Автор: Сергей Дятленко, эксперт по вопросам образования программы U-LEAD с Европой.
Третій рік розподіл освітньої субвенції на заробітну плату педагогічних працівників шкіл здійснюється на основі формули, яка базується на розрахунковій наповнюваності класів, а не фактичній, як було до цього.
До речі, згідно з постановою КМУ про її затвердження, вона не могла зазнавати принципових змін саме 3 роки. Отже, вже на наступний рік вона може змінитися. А чи потрібно?
Ще під час ознайомлення з новою тоді формулою, один з головних її розробників Ян Герчинський зазначав, що «Використання розрахункової наповнюваності класів замість фактичної у формулі розподілу освітньої субвенції має важливі наслідки:
- Сильний стимул до оптимізації, як шкільної мережі, так і мережі класів;
- Зміцнення стабільності фінансування освіти на місцевому рівні».
Чи виправдала формула сподівання авторів, спробую розібратися за допомогою Індекса фінансової спроможності освітньої мережі, який розроблено вже втретє. А якщо врахувати, що 2 попередні роки при обрахунках брали дані по учнях і класах року, що передував тому, у якому готувався бюджет (попереднього навчального року), а в 2020 році вперше для цього використали дані цього навчального року, то фактично маємо базу даних за 4 роки. Думаю, що за такий час можна прослідкувати певні тенденції.
Варто зазначити, що Індекс (додаю) побудований на основі різниці фактичної наповнюваності класів (ФНК) і розрахункової наповнюваності класів (РНК). Якщо ФНК перевищує РНК на 1 і більше, то громада гарантовано має надлишок коштів на з/п педагогічних працівників навіть при максимальних надбавках і хороших преміях (зелена зона).
Якщо ФНК менша від РНК на 1 і більше, то громаді не вистачатиме коштів на з/п вчителям і потрібно додавати з власних надходжень (червона зона). У помаранчевій зоні розташовуються ті, хто має від +1 до -1 різниці і балансує «на межі», коштів їм має вистачати за умови ощадливого їх використання.
То чи стала Формула стимулом до оптимізації мережі та відповідального ставлення до освіти на місцевому рівні? Якщо порівняти відсоток ОТГ (абсолютні цифри брати недоцільно через різну кількість ОТГ, що мали прямі міжбюджетні відносини по роках) у кожній зоні за 4 роки, то побачимо, що станом на 2016/2017 навчальний рік лише 42,4% громад потрапляли в зелену зону, тоді як не вистачало коштів майже 27% громад. Наступного навчального року зміни відбулися в межах 1%. Але вже через 2 роки ОТГ з профіцитом освітньої субвенції від держави стало майже 53%, а в червоній зоні розміщується вже менше 20 %.
Гадаю, що формула стала стимулом до оптимізації мережі класів тільки після того, як в громадах впевнилися в стабільності фінансування освіти на місцевому рівні.
Такий досвід варто враховувати і при впровадженні інших змін, зокрема в освіті: зміни запрацюють, якщо люди впевняться в стабільності і невідворотності встановлених правил.
Більше про Індекс можна дізнатися тут.
Оригинал
