27 лютого 2024 року в український медійний простір увірвалася «епохальна сенсація»: юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» начебто ухвалила рішення про наявність академічного плагіату в докторській дисертації Сергія Шкарлета.
Припускаю, що журналісти про це рішення дізналися від членів агентства, адже на офіційному сайті юридичної особи публічного права рішення було оприлюднене лише у березні. Вочевидь, окремі члени агентства зацікавлені, аби суспільство про «епохальну сенсацію» дізналося якомога скоріше.
Але насправді йдеться про «сенсацію другої свіжості», оскільки про «плагіат в наукових працях С. Шкарлета» ми вже чуємо четвертий рік. У чому новизна?
Аби зрозуміти контекст того, що відбувається, давайте коротко згадаємо попередні події.
2008 рік – Сергій Шкарлет успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук, згодом отримав атестат професора. Жодних скарг або засторог до якості дисертації протягом 2008-2020 років не надходило.
2 червня 2020 року стало відомо, що Сергій Шкарлет, який на той момент працював ректором Національного університету «Чернігівська політехніка», є одним із багатьох претендентів на посаду міністра освіти і науки України.
Вранці 3 червня на сайті «Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях» з’являється розлога публікація, у якій Шкарлета звинуватили у плагіаті.
До 3 червня 2020 року С. Шкарлета, який захистив дисертацію 12 років назад, обіймав посаду ректора вже понад 10 років і керував Експертною радою в Міністерстві освіти і науки України – ніколи в плагіаті не звинувачували.
Виходить, цю статтю писали в ніч з 2 на 3 червня.
На сайті «Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях» відсутні будь-які вихідні дані – відомості про власника сайту, про його офіційну належність до певної організації, місцезнаходження адміністрації, номери телефонів, поштова адреса редакції. Нескладна перевірка показує, що цей сайт зареєстрований в російській федерації та технічно підтримується російською організацією. Не виключено, що російська організація і досі вчасно отримує від замовників плату за відповідні послуги.
На наступний день, 4 червня, на сайті з’являється ще дві публікації, у який наведено нові й нові звинувачення у плагіаті.
Абсолютно зрозуміло: якийсь замовник (або замовники), що пов’язаний з російською федерацією, робить все можливе, аби не допустити призначення С. Шкарлета на посаду в українському уряді.
У середині червня С. Шкарлет, працюючи ще на посаді ректора, скликав прес-конференцію. Ніхто з київських журналістів не приїхав. С. Шкарлет заявив, що плагіату не допускав, дисертацію і наукові праці перевірялися спеціальними комп’ютерними програмами, а також надав відповідні докази і коментарі. Ця інформація оприлюднена на чернігівських сайтах, але київські «акули пера» її проігнорували.
25 червня 2020 року С. Шкарлета призначили тимчасово виконуючим обов’язки міністра освіти і науки України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 761-р).
Чи повинні були вищі посадові особи держави або державні органи реагувати на ці публікації? На мою думку, не повинні. Сайт-викривач не є засобом масової інформації, не є інформаційним агентством, не надав жодних доказів, не оформив жодних звернень, а відтак – ані посадові особи, ані органи влади не мають обов’язку реагувати на його «активності».
Точно так органи влади не мають реагувати на анонімки.
Читаємо пункт 1 статті 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» в редакції, чинній на момент ініційованого впливовими замовниками конфлікту: «За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції».
На сайті не оприлюднювалося інформації, що будь-який суб’єкт авторського права звертався в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Припис пункту 8 статті 42 Закону України «Про освіту» вказує: «Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів».
Таким чином, відповідно до закону, перевірку дотримання С. Шкарлетом норм академічної доброчесності має провести колегіальний орган Національного університету «Чернігівська політехніка». Національний університет «Чернігівська політехніка» провів відповідну перевірку і оголосив результат: порушень академічної доброчесності С. Шкарлет не допускав.
Не дивлячись на це, протягом червня-серпня 2020 року до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти надійшло кілька звернень (від народної депутатки України Інни Совсун та двох маловідомих громадських організацій), у яких повідомлялося про наявність порушення академічної доброчесності у формі академічного плагіату в наукових працях С. Шкарлета.
11 вересня 2020 року Комітет з питань етики юридичної особи публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» (на той момент і юридичну особу, і Комітет очолював Сергій Квіт) ухвалив рішення, яким підтвердив «наявність текстових запозичень без посилання на джерело» в окремих працях С. Шкарлета.
