С. Захарин: о научной работе университетов

Профессора должны быть экономически заинтересованы в коммерциализации научных результатов

С. Захарин: о научной работе университетов

Автор: Сергей Захарин, доктор экономических наук, профессор, глава ОО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку», руководитель патронатной службы министра образования и науки Украины.

Згідно з законом України «Про вищу освіту», усі заклади вищої освіти зобов'язані проводити наукові дослідження. У вказаних закладах, до речі, сконцентрований ключовий кадровий потенціал української науки - там працюють майже 70% докторів наук, проходять підготовку понад 80% докторантів. Одначе ні для кого не секрет, що в нашій країні багато закладів вищої освіти не провадять серйозної наукової роботи, а сам науковий процес існує скоріше як необхідний атрибут, ніж «операційна необхідність».

Один із шанованих мною ректорів якось сказав: «А знаєте, чим університет відрізняється від технікуму? Тільки одним - в університеті є наука. Якщо у закладі вищої освіти немає науки - значить, це технікум».

Чому професори та доценти, які працюють у закладі вищої освіти, мають «займатися наукою»? Тому що сучасного фахівця, особливо в сфері високих технологій і технічних наук, можна підготувати тільки на основі вивчення новітніх досягнень науки. Зрозуміло, що про новітні досягнення науки студентам можуть розповісти тільки ті, хто реально займається цією самою наукою, а не її імітацією.

Майбутні фахівці в процесі навчання повинні долучатися до наукової роботи. Причому чим раніше, тим краще. Тоді «на виході» можна отримати дійсно спроможного фахівця, здатного креативно мислити, що не боїться труднощів, із сучасними знаннями і навичками самостійної роботи.

Яким чином продемонструвати успішність та ефективність наукової роботи університету? Шляхом розрахунку певних кількісних показників. За традицією, серед цих показників називають обсяг фінансування наукових та науково-технічних проектів, кількість затверджених планових наукових тем і програм, кількість задіяних дослідників, кількість публікацій тощо.

Одначе, на мою думку, навіть за позитивної динаміки усіх перерахованих показників не можна зробити однозначний висновок про якість наукової роботи (наукової творчості). Фінансування може спрямовуватися на «непотрібні» дослідження, кількість дослідників легко можна зробити захмарною (навіть на виконання мізерного проекту), у публікаціях можуть оприлюднюватися «застарілі» або «псевдонаукові» результати тощо…

Ще донедавна у багатьох закладах вищої освіти вважалося нормою, якщо професор або доцент протягом року підготує 1-2 статті, а також відвідає якусь конференцію. При цьому якість і «потрібність» статей, за звичкою, ніхто не враховував.

В останні роки керівництво багатьох університетів почало ставити перед науковими та науково-педагогічними працівниками завдання оприлюднювати наукові праці у виданнях, які включені до баз даних Scopus або Web of Science.

По-перше, наявність таких наукових праць дає закладу вищої освіти додаткові шанси виграти гранти на проведення наукових досліджень.

По-друге, професори і доценти, що мають високу публікаційну активність, можуть брати активну участь в атестаційному процесі.

По-третє, публікаційна активність у Scopus враховується при формуванні усіляких рейтингів закладів вищої освіти, у тому числі й Консолідованого рейтингу.

По-четверте, показники публікаційної активності викладачів у Scopus або Web of Science включаються до переліку цільових показників, які наводяться у контракті з керівником закладу вищої освіти, а тому виконання таких показників є обов’язком згаданого керівника.

Хоча, з іншого боку, навіть різке зростання кількості публікацій у виданнях будь-якої категорії (це можуть бути або Scopus, або «іноземні наукові видання», або «національні фахові наукові видання», або так звані «інші видання апробаційного характеру») не свідчить про наявність суттєвого наукового прориву у роботі закладі вищої освіти.

Особисто я знайомий із членкором НАН України, який оприлюднює усього 2 статті на рік, але кожна з них стає подією і жваво обговорюється науковою спільнотою.

І найголовніше: кількість наукових праць, оприлюднених професором, майже не корелює з якістю його освітньої діяльності. Якщо професор є видатним науковцем – це зовсім не означає, що він також є видатним педагогом. Тому рейтингування закладів вищої освіти за кількістю певних публікацій може бути лише додатковим інструментом оцінювання роботи таких закладів.

У багатьох університетах проводиться рейтингове оцінювання результативності та ефективності роботи науково-педагогічних показників. Чим вище публікаційна активність – тим краще місце займає викладач у рейтинговому списку. А відтак – з’являються додаткові можливості для кар’єрного зростання або отримання премії.

