Автор: Руслан Костогрыз, студент.
Сьогодні в українських державних школах працює чимало некомпетентних учителів. Про це свідчать невтішні результати ЗНО, незадоволені навчанням учні та їх батьки.
Некомпетентність вчителя може виражатися в досить різноманітних аспектах: один вчитель чудово знає свій предмет, але не може втримати увагу учнів весь урок, у той час як інший – має прогалини в знаннях свого предмету, але завдяки своїм ораторським здібностям не дає учням сумувати протягом уроку. Але низка вчителів і погано знають свій предмет, і учнів не поважають, і навіть української мови не знають. Саме таких учителів, на моє глибоке переконання, треба якнайшвидше позбутися.
У сучасних реаліях звільнити вчителя не так просто: має бути вагома причина. Урешті-решт, у мене є ідея, як законним способом можна позбутися некомпетентних учителів.
Останнє речення попереднього абзацу могло спричинити занепокоєння у деяких вчителів, а тому пропоную трішки відійти від теми.
Як відомо, українські суди дуже перевантажені, іншими словами, на кожного суддю зараз припадає більше справ, ніж повинно. А великий попит лише на хороший товар. Якби люди не довіряли суддям, то й «перевантаженості» не було б. Як висновок, в українських судах працюють виключно компетентні судді.
А знаєте чому так? А тому що, щоб стати суддею, наявність диплому про вищу юридичну освіту є лише однією з вимог, оскільки необхідно пройти кілька етапів добору, а саме: 1) відбірковий іспит, який відбувається у формі анонімного тестування з метою перевірки рівня загальних теоретичних знань кандидата на посаду судді у сфері права, володіння ним державною мовою, особистих морально-психологічних якостей кандидата; 2) спеціальну підготовку кандидата на посаду судді, яка включає теоретичну та практичну підготовку судді в Національній школі суддів України; 3) кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання анонімно письмового практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону та веденні судового засідання. Кому цікаво, більш детально про ці етапи добору ви можете почитати в Законі України «Про судоустрій і статус суддів», а також у відповідних положеннях Вищої Кваліфікаційної Комісії Суддів
Цікаво, чому ж, аби стати суддею, треба проходити такий жорсткий відбір? А це тому, що суддя – дуже відповідальна посада для суспільства, саме від нього багато чого залежить, й тому цю посаду не повинен займати абихто.
Тепер давайте повернемось до нашої теми.
Я вважаю, що вчитель – це теж дуже важлива посада, не менш значима, ніж посада судді. Від учителя залежить багато чого, зокрема рівень освіченості, ступінь вихованості майбутнього покоління та низка інших аспектів.
То якщо і вчитель, і суддя – дві рівноцінні надважливі посади для суспільства, чому ж тоді судді проходять такий відбір, а вчителі – ні? Мені дуже прикро, що наявність диплому про вищу педагогічну освіту сьогодні є достатньою умовою для роботи в школі, а, на мою думку, це має бути лише необхідною умовою. Після вищенаведених міркувань, приходжу до висновку, що непогано було б і для вчителів запровадити деякий конкурсний відбір, аналогічний тому відбору, що проходять кандидати на посаду судді.
Так ось. Тепер по суті. Відповідно до моєї ідеї, аби стати вчителем, людина повинна отримати ліцензію на здійснення педагогічної діяльності. Аби отримати цю ліцензію, необхідно пройти конкурсний відбір, який складається з чотирьох етапів. До конкурсного етапу можуть допускатися всі особи, які мають вищу освіту ОКР «Бакалавр» будь-якої спеціальності. Це дасть можливість стати вчителем тим людям, які в юності випадково помилились із вибором професії. Кожен етап має оцінюватись у 100 балів. До наступного етапу допускаються люди, які набрали не менше 75 балів на попередньому етапі, інакше людина вилітає з конкурсного відбору. Тепер детальніше пройдемося по кожному з етапів
Отже, ті, хто хочуть здійснювати педагогічну діяльність з того навчального року, коли така система була б гіпотетично запроваджена, мають отримати ліцензію. Мають отримати ліцензію всі: й ті, хто тільки закінчив ВНЗ, й ті, хто вже викладав. Конкурсний відбір має проходити в липні. Також у липні всі школи мають вказати кількість вакантних місць вчителя кожного предмету. Ті вчителі, які отримали ліцензію, можуть подати документи до 5 шкіл із вказаними пріоритетами від 1 до 5. Далі все відбувається аналогічно правилам вступної кампанії. На цьому зупинятись не буду. Таким чином, якщо кількість вакантних місць буде меншою, ніж кількість ліцензій, то наявність ліцензії ще не гарантуватиме, що людина стане вчителем у тому році. У наступних навчальних роках конкурсний відбір будуть проходити лише ті, хто планує почати викладати, оскільки в інших вчителів уже буде ліцензія. Тобто конкурсний відбір буде масштабним лише в перший рік запровадження такої системи.
Я вважаю, що зарплата вчителя має залежати від кількості балів у ліцензії, нагадаю, ця кількість може бути від 300 до 400. Так, має залежати монотонно, (тобто, чим більше балів, тим більша зарплата), але нелінійно, оскільки зарплата у того, хто має 400 балів, буде всього на 33% більша ніж у того, хто має 300 балів. Потрібно щоб залежність зарплати від кількості балів була квадратичною, тобто зарплата була б пропорційною квадрату кількості балів. Тоді той, хто має 400 балів, буде отримувати на 78% більше, ніж той, хто має 300 балів. Це стимулюватиме під час конкурсного відбору набрати якомога більше балів, а не лише подолати поріг в 75 балів.
Дуже хочу, щоб чиновники прислухались до моєї ідеї та запровадили її, можливо, не з наступного навчального року, а в найближчі роки, оскільки це потребує значного часу та зусиль. Тоді в школах будуть працювати лише вчителі з великої літери й учні нарешті стануть отримувати задоволення від навчання.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 25.10.2019