Якщо раніше школи акцентували увагу на таблиці множення як індикаторі розуму чи пам'яті, тепер її час минув. Не знає учень, скільки буде 8 х 9 – не страшно, порахує на калькуляторі. І не треба його гнобити.
Адже траву вже не виривають руками, якщо є газонокосарка. Чому неодмінно учень повинен користуватися своєю пам'яттю, а не електронним помічником? Чому треба наполягати саме на розумовій праці?
Існує застаріла думка, що якщо учень не знатиме таблицю множення, у нього атрофується мозок. Однак дослідження мозку показують, що та його частина, яка відповідає за усний рахунок, набагато ефективніше тренується різноманітними комп'ютерними іграми, ніж таблицею множення.
До речі, якби таблицю множення викладали та подавали як «Пасьянс косинку», яку діти освоюють за один день, то й таблицю множення вони б засвоїли за один день.
Раніше для розвитку пам'яті навчали латини. Однак через те, що її вчити перестали, світ не завалився, а мислення людства навіть прискорилося.
Варто озирнутися довкола та побачити, скільки чудових речей придумано останнім часом навіть тими, хто не знає латини та таблиці множення.
Ось природа не нагородила людину бездоганним зором. І тоді вигадали окуляри – як помічник людини. Хто з вас заперечує проти окулярів чи лінз? Тоді чим калькулятор гірший?
Тепер головне. Ви ж потребуєте пруфів!
Істини заради, щоб не бути голослівним, я пішов на ринок у пошуку продавчині, яка навіть дрібні покупки рахувала на калькуляторі.
Я їй показую на помідори і говорю: «3 кіло!» Вона бере калькулятор та множить там 130 грн х 3 = 390 грн.
Ну, думаю, спробую-но її розговорити.
– А чому ви множите такі прості числа на калькуляторі?
А вона сумно відповідає:
– Та я в школі була відмінницею, просто життя, як бачиш, не склалося. А ти б постояв, любий, за прилавком цілий день у спеку або на морозі, у тебе б усі мізки відбило. Я ж тут не шкільну домашку роблю. Моя помилка тут мені дорого коштуватиме, якщо мозок затьмариться і порахує не три кг, а два. А зважу всі три. Ррррраз – і не дорахувалася 130 грн..., на пам’ять сподівалася. А увага ж розсіяна. Прийду додому, а грошей нема…
Потім так загадково помовчала:
– Зате я помідори вирощую чудові. Це мені, мабуть, така життєва компенсація.
Автор: Владимир Спиваковский, президент корпорации «Гранд».
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 08.01.2024