Ідея, здавалося б, корисна. Але на практиці – окремі працівники стали оприлюднювати по 30-40 наукових праць на рік. Звертаю увагу: не «готувати» і не «писати», а саме «оприлюднювати». Яким чином це робиться? Або шляхом «удаваного співавторства», коли колеги об’єднуються та ставлять один одного співавторами публікацій. Або шляхом «самоплагіату», коли один і той же текст, але косметично перероблений, розсилається у різні журнали. Або шляхом посиленої «студентської роботи», коли студенти пишуть тези, а викладач, який виступає «науковим керівником», змушує записувати себе як співавтора.

Згодом на підставі такої активності, яка не має нічого спільного із «справжньою наукою», потім підбиваються підсумки наукової, науково-технічної та інноваційної роботи закладу вищої освіти.

Тому, на мій погляд, необхідно розширювати застосування різноманітних (у тому числі економічних) інструментів активізації наукової роботи наукових та науково-педагогічних працівників.

Слід обговорити питання про доцільність розвитку нових механізмів фінансування наукової діяльності закладів вищої освіти. Професори повинні бути економічно зацікавлені у повномасштабній комерціалізації отриманих наукових результатів. Потрібно спростити порядок створення і функціонування наукових парків, що провадять діяльність за участю університетів. Результати наукової діяльності закладу вищої освіти мають враховуватися при вирішенні питання про розподіл державного замовлення на підготовку фахівців.

Доцільно встановити правило, що укладати контракт можна тільки з тими науково-педагогічними працівниками, хто відповідає кваліфікаційним вимогам, хто реально займаються наукою і демонструє високу ефективність.

Інколи науково-педагогічні працівники задають питання: «А чому ми повинні займатися наукою, якщо держава не дає гроші на науку? Ми не повинні працювати безкоштовно!» Відповідь дуже проста.

Згідно пункту 1 статті 56 Закону України «Про вищу освіту», робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу). Відповідно до припису пункту 2 зазначеної статті, робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов’язків. Робочий час наукового працівника включає час виконання ним наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов’язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов’язків.

Таким чином, кожен науково-педагогічний працівник, оскільки він погодився працювати у закладі вищої освіти, має чітко розуміти, що заробітна плата виплачується не лише за «аудиторні години», а також і за виконання, зокрема, наукової роботи. Відповідно, роботодавець (заклад вищої освіти) має право встановлювати і вимоги до організації та результатів цієї роботи.

У практиці управління закладом вищої освіти виникає завдання встановити сучасні кваліфікаційні вимоги - які саме результати наукової діяльності повинні демонструвати науково-педагогічні працівники. Окрім кількості оприлюднених наукових праць, це може бути впровадження реальних розробок в управлінську або виробничу практику, отримані патенти та авторські свідоцтва, виступи на пленарних засіданнях солідних міжнародних конференцій (а не просто довідки про участь), кількість підготовлених докторів наук та докторів філософії, а також, звісно, обсяг якісно виконаних конкурсних (грантових) проектів. Раціональною видається ідея про запровадження сутнісної (змістовної) оцінки наукової роботи професорів та доцентів – умовно кажучи, аби ця робота призводила до наявності вагомої (а не удаваної) наукової новизни. Нині таке оцінювання є фрагментарним.

З одного боку, норми часу навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи визначаються закладом вищої освіти (про це чітко вказано у абзаці другому пункту 2 статті 56 Закону України «Про вищу освіту»). Це стало закономірним проявом так званої «академічної автономії», про яку так багато говорять.

Але з іншого боку, на мій погляд, заклади вищої освіти державної форми власності мають встановлювати ці норми з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки – хоча б тому, що оплата праці багатьох науково-педагогічних працівників (у тому числі і за виконану наукову роботу) фінансується за рахунок платників податків. Держава (як засновник), на мою думку, має формувати загальні вимоги до результатів наукової роботи науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти державної форми власності.

P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.

Освіта.ua
10.12.2020

Популярные блоги
Д. Коптило: реформаторы не виноваты, что изменений нет Далеко не Клопотенко, Супрун или Гриневич виноваты в том, что перемен к лучшему не происходит
В. Онацкий: репетиторство как альтернатива школе Бороться с репетиторством не стоит, но нужно улучшать образовательный процесс в школах
Олег Фасоля: на сколько же выросла зарплата учителя? Государство не может обеспечить уровень зарплаты, который должен соответствовать статусу педагога в обществе
А. Костюк: Польше нужны таланты, а Украине – нет? Система высшего образования Украины обречена продуцировать массовый образовательный продукт, а не уникальный
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев