А. Журавлева: организация пространства для совместной работы
Автор: Александра Журавлева, учитель, Канада.
Організація простору, себе, учнів та спільної роботи – один з ключових елементів менеджменту класу.
Звичайно, що кожен вчитель організовує себе і свій клас по-своєму, враховуючи вік і кількість дітей, види роботи, можливості школи.
У мене назбиралося багато фотографій, якими хочу поділитися і трішки про них розповісти. Ділюсь не для того, щоб порівнювати і робити якісь висновки: добре, погано, неправильно, за правилами. Якщо вам щось сподобається – запозичуйте.
- Дві різні школи, два перших класи. У всіх школах класи переважно прямокутні і поперечні, а не поздовжні, як ми звикли. Природне освітлення не обов'язково з лівої сторони, є класи з дуже маленькими вікнами, а є взагалі без вікон. Учительський стіл не завжди біля дошки чи перед класом, а там, де комфортно вчительці – у першому випадку збоку, а в другій школі вчителька не мала столу взагалі, у неї був стілець біля вікна, її ноутбук стояв на тумбочці, і їй так було зручно. У класі немає великих шаф для одягу, весь дитячий одяг знаходиться у коридорах. Молодші школярі вішають курточки на гачки поруч з класом, середні і старші учні користуються локерами. Обов'язковим є перевзуття, чоботи, черевики залишаються за межами класу.
- У канадських вчителів є неписане правило: краще «недоприкрасити», аніж наліпити забагато, хоча по фотографіях видно, що це дуже суб'єктивно. Декорацій на стінах у вигляді українських стендів немає взагалі, проте є декілька магнітних дошок, а також дерев'яних, обтягнутих мішковиною. У класі висить абетка, цифри, все інше – це дитячі роботи, малюнки, правила для учнів, створені самими учнями, слова чи правила, які вивчають, і які вчителька періодично змінює.
- Парти зазвичай одномісні, непохилі, з шухлядою чи поличкою. У кутках класу є декілька додаткових столів і стільців для парної чи групової роботи. Особливою популярністю користуються столи-райдуги. Є декілька «хитючих» табуреток для особливо активних учнів, які не можуть всидіти на місці. Хитайся на здоров'я – і не впадеш, і порухаєшся.
- Щоб швидко роздати олівці, папірці та й будь-які матеріали для малювання, конструювання чи дослідів, використовують «візочки-полички». Щоб не бігати до столу за ножицями, ручкою чи маркером, учителі одягають «пояс для інструментів» (я собі теж придбала).
- Дітей з першого класу вчать відповідальності за власні робочі матеріали. У шухляді кожного учня є олівець, гумка, ножиці, клей, маркерна дощечка, маркер і ганчірка. Це все забезпечується школою, і вчитель досить суворо реагує на дитячі прохання про клей чи маркер, якщо у всіх ще є, а учень свої десь загубив чи вимацькав без потреби.
- Кожен учень має підписану папку чи пластиковий контейнер з книжками для читання мовчки, зошитами чи роздатковим матеріалами (пам'ятка для письма, гра). У понеділок зранку учні по черзі обирають 5 книжечок з класної бібліотечки, у п'ятницю ці книжечки здають.
Учні Шони у цих папках тримають усі зошити. «Візьміть зелений, жовтий, червоний зошит», – каже Шона, і діти з папок біля дошки самі дістають необхідний.
Кімберлі ж зошити організувала «купками», як ми звикли. Роздає сама, а діти складають у відповідний підписаний контейнер, коли завершують роботу.
Учні не носять додому зошитів, ручок, пеналів. Лише на вихідні вчителька роздає дві-три книжечки для читання з батьками.
Є учні, які справляються з роботою швидше, вчитель дозволяє тихенько займатися наступним:
- учні мають книжки для читання мовчки, читають чи просто тихо гортають і розглядають малюнки;
- кожен учень має коробочку з інструментами: 20 блоків конструктора, блокнот, фішки і кубики, пластилін;
- можна взяти гру: склади слова, пазли з буквами, припаркуй машину.
Розклад уроків. Щоб уникнути безлічі запитань: «У нас сьогодні буде фізкультура? Коли ми будем їсти? Коли вже малювання? Коли ми підемо додому?» – кожен день починається з того, що вчитель розказує про роботу на день і прикріпляє відповідні зображення чи надписи на дошці, при цьому уточняючи, що цікавого робитимуть, чи місце, де це буде відбуватися.
Кого спитати? Хто буде першим? Щоб легко зробити вибір, вчителі мають 2 баночки з дерев'яними паличками (як для морозива). На кожній паличці написане ім'я учня, і випадково вийнята паличка визначає, хто саме, їх просто перекладають з баночки в баночку.
Пальчикові сигнали. Про них вже раніше згадувала. Щоб не гукати на весь клас: «Можна в туалет? Я хочу пити! Вчителько, вчителько..!» Учні вчаться на початку року мовчки показувати, і вчителька лише киває, якщо можна.
Дрібниці у кожному класі, які теж навчають: таймер – вчить відчуття часу, зосередження на роботі, 3–4 смітники у різних кутках – сортування сміття, у класах досить чисто.
У п'ятницю за 15–20 хвилин до дзвінка додому у кожному класі відбувається обов'язкове прибирання своїх папок та шухлядок. Все необхідне залишається, решта – у смітник або додому.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 16.07.2021