Автор: Любовь Найденова, доктор психологических наук, член-корреспондент НАПН Украины, заместитель директора по научной работе Института социальной и политической психологии НАПН Украины.
Секс і дитинство… Дискусія про кохання неповнолітніх блогерів набирає емоційних обертів і набуває форми обурень-звинувачень. Це дуже прикро і викликає великий сум. Оскільки все це змінює медійний простір, у якому живуть наші діти, вирішила прокоментувати – переважно для освітян і для спілкування з батьками.
Перше. Про цінність дитячих почуттів.
Якщо ви чесно пригадаєте своє дитинство, то маєте пригадати вік перших почуттів дитячої закоханості. Якщо у вас немає травматичного досвіду, то це буде досвід раніше підліткового віку. Почуттєва сфера дитини розвивається поступово, перші хлопчики дівчаткам подобаються ще в дитячому садочку, потім закоханість трапляється в молодшій школі, це може бути досвід нерозділеного кохання, першого страждання від неможливості висловити вир почуттів до іншої людини, відсутність слів, як про це розказати будь-кому, це перший суб'єктивний досвід внутрішнього світу почуттів, який народжується в людини, досвід глибоких інтимних переживань, який залишається з людиною назавжди, навіть якщо забувається. Тому перша моя думка – не можна знецінювати ці дитячі почуття. Це дуже важливо.
Але це не має жодного стосунку до сексу.
Друге. Про розвиток сексуальності.
До розвитку сексуальності розвиток сфери дитячих почуттів має стосунок, бо людська сексуальність включає не лише сексуальну поведінку (коїтус із прелюдіями), але й почуття. Секс і кохання в психології розвитку дитини – це різні речі. Почуття розвиваються певний час окремо і лише потім «зустрічаються». Якщо ця зустріч відбувається до того, як психіка людини готова, то на розвиток почуттєвої сфери дитини падає таке навантаження, яке спустошує, зіщулює і травмує сферу почуттів. Тут дослідники виявили і гендерну специфіку взаємодії почуттєвої сфери і сексуальності, але, мабуть, зараз тут з'являються нові тенденції, я не буду деталізувати.
Головне: секс знищує дитинство. Якщо говорити метафорою, то це приблизно так виглядає, як примусово розкрити пелюстки в пуп'янка, щоб квіточка раніше призначеного їй часу розквітла. Штучно цього можна досягти – показати усім-усім мільйонам підписників, що ось вона – така «майже жива» квіточка, і хтось визнає цю красу. Але це знищує квіточку, те майбутнє, яке природно наступило б для саме цієї рослинки, з внутрішньою гармонією поступового процесу розквіту і ув'ядання.
Ця природна внутрішня гармонія поступовості символізує цінність дитинства як таку. Дитинства з першим досвідом зворушливих і глибоких почуттів, народженням власного неповторного дитячого світу з його таємницями, пошуками і відкриттями. Дитячого, а не того дорослого натиску і насилування своїм дорослим світом, яке відбувається в обговорюваному випадку передчасної сексуалізації дитячих (ранньопідліткових) почуттів дорослими.
Те, що дорослі люди не розуміють, яку вони наносять шкоду своїм дітям, – це дуже сумно і соромно. Те, що вкладається в голову і мовлення дітей дорослими – це дуже сумно, майже розпач. Сам дискурс – «люди заздрять справжньому коханню», «заглядають у спальню» чи щось подібне – це така наша спільна біда, що це все відбувається в медійному просторі.
Хочеться, щоб прозвучало для дітей – ми дуже цінуємо ваші почуття, ми віримо в кохання між дітьми, поділяємо (а не знецінюємо) ваші страждання, ми на вашому боці. І ми точно знаємо, що у вас і в майбутньому буде кохання і сильні почуття, з якими потрібно навчитися жити, навіть якщо вони не взаємні. І потрібно навчитися жити, якщо вони взаємні. А секс – це не єдиний прояв почуттів. Зведення почуттів до сексу збіднює, вихолощує, блокує подальший розвиток почуттів.
