Автор: Андрей Витренко, первый заместитель министра образования и науки Украины, доктор экономических наук.
Нині не бракує дописів, які висвітлюють події під час виборів у «Могилянці». Пропоную свій погляд на події.
Але спочатку згадаємо загальновідомі факти. 20 та 27 січня 2022 року в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА) відбувалися вибори керівника закладу вищої освіти. 27 січня 2022 року приблизно о 13 год. 25 хв. до приміщення, де відбувався процес голосування (другий тур), зайшли кілька невстановлених осіб, які одну скриньку з бюлетенями залили фарбою зеленого кольору (за попередніми даними, це була рідина, відома в народі як «зеленка»), іншу скриньку з бюлетенями винесли за межі приміщення.
Однак процес голосування не зупинили, а застосували так звану «резервну скриньку». Хтось викликав поліцію, хтось – журналістів. Приблизно о 14 год. 15 хв. незаконно вилучену скриньку з бюлетенями працівниками поліції було повернуто до приміщення для голосування. Скринька мала ознаки пошкодження, але виборча комісія визнала, що усі наявні бюлетені можна «зарахувати».
У той же день в інтернет-виданнях стали з’являтися численні повідомлення, у яких один із кандидатів запевняв, що переміг чесно, а Міністерство освіти і науки України повинно «негайно визнати результати виборів».
Одночасно до МОН надійшов лист в. о. президента НаУКМА Олександри Гуменної, у якому повідомлялося, що під час організації та проведення виборів було порушено вимоги законодавства, що в цілому унеможливлює об’єктивне встановлення результатів голосування. Вранці наступного дня в соціальних мережах пролунали перші заклики до страйку.
Цікаво, що вимоги одного із кандидатів та заклики до страйку пролунали ще до того, як було складено та затверджено підсумковий протокол оргкомітету. Висновок: страйкування так званих «свідомих студентів» насправді не має нічого спільного з рішеннями міністерства, оскільки страйк був запланований заздалегідь.
Якщо «переможець» робить гучні заяви і щось вимагає, причому ще до моменту складання протоколів – можливо, він зовсім не переконаний у своїй чесній перемозі?
Юристи Міністерства освіти і науки України, отримавши підсумкові протоколи виборчкому та оргкомітету, звернули увагу на порушення, що були допущені під час голосування.
По-перше, виборчі скриньки повинні весь час перебувати у полі зору членів виборчої комісії та осіб, які мають право бути присутніми у приміщенні для голосування.
По-друге, категорія «резервна скринька» чинними нормативними документами не передбачена, а тому її використання – незаконне.
По-третє, виборча комісія не забезпечила елементарного порядку в приміщенні для голосування.
Окрім очевидних порушень, проти яких не заперечують і самі «могилянці», можна звернути увагу на ще кілька дивних обставин.
1. У підсумковому протоколі виборчої комісії факт викрадення скриньки жодним чином не відображений. Тому цей факт був змушений внести до протоколу спостерігач від засновника (МОН). Завдяки цьому інцидент було обговорено на засіданні оргкомітету.
2. Голова виборчої комісії заявив, що рішення про продовження голосування комісія ухвалила «одностайно». Але протокол засідання, на якому обговорювалося це питання, відсутній.
3. Після зникнення скриньки до «Могилянки» миттєво приїхали журналісти, і один з кандидатів роздав купу інтерв’ю. Засоби масової інформації активно і некритично ретранслювали різноманітні «вимоги» (зробити це – не надто дорога справа). Вочевидь, один з кандидатів був повністю готовий до цієї ситуації.
4. «Резервну скриньку», використання якої не передбачено жодними нормативними документами, було заготовлено ще до початку голосування. Навіщо? Скоріш за все, організатори знали, що вона знадобиться.
5. Якщо «резервна скринька» поза законом – це означає, що усі бюлетені, які опинилися в такій скриньці – також поза законом. Не дивлячись на це, всі бюлетені виборча комісія зарахувала.
6. Після викрадення скриньки виборча комісія вирішила процес голосування не припиняти. Не виключено, окремі члені комісії очікували (або навіть знали), що скриньку мають повернути.
7. Хто дав вказівку «продовжувати голосування», незважаючи на викрадення скриньки? Свідок заявив, що таку вказівку дав один із кандидатів. Виходить, виборча комісія керувалася не законом, а вказівками упередженої людини.
8. У момент нападу в кімнаті для голосування перебував лише один охоронець, чоловік пенсійного віку, натомість голова комісії «був відсутній», члени комісії спокійно «спостерігали».
9. Скриньку повернули на дільницю працівники поліції, які «випадково» знайшли її неподалік від університету. «Випадковість» знайдення вказує на те, що скриньку не ховали, а залишили на видноті. Виходить, нападники зовсім не хотіли викрасти (привласнити) скриньку. Вони хотіли, щоб «якусь скриньку» обов’язково знайшли, обов’язково повернули і обов’язково до моменту завершення голосування.
10. Міністерство попросило надати відеозаписи перебігу голосування. Відео попало в мережу миттєво, а МОН чекав записи дві доби. Не виключено, ці записи відредаговано.
Цікава деталь. Якщо вірити офіційній статистиці, у другому турі переможець набрав більше голосів, ніж у першому, у іншого кандидата – цілком протилежна тенденція. «Спільноті» пояснили: хтось захворів. Виходить, хворіли лише прихильники кандидата, що програв, а прихильники переможця були здорові і активно віддавали за нього свої голоси…
Міністерство не має права не реагувати на виявлені порушення. Це прекрасно знають організатори «удаваного викрадення». Аби прояснити ситуацію, було призначено засідання експертно-кадрової комісії МОН, на яке запросили голову виборчої комісії Володимира Венгера, голову оргкомітету Поліну Вакулюк та екс-керівника НаУКМА Олександру Гуменну (вона підписала лист з клопотанням про визнання виборів такими, що не відбулися).
