкти» мають ретельно опрацьовуватися спільно з іншими «центрами впливу», і лише потім презентуватися суспільству. Громадська рада при МОН – також може бути гарним помічником і «центром впливу», якщо побудувати роботу правильно. Вміння спілкуватися з колегами, обмінюватися думками, не ображатися на тих, хто має іншу точку зору – це якість, яка набувається роками.
І наостанок – невеличкі професорські роздуми.
Суспільству важливо, аби дискусія була. Але така дискусія має бути цивілізованою, етичною і ґрунтуватися на фактах, а не на емоціях та брудному словоблудді.
Представники громадськості, журналісти, блогери, адвокати – роблять свою роботу. Результати цієї роботи можуть комусь подобатися або не подобатися. Публічна увага до публічної особи – це не нонсенс, а «правила гри», які встановлені в демократичному суспільстві.
Якщо публічна особа вважає, що її права порушено – така особа може звернутися до суду, у тому числі із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації.
Якщо публічна особа не звертається до суду – тоді треба терпіти, але поводитися гідно і чемно.
Керівники освітнього відомства мають пам’ятати, що їхні дописи читає величезна кількість громадян – і освітяни, і здобувачі освіти (у тому числі діти), і їхні батьки, а також всі, хто цікавиться проблемами розвитку освіти. Звісно, при формулюванні таких дописів доцільно дотримуватися традиційних цінностей цивілізованого соціуму – обізнаність, взаємоповага, вихованість тощо.
Утім, слід визнати, що допис Михайла Винницького несе в собі і позитивне навантаження, адже оприлюднений текст спрямований у тому числі і на захист доброго імені іншої людини (Оксена Лісового).
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
Автор: Сергей Захарин, государственный секретарь Министерства образования и науки Украины (2021-2023), доктор экономических наук, профессор.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 04.07.2024