Автор: Надежда Азарова, учитель.
Мені здавалось, що я вже давно змирилась з «національними особливостями» викладання англійської у наших школах. Я подумки обняла і пробачила усю цю систему, яку, здається, не змінити і не виправити. Вона схожа на старий будинок, у якому ніколи не буде ладу, бо поки рихтуєш в одному місці, облущується фарба в іншому; поки замінюєш вікна, починає текти дах. З дахом окрема біда. Махнеш рукою і просто носиш відра, аби підставити, де найбільше тече.
Я вже звикла до того, що шестикласнику задають додому вивчити і розказати нудний-пренуднющий текст про клімат або дозвілля. Ми читаємо, і я розумію, що тексту більше років, ніж учню.
Там про те, що діти люблять проводити час на вулиці, слухаючи музику з CD-плеєрів, а на вихідних можна взяти DVD на прокат і подивитись фільм. Заодно я розповідаю тому ж таки підлітку, що таке CD-плеєр.
Восьмикласники надсилають тексти про газету для безробітних десь у Англії. Дуже актуальна тема, скажу я вам. Саме те, що дуже захоплює. Крім того, там купа лексики, яка забудеться одразу після здачі, а дитина досі плутається в елементарному.
Після чергового подібного тексту не витримую. «Давай навчу тебе розказувати своїми словами?» – питаю учня. «Ні, – каже, – вчителька буде сваритись, що не вивчено напам'ять». Так, ми досі вчимо напам'ять, замість вчитись говорити і розуміти.
Я досі іноді з п'ятикласниками мушу починати з букв і пояснювати старшокласникам програму 4 класу, поки в школі виконується план, і вони вже «вчаться» по модному підручнику рівня першого курсу педагогічного університету.
І от дивишся, як ми рухаємось у світле майбутнє, впевнено крокуючи лівою ногою, і хочеться заплющити очі. Ніколи не думала, що таке можливо, але от, виявляється, у 2 класі програма різних шкіл може навіть не перетинатись по темах. Ти переїжджаєш у інший район Києва, і виявляється, що твоя дитина взагалі «не ту» англійську вчила, або давно все це вивчила в іншій школі, і наступні три місяці просто буде нудитись, поки її наздоженуть.
Мені теж не вірилось, поки не переконалась. Але ти ж не можеш десять років поспіль жити, не опускаючи від здивування ліву брову, от і заспокоюєшся врешті. Намагаєшся хоч зняти симптоми, якщо не можна усунути «причину». Ти кажеш собі, що то іноземна мова, всі гребуть, як можуть. Без неї теж якось виживають. Просто одягаєш шори і рятуєш локальні пожежі. Вмовляєш себе, одним словом, робити все, що можеш, не роздивляючись навколишній пейзаж.
Але от. Вдома я ще й мама. І мене наздогнало невідворотне. Математика для п'ятого класу. Сядьте для певності, бо я цитуватиму: «Щоб перетворити мішане число в неправильний дріб, треба цілу частину помножити на знаменник дробової частини та до отриманого добутку додати чисельник дробової частини; цю суму записати, як чисельник неправильного дробу, а в його знаменнику записати знаменник дробової частини мішаного числа».
О, ця солодка суміш дзвінких, глухих і шиплячих! Всі розумні слова в одному реченні. Це, між іншим, новий підручник для того покоління, яке вчили у ігровій формі, зацікавлюючи і розважаючи. Тим часом карантин. І розважатись мусить вся сім'я, бо навіть розуміючи суть усіх вище перелічених термінів, сприймати то все одним реченням важко.
Зараз тут напишуть, що нічого складного, і я перебільшую, бо всі так вчились, і ніхто не вмер. Не вмер, бо у Вас був вчитель, який, як я сину, пояснив то все без правила, намалювавши схему вишивки і назвавши «правилом хрестика».
Але питання до залу: невже це справді ніяк не можна спростити для дитини і подати в доступній формі, або хоча б коротше? На кого це все орієнтовано? Я вже мовчу про чергування приголосних з підручника української мови. Просто полінувалась то все переписувати.
Чи то просто гра така: насипати в ліве вухо букв і глянути, скільки з них висипеться через праве, а потім попросити вчителів підрахувати всі, які висипались, і подати звітність? І найприкріше те, що все якось не через голову і без жалю. Не шкода ні вчителя, ні учнів, ні батьків.
Хтось пише підручники, не розуміючи, що час змінився. Не враховуючи, що діти прийшли з «ігрової форми» і, сказавши А, мусиш вже і Б казати. Зміни в початковій школі не можуть не потягнути за собою зміни в середній.
Це я до того, що треба вчитись плавати. Всім, хто хоче не втонути у цьому бурхливому морі реформ і покращень. Бо рятувальники ще не готові. Самі розумієте... Поки вийде друком твоя методичка з навчання плавати, поки всім костюми видадуть, поки підтвердять твоє право рятувати потопаючого і оцінять, наскільки майстерно і захоплююче ти це робиш, то хтось вже видасть десять «розумних» підручників...
Усім, хто вже й зараз захекався гребти, присвячується. Колись на березі, можливо, побачимось, то поговоримо…
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 17.03.2021