На засідання комісії Поліна Вакулюк та Олександра Гуменна не прибули. Можливо, вони знають щось таке, про що МОН та «спільноті» знати не слід?
Голова виборчої комісії Володимир Венгер, фаховий юрист, колишній працівник Секретаріату Конституційного Суду України, впевнено заявив, що вибори проведені, бюлетені підраховано, результати голосування встановлені.
Пану Володимиру було поставлено кілька запитань. Голова комісії – перший заступник міністра Андрій Вітренко спитав: «Чи можете Ви гарантувати, що на дільницю було повернуто саме ту скриньку, яку винесли». Пан Володимир відповів: «Гарантувати сто відсотків, що це була та сама скринька, може тільки судово-медична експертиза або судово-графологічна експертиза. Можу сказати, що експертиза не проводилася…»
Іншими словами, голова виборчої комісії не міг дати «гарантію сто відсотків» того, що повернули саме ту скриньку, яку раніше вилучили.
Як-то кажуть, все зрозуміло.
Натомість один із кандидатів продовжує «розхитувати ситуацію». Він заявив, що міністерство чинить тиск на «Могилянку», оскільки не хоче «визнавати» законно обраного президента. «Свідомі спудеї», звісно, обурені. Щоправда, кандидат «забув» пояснити молодим людям, що спеціальна перевірка щодо нього триватиме до 25 днів, і призначення на омріяну посаду можливе виключно на підставі позитивних результатів такої перевірки.
Що було далі – знає вся країна. «Свідомі спудеї» заявили про пікетування Кабміну, а «дорослі» почали жонглювати красивими словами: «цінності», «спільнота», «університетська автономія», «академічні свободи», «унікальний заклад», «святий вибір» тощо. Представники виборчого штабу переможця окупували всі можливі телеканали.
У цей же час народна депутатка, яка «викладає» в НаУКМА і при цьому за багато років не спромоглася оприлюднити жодної наукової праці, почала погрожувати Президенту та міністру «студентською революцією».
До акції протесту стали долучатися студенти (щоправда, поодинокі) окремих «співдружніх» закладів, у першу чергу – зі львівського УКУ. Одна з фракцій парламенту отримала чудовий шанс галасливо нагадати про свої амбіції.
Отже, що ми маємо, як-то кажуть, у «сухому залишку»?
Одна скринька – була відсутня понад 40 хвилин, повернута з ознаками ушкодження.
Друга скринька – залита «зеленкою».
Третя скринька – «резервна», її використання взагалі не передбачено (отже, заборонено).
Бюлетені з усіх трьох скриньок зібрали і оголосили, що вибори відбулися, а «спільнота» буцімто визначилася.
За останні два роки вибори в «Могилянці» проводилися п’ять разів. Чотири рази – усе було тихо, без викрадень, і жодного разу переможця не було виявлено. Як тільки сталося викрадення скриньки – відразу знайшовся переможець. Співпадіння?
Міністерство освіти і науки України вживало усі можливі заходи, аби об’єктивно з’ясувати перебіг виборів. 28 січня на посаду в. о. президента НаУКМА призначено Дениса Азарова, юриста за освітою, який мав би забезпечити спокійну та стабільну роботу університету до призначення законно обраного керівника.
31 січня міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет провів робочі зустрічі з в. о. президента НаУКМА Денисом Азаровим, головою Студентської колегії Русланом Грабовським та головою апарату Конференції студентів Олександром Романюком.
Міністр запропонував провести зустрічі з колективом, студентами, на будь-якому майданчику. Жодних пропозицій про проведення таких зустрічей до МОН не надходило. Це говорить про те, що формальні лідери «спільноти» (вірніше, люди, які за ними стоять) зовсім не бажають, аби «спільнота» знала альтернативну точку зору. Така собі університетська демократія…
На мій погляд, університетська автономія – це базис нормального розвитку сучасного університету, але вона аж ніяк не є синонімом беззаконня, свавілля, безконтрольності та безкарності. Автономія неможлива без відповідальності. Отримуючи певні академічні свободи, університет має нести відповідальність за їхнє ефективне та неупереджене використання. Сподіваюся, що «могилянські професори» все-таки зможуть донести до «спудеїв» зміст цього правила, з якого немає винятків.
Представники «могилянської спільноти» часто говорять про «унікальність» свого закладу. Пишатися місцем роботи або навчання – це прекрасно. «Унікальність», однак, зовсім не означає, що заклад має жити поза правовим полем України.
Окрім того, вочевидь, кожен університет – унікальний. В Україні функціонує понад 100 унікальних університетів, і в кожному працюють унікальні колективи, але для всіх є певні однакові принципи (якщо хочете – цінності). Чесні вибори керівника, без застосування «брудних технологій» – один із ключових принципів університетської автономії.
P. S. У наступних дописах автор розкаже про так званий «Правовий висновок» та мотивацію людей, що його підписали, а також про «цінності» і особливості життя «спільноти», що були оприлюднені на одній нараді.
P. P. S. У Давньому Римі була традиція: переможець війни заїжджав до міста верхи на найкращому коні армії. Саме це було одним із символів його перемоги. Зауважте, не на кульгавому барані чи пораненому поні!
P. P. P. S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 08.02.2022