На сторінці «Скарги/повідомлення щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, прийняті до розгляду Комітетом з питань етики Національного агентства», яка розміщена на сайті юридичної особи публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти», вже з’явилося кілька рішень про виявлення академічного плагіату в різних дисертаціях.
Зокрема, якщо вірити розміщеній на сайті інформації, ці рішення стосуються дисертацій Р. Аксельрода (протокол № 15 (44) від 26 вересня 2023 року), П. Євдокимова (протокол № 2 (52) від 06 лютого 2024 року), С. Шкарлета (протокол № 5 (55) від 27 лютого 2024 року), В. Онищенка (протокол № 8 (58) від 02 квітня 2024 року), Є. Баженкова (протокол № 8 (58) від 02 квітня 2024 року), М. Колядинського (протокол № 8 (58) від 02 квітня 2024 року).
Кожне таке рішення юридичної особи публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» ґрунтується, у свою чергу, на рішенні Комітету з питань етики юридичної особи публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти».
Автор цих рядків прочитав всі «позитивні» рішення юридичної особи публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» та Комітету з питань етики юридичної особи публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» щодо зазначених дисертацій.
Недолугостей і протиріч – безліч.
Всі недолугості можна розділити на дві великі групи: процесуальні (процедурні) і змістовні (сутнісні).
Головна процесуальна недолугість – відсутність нормативно-правового акту (закон, постанова уряду, наказ міністерства тощо), яким визначена (встановлена) процедура розгляду звернень (у тому числі скарг, повідомлень тощо) про наявність академічного плагіату.
Розглядаючи звернення про академічний плагіат, юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» керується Порядком розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, що затверджений самою юридичною особою публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» – про це свідчать протоколи від 24 жовтня 2023 року № 16 (45) та від 26 грудня 2023 року № 21 (50).
Одначе, ані Порядок, ані протоколи – не пройшли юридичну експертизу і не зареєстровані в Міністерстві юстиції України як нормативно-правові акти.
Від професійних юристів ми чули різні позиції щодо правової природи бурхливої «правотворчої» діяльності юридичної особи публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти».
Погодьтеся, це правовий нонсенс: якщо наказ будь-якого міністерства не зареєструвати в Мінюсті – такий наказ не вважатиметься нормативно-правовим актом, але якщо мова йде не про наказ, а про якийсь там Порядок, що створила юридична особа публічного права - тоді з якогось лиха усі суб’єкти атестаційного процесу (заклади освіти, наукові установи, спеціалізовані ради, здобувачі та ін.) мають його виконувати.
Уважне вивчення оприлюднених на сайті документів дозволяє дійти переконливого висновку, що при розгляді відповідних справ юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» не дотримується Порядку розгляду скарг / повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації (який ця особа сама і затвердила).
Прикладів багато, але заради економії місця наведу лише один факт.
Скарги / повідомлення по зазначених дисертаціях, якщо вірити сайту юридичної особи публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти», підписані так: «О. Ю. Смірнов, канд. біол. наук, ст. наук. співр.».
Але такий підпис зовсім не означає, що автор скарги / повідомлення є суб’єктом наукової або науково-технічної діяльності.
Це важливо? Так, це дуже важливо.
Цитуємо абзац перший пункту 4 Порядку розгляду скарг / повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації: «Скарга / повідомлення щодо наявності у дисертації на здобуття ступеня доктора філософії та / або наукових публікаціях, у яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації може бути подана до Національного агентства будь-якою особою, яка є суб’єктом наукової і науково-технічної діяльності».
Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», суб’єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад’юнкти і докторанти, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові організації.
У пункті 1 статті 6 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» зазначено, що науковий працівник провадить наукову (науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну) діяльність у наукових установах, закладах вищої освіти, наукових підрозділах установ, організацій, підприємств.
Згідно припису пункту 4 статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», учений – фізична особа, яка проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні (прикладні) результати.
Підпис «О. Ю. Смірнов, канд. біол. наук, ст. наук. співр.» геть зовсім не вказує, що громадянин О. Ю. Смірнов (якщо такий взагалі існує) «провадить наукову (науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну) діяльність у наукових установах, закладах вищої освіти, наукових підрозділах установ, організацій, підприємств», або «проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні (прикладні) результати».
Відповідно, підпис «О. Ю. Смірнов, канд. біол. наук, ст. наук. співр.» не свідчить, що громадянин О. Ю. Смірнов (якщо він взагалі існує) є суб’єктом наукової або науково-технічної діяльності.