Третє. Сексуальна експлуатація дітей дорослими.
Якщо дорослі не експлуатують ці дитячі почуття в своїх цілях (корисливих, коли ці всі події і дискусії монетизуються в блогосфері чи порноіндустрії), компенсаторно (коли власний дитячий сексуальний травматичний досвід відпрацьовується, перетворюючи дітей на об'єкти задоволення задавненого страждання чи конфліктів, можливо, і неусвідомлено). Якщо дорослі не втручаються (а медіанасильство сексуальне – це теж втручання, маємо від цього оберігати дитинство). Якщо ми, дорослі, не втручаємося, то дитяча психіка не доходить сама до поєднання почуття і сексуальної поведінки.
Бо дитина переживає екстаз почуття кохання від присутності, можливості бачити, чути, просто бути поруч, торкатися до книжки, якої торкався коханий, ходити тією стежкою, якою вона пройшла. Це дуже тонко й інтимно, безсловесно і практично безтілесно. Це ми, дорослі, привносимо свої стереотипи опрацьованої тілесної сексуальності в дитячий світ почуттів. Це дуже грубо і травматично.
Для тих, хто на мої сентиментальності не відгукується, поцікавтеся дослідженнями емоційної сфери жертв сексуальної експлуатації неповнолітніх. Який відсоток серед цих дітей (насильно залучених до практик жінок комерційного сексу, і чоловіків також) має психологічні проблеми і розлади, суїциди, а який – щасливу родину, благополучні подружні стосунки. Я не використовую термін малолітні повії (це дискримінаційний термін), не використовую також «дитяче порно», бо цей термін не відображає суть того, що відбувається, це нав'язана в термінах брехня. Для дорослих – це порно, а для дитини – це експлуатація її дитинства, знищеного дорослими. Зараз у всьому світі серед фахівців така тенденція – перейти до більш правдивих по суті слів, які фіксують суть – сексуальна експлуатація дітей.
Тому моя позиція дуже чітка. Передчасна сексуалізація дитячих почуттів – це злочин, не залежно від того, ким вчиняється (сутенерами-злочинцями чи батьками). Знищення дитинства – це завжди моральний злочин, навіть якщо кримінальний кодекс не передбачає покарання. Не залежно від того, чи знищення приватності відбувається локально, коли дитячі почуття виставляють на осміяння в найближчому оточенні родичів чи знайомих, чи продають великій медійній аудиторії як право «ромеоіджульєт» на сексуальні стосунки, набираючи лайки для дорожчого розміщення реклами.
Для безпечності життєвого світу дитини в ньому мають бути пробудовані рамки, кордони, межі – уявлення про майбутній час, який настане, коли ти будеш готовий переступити через цей рубіж. У тебе все це обов'язково буде – і секс, і діти, які від нього народжуються – тоді, коли ти будеш готовий до цього, бо це не просто картинка чи постановочне фото, чи гра. Це важливий період твого майбутнього життя. Ми ж маємо показати дитині цю вісь майбутнього, яке теж можна цінувати, насолоджуватися очікуванням, омріюванням.
У медіа як соціальному просторі соціалізації ці рамки стихійно не виникають, ми, дорослі, маємо їх створювати задля збереження цінності дитинства. Цей скандал – це просто колапс, який підтверджує, як багато ще треба зробити в нашому суспільстві щодо сексуальної просвіти, підвищення психологічної культури батьків. Передчасна сексуалізація дітей – це дуже серйозний ризик медійного простору, негативний вплив якого на розвиток дитини і майбутнє юнаків і дівчат не можна недооцінювати. Сексуальна просвіта як елемент медіаграмотності та інформаційної безпеки і захисту цифрових прав дитини сьогодні дуже на часі. Бережімо дитинство, друзі.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 17.03.2021