Міністр С. Шкарлет тоді публічно заявив, що Комітет з питань етики «перетворився на інструмент маніпуляцій».
У рішенні Комітету вказано, що в його основу покладено «висновки міжнародних експертів», але не вказано, що ці експерти володіють українською мовою. Окрім того, у висновках експертів взагалі не згадувалося прізвище «Шкарлет», а лише наводилися теоретичні міркування.
Також в рішенні було вказано, що в його основу покладено публікації з сайту «Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях» – який, нагадаємо, адмініструється та технічно підтримується російською організацією.
Окрім того, Комітет з питань етики не погодився з результатами науково-правової експертизи Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України. На сторінці 11 рішення Комітету безапеляційно вказано, що «методи підготовки відповіді та її аргументація, на нашу думку, не відповідають змісту законодавства України та етичних стандартів у сфері академічної доброчесності як специфічної сфери, відмінної від понять авторського права». Отже, С. Квіт та його послідовники повністю відкинули експертизу, результати якої не корелювали з «панівною думкою».
Звісно, С. Шкарлет звернувся за захистом своїх прав до суду.
5 квітня 2021 року Окружний адміністративний суд м. Києва визнав протиправними дії Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в особі Комітету з питань етики щодо встановлення наявності текстових запозичень без посилання на джерело у наукових публікаціях С. Шкарлета.
«А тому всіх своїх політичних опонентів, які намагалися на цьому побудувати цілу кампанію з дискредитації̈, щиро вітаю з очікуваним фіаско», – такий коментар написав С. Шкарлет у своєму телеграм-каналі.
Юридична особа публічного права не погодилася з судовим рішенням, і подала скаргу в апеляційний суд. 29 липня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив скаргу Національного агентства без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва – без змін.
Отже, починаючи з 29 липня 2021 року було остаточно визначено, що С. Шкарлет не допускав порушень академічної доброчесності, а в його працях немає ані плагіату, ані академічного плагіату, ані «текстових запозичень без належних посилань», ані будь-яких інших сенсацій.
«Переконаний, що подібна практика має бути викорінена. Рішення про наявність чи відсутність плагіату в роботах українських вчених має ухвалюватися виключно в межах чинного законодавства, уповноваженими структурами і тільки на підставі доведених фактів», – такий коментар дав С. Шкарлет за підсумками цієї історії.
Минуло півроку. У січні 2022 року проходили вибори керівника Національного університету «Києво-Могилянська академія». Під час другого туру голосування до виборчої дільниці увірвалися невідомі і викрали дві скриньки. Через 40 хвилин скриньки повернули, при цьому одна скринька була залита «зеленкою», інша – із пошкодженнями. Також невідомо звідки з’явилася третя скринька – як потім пояснив переможець виборів, це була «резервна скринька» (хоча її наявність не передбачена жодними нормативними документами, а тому всі наявні в ній бюлетені мають бути визнані недійсними).
Не дивлячись на відвертий фарс, Оргкомітет університету оголосив переможцем виборів Сергія Квіта (який, нагадаємо, підписав рішення Комітету щодо фактів академічного плагіату у наукових працях С. Шкарлета).
2 лютого 2022 року міністр освіти і науки України С. Шкарлет підписав наказ МОН про призначення в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» нових виборів, тим самим фактично не визнавши результатів попередніх виборів, що проходили з порушеннями та фальсифікаціями.
С. Квіт і його передвиборчий штаб стали погрожувати вищому політичному керівництву держави «студентською революцією», а біля Кабміну влаштували пікет, у якому взяли участь близько 100 студентів одного факультету.
3 лютого 2022 року на нараді під головуванням прем’єр-міністра України було ухвалено рішення скасувати наказ МОН про проведення нових виборів. Таким чином, Сергія Квіта було проголошено переможцем і призначено керівником Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Минув рік. У березні 2023 року С. Шкарлет подав заяву про відставку з посади міністра освіти і науки України, і ця заява була задоволена парламентом.
17 травня 2023 року до юридичної особи публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» надійшла скарга в електронній формі за підписом «кандидата біологічних наук О. Смірнова», у якій вказувалося, що у дисертації С. Шкарлета наявні факти академічного плагіату. Автор скарги стверджував, що С. Шкарлет взяв «окремі текстові фрагменти з російських джерел, але не зробив належних посилань».
