Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования, и. о. директора Учебно-методического центра обеспечения качества образования.
Як відомо, кожен вчитель української школи отримує зарплату за проведені уроки, а також доплати і надбавки за конкретно визначені види додаткових робіт: перевірка зошитів, завідування кабінетами тощо.
Але кожного вчителя в багатьох школах примушують робити чимало й такого, що фактично не оплачується. Насамперед, веду мову про так звані «виховні заходи», які з давні-давен ототожнюються з виховною роботою. Хоч у переважної більшості виховних заходів із виховною роботою спільного стільки ж, як у морської та свійської свинок… Флешмоби, лінійки; усілякі конкурси (у т. ч. сала, міс та містерів), свята, вечорниці та інші дурниці вимагають докладання вчителями величезних зусиль: фізичних, розумових, психічних… І все це за безплатно.
Більше того, у величезній кількості випадків роботу вчителя оцінюють не стільки за результатами навчання його учнів, як за проведенням подібних заходів. У цьому контексті наведу відомий приклад про ефект огірка. Солоним огірок стає тоді, коли потрапляє у розсіл. Він не стане солоним лише від того, коли на нього дмухатиме солоний вітер. Отак, мабуть, і учень. Вихованим він стане тоді, коли потрапить у виховуюче середовище. Створити виховуюче середовище в школі й покликані педагоги. А не дмухати виховними заходами на учнів за безплатно.
Інший приклад. Невідомо з яких причин у школах на вчителів і, особливо, на класних керівників, покладають обов’язок збирати усілякі довідки про учнів, про причини їхньої відсутності в школі, про стан здоров’я, щось поширювати, розповсюджувати і т. ін.
Чому це є обов’язком класного керівника? А чи є обов’язком класного керівника у неробочий час спілкуватися з батьками учнів із власного мобільного телефона, у соцмережах, месенджерах? Більше того, знаходяться освітянські чиновники, які за фактом наявності такого спілкування беруться ще й оцінювати роботу вчителя. А чи вони самі у неробочий час із власного мобільного, увечері й уночі вирішують робочі питання? Упевнений, що ні. То чому це повинен робити учитель та ще і за безплатно?
То, можливо, варто було б заклик «захистити педагога» спрямувати на:
а) удосконалення системи оплати праці педагогів: щоб платити їм не лише за проведення уроків, але і за те, що вони створюють оте виховуюче середовище (що в деяких аспектах набагато складніше й відповідальніше, ніж проведення уроків);
б) запровадження об’єктивної системи оцінки праці вчителів і, у результаті, перейти від її оплати за принципом «однаково всім» до «оплати за результатами праці кожного».
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 31.01.2019