Несеться чергова «дискусія» навколо «…вчитель має читати 10 книжок на рік» (блог Інни Совсун).
Я не підтримую зверхній хейт учителів! На тих скрінах, що породили стільки насмішок «інтелектуалів» – насправді сумне й явно безнадійне благання вчителів забезпечити елементарну можливість читати, а не заперечення процесу чи його знецінення.
Схоже, хтось забув раптом, що читання потребує не тільки доступ до книжки – потрібні внутрішні сили, час і само собою – забезпечені базові життєві потреби.
Це не соцмережі скролити.
Ще одне – про доступ до книжки. Пишуть саркастично: немає у вас, учителі, грошей купити, не вигадуйте проблему, ви про бібліотеки не чули та про продаж вживаних книжок?
Знову стратили, забувши про середньостатистичний стан бібліотек, про який ще недавно бідкалися й розводили руками.
Вживані? Ви бачили, що на книжкових барахолках продається? Книжка – це не секонд з одягом на всі випадки життя...
Книжки читають саме ті, до яких лежить серце, і знаходити їх не так просто, а часом і неможливо (так, знаю, шукаю).
Отже, більше співчуття й емпатії всім нам, друзі, перш ніж кидатися в когось капцями.
Тим паче в того, кому ой як нелегко й без ваших капців.
Автор: Татьяна Стус, писательница, основательница проекта «Барабука»
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 20.06.2024