Ми можемо сміливо припустити, що громадянин О. Ю. Смірнов (якщо він взагалі існує) ніде не працює, науковою діяльністю не займається, жодних досліджень не проводить, не є ані вченим, ані науковим працівником, ані науково-педагогічним працівником в розумінні Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Отже, наразі немає доказів, що громадянин О. Ю. Смірнов (якщо він взагалі існує) є суб’єктом наукової або науково-технічної діяльності.
Якщо усі скарги / повідомлення подані неналежним суб’єктом – це означає, що такі скарги / повідомлення є нікчемними і не підлягають розгляду.
На моє глибоке переконання, юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти», отримавши скаргу / повідомлення за підписом «О. Ю. Смірнов, канд. біол. наук, ст. наук. співр.», повинна була виконати низку юридично значущих дій, зокрема – на підставі наданих автором скарги / повідомлень документів встановити, що він є суб’єктом наукової і науково-технічної діяльності, і лише потім вирішувати питання про можливість прийняття скарги/повідомлення до розгляду.
З іншого боку, будь-яке звернення громадянина (навіть за відсутності доказів про його наукові потуги), якщо воно оформлено належним чином, має бути розглянуто в порядку, визначеним чинними законами (Закони України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних» тощо). Але юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» на такий спосіб розгляду звернень не пристала, оскільки тоді унеможливлюється визнання у дисертаціях фактів так званого «академічного плагіату» в розумінні самої юридичної особи.
Деякі дописувачі соціальних мереж, коментуючи рішення юридичної особи публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» щодо згаданих дисертацій, виказали думку, що за великим рахунком процедура не так вже і важлива. «Навіщо дотримуватися процедури, якщо все і так зрозуміло із порівняльних таблиць?» – це нетривіальне запитання ставилося неодноразово. Не здивуюся, якщо дізнаюся, що таку позицію підтримують і деякі члени юридичної особи публічного права.
На мій погляд, процедури вкрай важливі. Наявна у всіх європейських країнах та всіх європейських організаціях практика правозастосування чітко показує, що процедури мають суворо виконуватися. Порушення процедури завжди означає, що підсумкове рішення буде хибним.
Через ігнорування процедури починалися сталінські репресії. Через ігнорування процедури юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» перестане бути авторитетним і доброчесним регулятором вкрай важливої сфери суспільних відносин. Через ігнорування процедури вказана юридична особа публічного права неодмінно перетвориться на організацію, що займається академічною інквізицією.
Друга обставина, яка кинулася в очі, – відсутність у оприлюднених рішеннях посилання на методику, що застосовувалася під час аналізу скарг/повідомлень.
Усі методики, за якими проводяться судові експертизи або експертні дослідження в межах юрисдикційних процедур – пройшли реєстрацію в Міністерстві юстиції. Методика, яку застосовує юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» – не лише не зареєстрована, вона навіть не оприлюднена.
У всіх рішеннях Комітету з питань етики юридичної особи публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» є така фраза: «У дисертації.... за допомогою програмного забезпечення, у тому числі з використанням функції автоматичного перекладу, виявлено численні текстові збіги з джерелами інших авторів без належних посилань».
Тобто, у всіх рішеннях не вказується – яке саме «програмне забезпечення» застосовувалося, ким або чим воно сертифіковане (або зареєстроване), яким рішенням воно дозволено (погоджено) до використання, які результати застосування «програмного забезпечення» в кожному конкретному кейсі.
Юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» зберігає з цього приводу гробове мовчання. Жодної публічної інформації не оприлюднено.
Якщо вірити відкритим джерелам, існує кілька десятків сервісів (сайтів, програм), які дозволяють перевірити науковий текст на наявність / відсутність плагіату. Не будемо вдаватися в технічні деталі. Зазначу лише, що різні сервіси використовують різні алгоритми і програми. Відтак, логічно припустити, що різні сервіси будуть видавати різні результати перевірки одного і того ж тексту.
Кожен учений, який стикався з так званими «антиплагіатними програмами», чудово знає, що вони часто-густо показують «текстові співпадіння» з усталеними та загальновживаними поняттями. Не є дивиною, коли в оригінальному тексті виявляється 40-50% «текстових збігів».
Також цікаво, що юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» до цих пір не розпочала перевірку жодної скарги / повідомлення щодо дисертацій нинішніх і колишніх членів юридичної особи, у тому числі Сергія Квіта.
Отже, маємо прикру ситуацію, коли уважні спостерігачі можуть помітити ознаки так званого «вибіркового академічного правосуддя».
Відносно «своїх» учених справи не порушуються, відносно «чужих» – ведуться на підставі «неюстованих порядків» та «незареєстрованих методик».
Якщо так буде тривати і надалі – от і будемо мати махрову «академічну інквізицію».
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
Автор: Сергей Захарин, государственный секретарь Министерства образования и науки Украины (2021-2023), доктор экономических наук, профессор.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 15.05.2024