Автор: Елизавета Щепетильникова, образовательный эксперт.
Як красиво влада навчилася зливати своїх! Дивлюся на дійство навколо Шкарлета – і аж замилувалась. Скандал із виборами в Києво-Могилянській академії, очевидно, став останньою краплею, яка переповнила діжку терпіння на Банковій. Тут прямо напрошується, «а ми ж вам казали», що добра від Шкарлета не буде!
Чому, на мою думку, рішення про звільнення міністра не уникнути?
По-перше, реакція на акцію протесту Могилянців була аж занадто високого рівня. Питання вирішували і прем'єр, і народні депутати, міністр там був радше як сторона конфлікту. Тож йому не довіряють більше прийняття рішень.
По-друге, подивіться на активну медіа кампанію проти Шкарлета, навіть на ТСН показали довжелезний сюжет про його промахи з дистанційкою. На нього зараз швиденько навішають усіх собак, щоб потім гучно звільнити, ну як люблять у нас в народі – покарати.
По-третє, є інформація, що студентів чернігівської політехніки готуються везти автобусами в Київ на наступному тижні, щоб протестувати «за» міністра Шкарлета. Такий собі останній акорд.
Звільняти Шкарлета є за що, адже до списку претензій щодо академічної недоброчесності та зв'язків із діячами ери Януковича він зробив чимало іншого зла. Найбільш ефективно пан міністр займається захистом ректорської вотчини.
По-перше, не без його сприяння в НАУ повернувся персонаж із дійств про «братство очка» Максим Луцький. Він мав би бути давно люстрований, а замість цього наживається на передачі земельних ділянок НАУ під забудову.
По-друге, міністр допомагає іншим ректорам, які мають йти на заслужений відпочинок, продовжити служити академічній спільноті всупереч закону України «Про вищу освіту». Так останнім часом реорганізували декілька університетів, щоб обнулити ректорські строки старшим товаришам пана Шкарлета.
Окремо зазначу, що незважаючи на чисельні намагання приборкати студентських активістів, у МОН під керівництвом Шкарлета так і не спромоглися створити підконтрольну студентську організацію. Дійшло навіть до того, що пішли проситися дружити до Української асоціації студентів – UAS, яка з 2020 року виступає проти зашкварного міністра. Це, звісно, безглуздо, бо УАС пережив самого Табачника, що вже говорити про нинішнього «лідера».
Назагал, розумію, що у владних кабінетах вже давно би здихались неспроможного міністра, але черги з бажаючих зайняти його місце немає. Очолювати міністерство, яке постійно знаходиться в стані фінансової скрути, попри вимоги надати всім якісну освіти в час пандемії – невдячна місія.
Проте для кандидатів нинішня криза може стати вдалою можливістю виторгувати на Банковій кращі умови для освітньої галузі. Політичні дивіденди від звільнення Шкарлета зараз очевидні, тож сподіваюся, кандидати на посаду міністра скористаються з цієї ситуації щонайменше, щоб поліпшити фінансове становище галузі освіти.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 10.02.2022