В. Белый: Академия педнаук во времена экспансии постправды

Автор: Владимир Белый, экс-заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Нашим освітнім академічним працівникам не пощастило, бо опинилися в оточенні постправди.

Про що мова?

Про те, що попри очевидні слабкості НАПНУ в деяких локальних сегментах діяльності, в основному Академія гідно справилася зі своїм функціональним завданням.

Адже саме академічна спільнота підготувала як політичному керівництву, так і пересічним освітянам кістяк науково обґрунтованих підходів для успішного реформування галузі.

• По-перше, це акцент на історичну невідворотність потреби переходу від авторитарно-менторської навчальної парадигми до особистісно орієнтованої педагогіки партнерства.
• По-друге, це, у відповідності до першого, розробка інституційного базису для переходу на рейки профільної освіти старшокласників, яка автоматично передбачає впровадження первинних «траншів» навчання за інтересами ще й у базовій (5 – 9 кл.) ланці.
• По-третє, це спрямування освітнього процесу на вивчення фундаментальних наукових/культурних основ задля формування актуальних освітніх компетенцій.
• По-четверте, це розробка методології переходу вчителів від оцінювання учня до оцінювання результатів його освітньої діяльності.
• По-п’яте, це … цей ряд можна продовжувати, але у суспільстві панує думка, що НАПНУ даремно «їла/їсть хліб з маслом» за народний кошт.

І ця впевненість ніби й точно відображає дійсність, бо ж не має очікуваного позитивного ефекту.

Але тут варто було б пригальмувати емоції, щоб просто побачити – більшість хоче від НАПНУ новоякісних результатів на умовах збереження всіх елементів старої організації освіти.

Тільки таке ж не є можливим.

Дехто це розуміє, а тому звинувачує НАПНУ у тім, що вона не робить того, на що НАПНУ не має повноважень.

Повноваження до впровадження реформ знаходиться виключно у руках ВР, КМУ та Офісу (колись адміністрації) Президента.

Для них НАПНУ є, як досі у нас педагогічна рада закладу для його директора, лише дорадчим органом.

І не розкривати очі на цю правду життя - це як мусолити проблеми, наприклад, Нагірного Карабаху чи нашого Донбасу, або Сирії ,лише як суто політичні, а не ті, що витікають з планів верхівки Росії завадити запуску газогону «Азербайджан – Європа», видобутку сланцевого газу на Донбасі чи потокам арабського газу і нафти до Європи у Сирії.

Аналогічний «фінт» у стилі постправди людство проковтнуло і від нафтових магнатів, які загальмували виробництво електромобілів на ціле століття. 

Буде «ковтати» й надалі?

Оригинал

По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 20.11.2020