В. Громовой: ни дня законного отпуска на работе!

От так! І не надумайте виставляти свої фото на морі в купальніках. Одна вже вихователька довиставлялась... А от Ганна Юріївна (див. фото) є педагогічною «Пашею Ангеліною*» сучасності, тож: дівчата, за швабру!

*Двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Сталінської премії. Нагороджена трьома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями; автор книги «Люди колгоспних ланів» (1950) та гасла: «Сто тисяч подруг – на трактор!».

Я свій перший робочий день після розподілу з педінституту, витратив на встановлення флагштоку біля школи (копав яму, бетонував, фарбував тощо). Завгосп був щасливий мати підсобника з навичками «хазяйського батька дитини», якого не зіпсував червоний диплом історичного факультету. Згодом, стелив лінолеум, складав меблі... словом, готувався до нового навчального року.

Про свої директорські ремонтно-будівельні «відпустки» краще не згадувати... То були фантастичні надлюдські зусилля з тим, щоб «з нічого зробити щось». Зараз дивуюсь як я це все умудрявся робити півтора десятиліття поспіль, вивівши вкрай занедбану школу на гімназійну орбіту.

От тільки ніхто мені за таку героїчно-жертовну працю не тільки зірки «Героя Соціалістичної Праці» не повісив на груди, а і просте людське «Дякую» не сказав.

Тож, коли читаю у пості свого шановного колеги, що він «свідомо присвятив усю відпустку на підготовку школи до нового навчального року» стає і за нього і за «державу обідно».

Адже йому доводилось кожного дня власної відпустки не просто працювати, а вести «боротьбу з бюрократією, різного роду чиновницьким свавіллям, недолугістю законодавства», витримувати «перевірки та переговори з контролюючими та перевіряючими органами» (а їх, ой як багато в Україні!!!), тендерні закупівлі, звіти, інформації «вздовж і в поперек»… .

Допоки?! Ну у важкі 90-ті ще можна було це виправдати становленням держави, а зараз?!

Пора започатковувати рух із «екстремістським» гаслом: «Жодного дня законної відпустки на роботі!». Адже ми самі, власними руками з року в рік підтримуємо гнилу Систему і чинимо злочин проти власних дітей, власного здоров'я і професійного розвитку...

І хай наші славні профспілки ретельно слідкують, щоб жодного дня відпустки директора школи, завуча чи вчителя не було змарновано на виробничі питання. Саме ж для захисту прав трудящих вони і створені...

P.S. Начальники захоплюються «трудовими звершеннями» таких вчителів (див. фото), а от мій колега, один зі знайомих директорів, дає зовсім іншу інтерпретацію цієї ситуації. Цитую його коментар:

Щоб у такому випадку сказав Шерлок Холмс?

- «Елементарно, Ватсон».

Застосуємо його дедуктивний метод. Вчителька миє підлогу - навряд чи це за її власним бажанням, значить її змусили.

Варіант перший.

Змусили обставини: відсутність ефективного менеджменту в школі, коли технічна служба не працює, а клас потрібно підготувати. Порада: на профспілкових зборах підняти питання дотримання трудового договору, а не намагатись врятувати те, що не рятується.

Шановна Ганно Юріївно, ніхто не оцінить вашу самопожертву, хоч будете шваброю тричі на день мити всю школу. Захищайте свої права.

Варіант другий.

Якщо дирекція школи змусила вчительку «здати клас» до певної дати, значить в школі важка психологічна атмосфера та тиран директор. Якщо вчителька терпить тирана директора, то вона відчуває, що на неї можуть десь натиснути та знайти якісь прогалини в роботі. Якщо в неї є серйозні прогалини в роботі, то виникають питання щодо її професійності. Якщо є питання щодо професійності, то навіщо така вчителька. Тому Ганні Юріївні я порадив би визначитись: або почати поважати себе, або змінити професію.

Звісно, на таких безвідмовних роботягах, які постійно на «гачку», й тримається вся система. Сподіваюсь, що в Ганни Юріївни перший варіант, бо в іншому випадку все набагато гірше.

Оригінал