Автор: Олег Фасоля, эксперт Шведско-украинского проекта «Поддержка децентрализации в Украине» SKL International, эксдиректор Департамента образования и науки Хмельницкой ОГА.
Чи діждемося Вашинґтона з новим і праведним законом?
Останні дні стрічки в соцмережах освітян, освітніх управлінців, представників владних структур рясніють, якщо не сказати «рябіють» постами про об’їзди закладів освіти з метою перевірки їх готовності до старту нового навчального року. Перевіряють, як побілені та пофарбовані навчальні та допоміжні приміщення, як працюватимуть харчоблоки, що зроблено в плані підвищення протипожежної безпеки…
Здавалося б, усе нормально, але є одне АЛЕ.
Перед тими когортами перевіряючих усі досягнення у підготовці закладів демонструють педагоги, керівники закладів освіти. Хоча насправді мало б бути з точністю до навпаки.
Ніхто не зважає на норми нового освітнього законодавства, а саме на пункт 6 статті 25 Закону України «Про освіту», пункт 3 статті 37 Закону України «Про повну загальну середню освіту», які говорять, що засновник закладу освіти зобов’язаний забезпечити утримання та розвиток заснованого ним закладу, його матеріально-технічної бази… Тобто фактично засновники мали б звітувати перед педагогічними працівниками, батьками, здобувачами освіти, що вони зробили для того, щоб новий навчальний рік розпочався у комфортному та безпечному середовищі. Але «танцювати» приходиться педагогам. До речі, більшість із них у цей період ще перебувають у відпустках, а багато керівників ще й не всі відчули смак хоча б декількох тижнів тієї відпустки… Але те – зась.
Знаєте, що дивує мене найбільше у тій ситуації? Що на тих світлинах у соціальних мережах красуються не скільки досягнення в підготовці закладів, як самі перевіряючі, як вони здійснюють «владним оком» цю перевірку і як дехто «упивається» наданими їм повноваженнями. Деякі обласні освітні управлінські структури зобов’язали органи місцевого самоврядування до 14 серпня завершити процедуру перевірки стану готовності усіх закладів і прозвітувати про це їм наверх. Виникають питання: чому саме до 14 серпня, невже 15 розпочинається навчальний рік і якими саме нормативними документами передбачено право надавати такі вказівки і зобов’язання?
Мені пригадався епізод візиту у 2015 році в складі делегації України до Естонії з метою вивчення функціонування їхньої освітньої системи. На наше запитання про те, хто і як готує школу до нового навчального року директор школи відповів прямо – засновник. Саме засновник білить, фарбує, ремонтує, готує, а потім перед початком навчального року передає ключі від підготовленого закладу директору.
Напевно, саме через те, що система управління освітою у нас перевернута з ніг на голову, ми й маємо таку низьку результативність організації освітнього процесу, такі суттєві проблеми у якості знань здобувачів освіти, у невмотивованості педагогів, у самовдосконаленні та професійному зростанні. Бо у нас переважають стіни, фарби, труби, віники… Директори стають завгоспами і прорабами, а педагоги і батьки – малярами-штукатурами… Ну а якість освітніх послуг стає процесом другорядним.
У декого виникне запитання: це він (тобто я) зараз, коли уже не у владі, почав про це говорити. На щастя – ні, не тільки зараз. У своєму освітянському житті я був і вчителем, і керівником закладу освіти, і представником засновника (був депутатом районної ради 4 скликань), і керівником органу управління освітою на обласному рівні. Як вчитель сам фарбував і експериментував у ремонтних роботах: пам’ятаю, яким було здивування у всіх, коли я у кабінеті біології перефарбовував батареї опалення у світло-зелений колір під колір стін. Директором не тільки був натхненником і дизайнером ремонтних робіт, але й разом з усіма знімав батареї опалення, коли в 30-градусний мороз вийшла з ладу котельня і ми мали врятувати систему опалення від руйнування; разом з усіма і попри те, що ніхто не вірив у можливість цього виконував роботи із заміни дерев’яних сходових маршів на залізобетонні із другого поверху на перший, із влаштування другого евакуаційного виходу в приміщенні школи (школу влітку закрив Держпожежнагляд). Будучи депутатом, представником засновника, ініціював питання на сесіях районної ради про передачу на обслуговування внутрішніх систем тепло- та водопостачання закладів освіти спеціалізованим організаціям (бо сам мав гірких та важкий досвід із вирішення цих питань). Будучи керівником Департаменту не «упивався» владою, намагався не заважати керівникам виконувати власні функції і головним пріоритетом діяльності керівника вважав організацію успішного освітнього процесу задля забезпечення його високої результативності.
Сьогодні в рамках підготовки та в ході перевірки готовності до нового навчального року мало хто говорить про якість майбутніх освітніх послуг. Практично не побачив я, що зроблено до старту 4-го року Нової української школи (скільки придбано меблів, комп’ютерної техніки, дидактики, інших навчальних матеріалів). Це, я так розумію, не є пріоритетом. Головне покрасуватися світлинами у соціальних мережах, на сайтах.
Враження таке, що у Європейський освітній простір ми маємо входити не гордо через відчинені двері, а продиратися вікном.
Коли ж накінець для нас природньою стане картинка, де голови зверху, а ноги там, де й мають бути?
«Чи діждемося Вашинґтона з новим і праведним законом? А діждемось-таки колись…»
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 17.08.2021