Автор: Олеся Калинич, учитель, Хустская гимназия-интернат.
Від 2 березня до 14 квітня в нас було дистанційне. Загалом усе мало досить пристойний вигляд: школа працювала злагоджено, уроки в meet, робота в classroom...
Ми не надсилали завдання у вайбер. Ми не вимагали знання матеріалу, який не пояснили на онлайн-уроці. Нам, учителям, справді допомогли батьки, які забезпечили наявність дітей в онлайні. Власне, я чомусь була переконана, що це працює.
А тепер про відверті висновки:
З поняття «дистанційне навчання» треба прибрати одне слово – «навчання». Його можна замінити в багатьох випадках на слово «імітація». Тут винні всі однаково: учителі, яким не вдалося з першого дня прищепити культуру чесної праці; батьки, які підсовують дітям ГДЗ; учні, яких треба цілодобово мотивувати...
Прикро, що одні опановують космос, а інші не в силі за місяць осягнути кілька орфограм.
А з іншого боку... У нас на Закарпатті мудро кажуть: «Дай собі спокій». Тобто заспокойся, не нервуй. Зрештою, не всі підкорюють космос. Комусь і ягоди садити треба. Чи засновувати компанію в гаражі.
Просто хочеться, щоб хоч не у світах садили й засновували, а вдома.
P.S. Це мої спостереження – вони не є і бути не можуть абсолютними.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 16.04.2021