Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования.
Вставлю і свої «п’ять копійок» щодо попередження МОН. Після створення в МОН, за рахунок коштів міжнародних донорів, директоратів із генеральними директорами і державними експертами, на мою думку, стали очевидними лише дві зміни.
Перша та, що частина працівників МОН продовжувала отримувати мізерні зарплати, працюючи в департаментах, управліннях та відділах. Натомість зарплата у працівників директоратів стала набагато-набагато-набагато більшою...
Друга зміна - та, що суттєво збільшилася кількість наказів, інструкцій та інших документів, які почали дев’ятим валом котитися з Міністерства, і які, відверто кажучи, за якістю підготовки та рівнем опрацювання не відрізнялися в позитивну сторону від тих, що готували старі кадри в департаментах.
Можливо, однією з причин того став достатньо специфічний відбір працівників Директоратів, в основу якого був покладений конкурс, найважливішою складовою якого стали тестування та рівень знання іноземних мов.
Я мав нагоду бачити кілька тих тестів, що їх виконували претенденти. Вибачте, але багато простих вчителів продукують тести набагато вищого рівня. Мені, відверто кажучи , було дуже смішно читати завдання з тестів для майбутніх «державних експертів»: майже всі запитання - звичайна угадайка з недолугими дистракторами.
А щодо знання іноземної мови, то при всьому моєму розумінні важливості цього питання, зазначу, що навряд чи можна було його ставити одним із головних у відборі експертів. Тому й набрали в директорати не «державних експертів» у повному розумінні цього слова, а швидше - агентів змін.
У результаті експертів (не за назвою посади, а за рівнем досвіду, знань, відповідальності, розуміння) - у Директоратах одиниці.
Що маємо в підсумку? Департаменти Міністерства фактично перестали комплектуватися кадрами (раніше головним критерієм був досвід роботи в освіті), а залишки їхніх працівників уже кілька років чекають, що їх от-от ліквідують геть. Про тиху «війну» між «старими» й «агентами» - делікатно промовчу.
А у директорати прийшли, мабуть непогано освічені люди, багато із зарубіжними дипломами, але, у переважній більшості, із книжковим рівнем знань про освіту. Типу: «моя бабуся була вчителькою», то я знаю, що таке освіта».
Можливо, я помиляюся, але спостерігаючи та аналізуючи роботу МОН упродовж дуже багатьох років, візьму на себе сміливість стверджувати , що директоризація міністерства навряд чи щось позитивного додала освіті. Особливо - дошкільній, загальній середній, професійно-технічній освіті.
Єдиний «плюс» - радий за людей, що працюють в директоратах. Бо вони отримують зарплату, за яку можна жити. Чого не скажеш про працівників НЕ директоратів.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 02.11.2020