Зараз, коли всі ми перебуваємо в стресі через війну, важливо, щоб сім‘я та школа допомагали дитині пережити напруження та тривоги, а, головне, не ставали їхнім джерелом. Для цього дорослим дуже важливо навчитися ненасильницькому спілкуванню із дитиною.
Ненасильницьке спілкування – метод комунікації, який ґрунтується на емпатії, умінні висловлювати свої потреби в екологічній формі. Автором цього методу є американський психолог Маршалл Розенберг. Мова ненасильницького спілкування – це мистецтво розуміти, що потрібно тобі й чого ти хочеш від іншої людини.
Отже, пропоную вашій увазі декілька простих порад, які допоможуть вам краще порозумітися зі своїми дітьми, учнями та вихованцями.
Спостерігайте безоціночно та залишайтесь об’єктивними
У розмові з дитиною використовуйте тільки факти, уникайте абстрактних висловлювань. Відмовтеся від ярликів. Коли ви постійно оцінюєте дитину, вона починає затискати свої потреби та припиняє розуміти, чого вона хоче. Спробуйте безоціночно, використовуючи факти, описати дитині її дії, тоді вона зможе самостійно оцінити їх, побачивши себе зі сторони.
Говоріть про свої власні почуття
Для глибокого емпатичного спілкування потрібно, щоб і у вас, і у дітей був налагоджений зв’язок із власними почуттями. Потрібно самим навчитись уточнювати та конкретизувати свій емоційний стан і навчити цього дитину. Спробуйте використовувати в спілкуванні «Я-висловлювання» та уникайте речень, які починаються з «Ти…». Кажіть про свої почуття, думки, враження. «Я побачив… я відчув… я подумав…».
З’ясовуйте та намагайтесь зрозуміти потреби дитини
Потреби є основою нашої поведінки. Від того, чи задоволені вони, чи ні, залежить, як ми почуваємось, що говоримо й робимо. Тому так важливо усвідомлювати, чого дитині зараз не вистачає і що саме вона хоче зробити або відчути.
Причина емоцій дитини – не в людях, не в їхніх словах і вчинках. Емоції – це результат задоволення її потреб. Наприклад, якщо дитина не виспалася, або не поїла вчасно, вона може почуватися погано, і це буде відбиватися на всій її життєдіяльності. Якщо дитина прагне відчувати власну цінність, вона почуватиметься пригніченою, сумною та роздратованою, адже не зможе реалізувати цю потребу. Запитуйте дитину про її потреби, спостерігайте і намагайтесь виявити їх, дбайте про те, щоб їх задовольнити.
Озвучуйте прохання
Часто педагоги та батьки плутають вимогу і прохання. Головна відмінність – проханню можна не слідувати, а невиконання вимоги неодмінно призводить до покарання. Але, якщо ви прагнете налагодити ненасильницький зв’язок, потрібно допускати, що відповідь дитини на прохання може бути негативною. Якщо дорослі не готові чути «Ні» на прохання, тоді це є вимогою.
Забезпечуйте можливість вибору
Фундаментальний принцип ненасильницького спілкування – давати дітям свободу вибору. Створюйте простір, у якому можна співпрацювати, взаємодіяти, спілкуватися на рівних. Дайте дитині знати, що зрозуміли її потреби, спробуйте допомогти задовольнити їх, якщо не можете цього зробити, то поясніть чому. Пам’ятайте, що незалежно від віку, перед вами людина – поважайте її вибір, прагнення та почуття.
Усвідомлення та співчуття замість імпульсивної реакції
Якщо в діях дитини вас щось обурило, розлютило, роздратувало, то спочатку приведіть свій емоційний стан у норму, а потім продовжуйте комунікацію. Зробіть паузу, виконайте дихальні вправи, розкладіть проблему на факти, щоб поглянути на неї збоку, відрефлексуйте власні почуття, підберіть для них слова, щоб ви могли назвати, проговорити їх.
Конструктивна критика – це конкретні поради, що треба змінити, щоб впоратись із завданням або зробити щось краще, вона ґрунтується на фактах, неконструктивна – суто емоційна, це засудження, яке заганяє дитину в кут. Ненасильницьке спілкування пропонує взаємодію без неконструктивної критики та звинувачень.
Будьте доступними для дитини
Не існує безглуздих питань, є не надто точно сформульовані питання. Перефразуйте їх, аби уточнити, зʼясувати деталі, розібратися, що саме цікавить дитину. Якщо ви не знаєте, поясніть це, адже знати все неможливо, та запропонуйте пошукати відповідь разом. Не сваріть дитину, якщо вона ставить вам багато запитань. Навпаки, підтримуйте це, адже таким чином ви розвиваєте її мислення та пізнавальну мотивацію. Приділяйте дитині час, навчайтесь та розвивайтесь разом із нею.
Безумовно, нам, дорослим, яких виховували інакше, потрібен час, щоб звикнути до емпатичного, ненасильницького спілкування. Але, якщо ви спробуєте – результат вас вразить. Ваші стосунки із дитиною стануть більш щирими та відкритими, подарують радість і вам, і вашим дітям. Таке спілкування дасть змогу уникнути болю та образ у майбутньому, а дитина виросте вашим другом на все життя та успішною особистістю.
Автор: Светлана Исаева, педагогиня, директор образовательно-культурного пространства Гончаренко центр в Харькове.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 09.10.2023