Автор: Ольга Шевчук-Клюжева, социолингвист, кандидат филологических наук.
За офіційними даними, майже 500 тисяч українських дітей зараз здобувають освіту за межами України.
Українські діти інтегровані в національні системи освіти різних країн, і ця інтеграція є досить специфічною: діти після короткого адаптаційного періоду (переважно без замірів його результативності) потрапляють у повністю іншомовне освітнє середовище.
Більшість українських дітей не має можливості вивчати українську мову, перебуваючи за межами України, якщо ми, звичайно, говоримо про державні школи приймаючих країн Європейського Союзу. Зв’язок із українською освітньою системою, по суті, перервано, і як його відновлювати, мені здається, має хвилювати нашу владу.
Хочеться вірити, що профільне міністерство актуалізує це питання на рівні урядів європейських країн, принаймні небайдужі українські громадяни, які вболівають за інтереси української мови та держави, все для цього роблять.
Найбільша кількість українських дітей шкільного віку зараз перебуває у Польщі – майже 200 тисяч. Жодного окремого документа, який урегульовував ситуацію в питанні освітніх і культурних потреб вимушених мігрантів із України, поки не створено. І це не проблема Польщі, це бездіяльність української сторони.
Із усією професійною відповідальністю я можу запевнити вас, друзі, що після цього академічного року українські діти матимуть серйозні проблеми з володінням українською мовою як рідною (першою, або другою). Це не трагедія, а закономірний наслідок перебування в іншомовному освітньому середовищі і відсутність доступу до української мови поза родиною (а в деяких випадках і в межах родини).
Ситуацію можна спробувати виправити, і до неї точно треба готуватися українській системі освіти – мати не лише стратегічне бачення, а й інструментарій впливу та план практичних кроків…
Зрозуміло, що питання повернення українських дітей та їхня подальша реінтеграція у вітчизняну систему освіти є дуже непростим, і воно потребує щонайменше широкої дискусії на рівні людей, які можуть ухвалювати рішення.
Сьогодні я мала приємність спілкуватися з першокласниками Варшавської української школи, які вже від наступного понеділка почнуть працювати з українською версією Європейського мовного портфоліо. Ми запускаємо цей пілотний проєкт із надією, що портфоліо як дидактичний інструмент допоможе українській малечі зрозуміти важливість фіксування свого прогресу в опануванні навичок в іноземних мовах та усвідомити важливість рідної мови.
Я дуже вдячна Варшавській українській школі за сприяння у дослідженні дитячого мовлення. Варшавська українська школа як справжній осередок української освіти в польській столиці з’явилася завдяки громадським діячам Польщі, які розуміють освітні проблеми українських вимушених мігрантів, фінансовій підтримці міжнародної спільноти і титанічним зусиллям педагогічного колективу.
На жаль, Україна питання появи українських освітніх закладів за кордоном не дуже активно лобіює, хоча попит на українську освіту, зважаючи на кількість вимушених мігрантів, просто шалений, і за кількістю охочих бути учнями українських закладів освіти різних офлайн-форматів (загальноосвітні школи, суботні школи, розмовні клуби тощо) по всій Польщі могло бути набагато більше, ніж є на сьогодні.
Працюємо!
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 17.11.2022