Автор: Ольга Кецмур-Лев, учитель.
Я учитель.
1. Дівчинка не мріяла стати учителем. Поважала своїх учителів, проте бачила їх дуже заклопотаними, без зарплатні, часто із сумними очима і наріканнями. Хвала Богові, були серед учителів ті, чиї ясні очі горіли натхненням і любов'ю до своєї справи. Це зробило шкільні роки світлими.
Я учитель.
2. Юначка вирушила здобувати фах, і педагогічна освіта була запасним варіантом, бо «школи будуть усюди і завжди».
Я учитель.
3. Спробувати треба все, і попрацювати тимчасово за спеціальністю в дипломі також варто. Але якщо вже бути вчителем, то таким, якого собі лиш намріяти могла. Тож вчилася бути вчителем разом з учнями.
Я учитель.
4. Невдалі уроки. Незадоволення собою як учителем. Праця. Відкриття, що діти цікаві й зовсім не «прибульці», як собі думала на педпрактиці. Усі учні - щирі серця й чисті душі, але дорослі там, буває, насмітять так, що через ті загати довго пробиратися. Але можливо. І треба обов'язково. Бо можна не дуже добре навчити всіх дітей наук, але потрібно допомогти розгледіти кожній дитині свої здібності, спрямувати розвивати їх, навчити вірити в себе і не впадати у відчай на шляху до мрії, бути вдячними, об'єднуватися (бо команда - це різні здібності, але спільна мета), любити перш за все своє маленьке рідне, а потім велике спільне.
Я учитель.
5. Перемоги, коли діти виростають і повертаються зі словами вдячності. Успіхи. Визнання. Багато відповідальності. Праця. Праця. Праця. Втома.
Півроку не бачити їхніх очей наживо.
Повернення. Тиждень очного навчання - й усвідомлення, що я люблю свою працю, люблю дітей, люблю їх вчити, і їм це потрібно. І нема втоми, а є наповнення новою енергією. Це перемагає усі негаразди і хвороби.
Я щаслива, що є учителькою. Дякую Богу, батькам і моїм учням, що так сталось.
Зі святом усіх нас, УЧИТЕЛІ!
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 02.10.2020