Комітет з питань етики з подвоєною енергією взявся розглядати нову скаргу, розсилаючи в різні організації запити щодо «фактів академічного плагіату».
С. Шкарлет був змушений знову звернувся за захистом своїх прав до суду. 20 листопада 2023 року рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду дії Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо перевірки скарги / повідомлення визнано протиправними, зобов’язано Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти утриматися від подальшого розгляду скарги / повідомлення.
25 грудня 2023 року Комітет з питань етики, не дивлячись на наявність судового рішення, розглянув скаргу О. Смірнова і зафіксував, що за допомогою «програмних засобів визначення унікальності тексту» в дисертації виявлені «текстові збіги без посилання на джерела».
Звертаємо увагу на кілька принципових моментів.
Перше. У рішенні Комітету не вказано, які саме «програмні засоби визначення унікальності тексту» застосовувалися, ким вони сертифіковані або рекомендовані до застосування, які конкретні результати їхнього застосування в цьому конкретному кейсі.
Друге. Комітет виявив наявність «текстових збігів». Що саме мається на увазі під словосполученням «текстовий збіг» – питання риторичне. «Текстові збіги» різного обсягу можна знайти в абсолютно будь-якому тексті.
Третє. Ніхто не бачив О. Смірнова – чи існує ця людина насправді? Ніхто навіть не спитав – звідки під час правового режиму воєнного стану український громадянин (якщо він все-таки існує) має доступ до російських сайтів і російських журналів? Ця обставина нікого не цікавить.
Четверте. С. Шкарлет наполягав на вивченні оригіналів російських джерел (чи то письмових, чи то електронних), про які вказано у скарзі. Але їх, звісно, не вивчали.
П’яте. Проігноровано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року (про його наявність «борці за академічну доброчесність» достовірно знали, оскільки подали відповідну скаргу до апеляційного суду).
С. Шкарлет оскаржив рішення Комітету з питань етики до Апеляційного комітету НАЗЯВО. Апеляційний комітет НАЗЯВО цілком очікувано цю скаргу залишив без задоволення, а рішення Комітету з питань етики – в силі.
27 лютого 2024 року юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» ухвалила рішення, про яке згадано в першому абзаці цього матеріалу.
У чому «сенсація»? Вона в тому, що організація, яка отримує кошти на своє функціонування від платників податків, стала заручницею закулісних ігор і вперто не бере до уваги ані судові рішення, ані аргументи, ані здоровий глузд.
Українське законодавство про академічну доброчесність – вкрай заплутане і недосконале. У жодному законі не описано процедури розгляду справ (скарг) про наявність порушень академічної доброчесності або фактів академічного плагіату. Юридична особа, яка не є органом влади, ухвалює владні рішення. Утім, ці нестиковки і маніпуляції стануть предметом наступних публікацій.
Замовники чергової «сенсації» досягли своєї мети: принизили колишнього члена уряду і доповіли, що він поганий, «він завжди був поганий».
І наостанок – трішки історії. В Україні в різні часи було ініційовано чимало так званих «плагіатних скандалів», у центрі яких опинялися високі посадові особи або потенційні кандидати для обрання на певну посаду. Звинувачення у плагіаті лунали на адресу Юлії Тимошенко, Арсенія Яценюка, Катерини Кириленко, Олександра Волосовця, Лілії Гриневич, Сергія Бабака, Руслана Гурака, Тетяни Кагановської, Богдана Буяка, Андрія Гевка та багатьох інших. Є неформальна організація – купка людей – які виконують відповідні замовлення за цілком зрозумілу мотивацію.
Усі «плагіатні звинувачення» лунають лише на адресу відомих людей, і у кожному скандалі є конкретні бенефіціари – тобто ті люди, які отримують вигоди від таких скандалів.
С. Шкарлет навіть після відставки не дає спокою бенефіціарам і замовникам, які не можуть примиритися із своїми амбіціями.
Тимчасова тактична перевага – на стороні тих, хто має давні творчі зв’язки з країною-агресором і чудово знається на «студентських революціях», страйках і політичному хайпі.
P. S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
Автор: Сергей Захарин, государственный секретарь Министерства образования и науки Украины (2021-2023), доктор экономических наук, профессор.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 06.03.2024